Лабораторна робота №9

Тема: Дослідження фізіологічних механізмів адаптації організму до низьких температур

Мета: Визначити адаптивні можливості до низьких температур. Виявити, які абіотичні фактори середовища впливають позитивно, а які – негативно на стан здоров’я та загальну тривалість життя людини у даному регіоні.

Обладнання: лід, вода, секундомір, фонендоскоп, тонометр, кристалізатор.

Теоретичні положення

Адаптація є одним з фундаментальних якостей живої матерії. Вона властива усім відомим формам життя.

Існує безліч визначень адаптації. Це пов'язано з тим, що даний феномен є предметом дослідження різних наукових напрямків. Відповідно до цього, існують і різноманітні класифікації адаптації, у залежності від того, які критерії покладені в їхню основу. Різні автори виділяють такі типи адаптації, як біологічна, фізіологічна, біохімічна, психологічна, соціальна і т.п.

Для екології людини найбільший інтерес викликає фізіологічна адаптація, під якою розуміють стійкий рівень активності фізіологічних систем, органів і тканин, а також механізмів управління, що забезпечує можливість тривалої активної життєдіяльності організму людини і тварини в змінених умовах існування (природних і соціальних) і здатність до відтворення потомства.

Варто враховувати, що фізіологічна адаптація – це широке поняття. Воно включає вивчення:

1) індивідуальних адаптацій;

2) видових (спадково закріплених);

3) популяційних адаптацій.

Дослідження останніх років трохи доповнили класичну модель загального адаптаційного синдрому Г. Сельє. В даний час вона виглядає так:

І. Стадія тривоги, або стадія напруги супроводжується наступними процесами:

а) відбувається посилений викид адреналіну в кров, що забезпечує мобілізацію вуглеводних і жирових ресурсів для енергетичних цілей і активація діяльності ß-клітин інсулярного апарату з наступним підвищенням вмісту інсуліну в крові;

б) спостерігається підвищене виділення в кров секреторних продуктів кортикальними клітинами, що приводить до виснаження в них запасів аскорбінової кислоти, жирів і холестерину;

в) відмічається зниження діяльності щитовидної і статевої залоз; зменшення тиміко-лімфатичного апарату;

г) виявлене посилення каталітичних процесів у тканинах, що приводить до зниження ваги тіла; збільшення кількості лейкоцитів;

д) пригнічення анаболічних процесів, головним чином, зниження утворення РНК і білкових речовин.

II. Стадія резистентності характеризується наступними змінами в організмі:

а) нагромадження в корковому шарі наднирників попередників стероїдних гормонів (ліпоїдів, холестерину, аскорбінової кислоти) і посилене виділення гормональних продуктів у кров'яне русло; зниження інсуліну в крові, що забезпечує посилення метаболічних ефектів кортикостероїдів.

б) подальше зменшення тиміко-лімфатичного апарату;

в) активація синтетичних процесів у тканинах з наступним відновленням нормальної ваги тіла й окремих його органів;

III. Стадія виснаження – у цій стадії переважають, головним чином, явища ушкодження та розпаду.

Під час стадії тривоги неспецифічна опірність організму підвищується, при цьому він стає більш стійким до різних впливів. З переходом у стадію резистентності неспецифічна опірність зменшується, але зростає стійкість організму до того фактора, яким був викликаний стрес.

Абіотичні фактори середовища – це фактори неорганічної природи, які впливають на організм.