70. Карта четвертинних відкладів і її використання в ландшафтному картографуванні.

71. Карти умов місцезростання і рослинного покриву в ландшафтному картографуванні.

72. Розкрийте методику передпольового періоду ландшафтознавчих досліджень.

Підготовчий (передпольовий) період починається із збору літературних та фондових джерел інформації про територію польових робіт, їх аналіз дає можливість скласти загальне уявлення про характер природних умов району досліджень (геолого-геоморфологічну будову, кліматичні особливості, річки і озера, грунти і рослинність), а також про його заселеність, господарські особливості, шляхи сполучення і т. ін. Обов'язковим для проведення ландшафтних досліджень є наявність топографічних карт. Бажаною є наявність аеро- і космофотознимків, а також тематичних карт: геологічних, ґрунтових, рослинності та ін.

По закінченні збору фактичного матеріалу складається попередня ландшафтна карта або карта-гіпотеза ПТК. Контури ПТК встановлюються за горизонталями топографічної карти, а уточнюються і диференціюються за допомогою аерофотознимків і тематичних карт, описів опорних відслонень та бурових свердловин. Положення та опис опорних відслонень та бурових свердловин, який можна знайти в геологічних фондах, доцільно нанести на попередню ландшафтну карту. До попередньої ландшафтної карти складається попередня легенда, під якою розуміється лаконічний, але комплексний і структурований словесний опис відображених на карті ПТК. Після складання первинної ландшафтної карти намічаються польові маршрути, точки комплексного опису, опорні профілі.

73. Розкрийте основні методи польових досліджень ландшафтів.

Дійсна інтерпретація виділених контурів геокомплексів можлива лише при сполученні досліджень підготовчого й польового періодів. Натурні дослідження дають чітке уявлення про ті ознаки та властивості компонентів, які відбивають їх взаємозв’язок у геокомплексах і взаємозв’язок геокомплексів між собою.

Натурні дослідження поділяються на рекогносцирувальні й ландшафтне картографування (ландшафтну зйомку). Цілі в них різні, хоча ці дослідження і включають однакові види робіт: маршрутні спостереження, опорне ландшафтне профілювання, зйомку ключових ділянок (за винятком великомасштабних досліджень). Усі види робіт супроводжуються спостереженнями й описами на точках, яким надаються наскрізні порядкові номери, а місця їх розташування обов’язково визначаються на карті або аерофотознімку. Дослідження на точках спостереження дають уявлення про вертикальну структуру та властивості компонентів окремих фацій. Оскільки види фацій повторюються в просторі в різних кількісних категоріях (фонові, другорядні), то дослідження фацій-аналогів вимагає іншої детальності спостережень. Тому розрізняють різні види точок спостережень: опорні, основні, картувальні, спеціалізовані.

Найбільш трудомісткі дослідження на опорних точках спостереження, що закладаються на опорному ландшафтному профілі в найбільш типових фаціях. Опорні точки вимагають особливої старанності у здійсненні спостережень за властивостями всіх компонентів, аж до ґрунтоутворювальних порід. Часто глибина ґрунтового шурфу складає 3–4 м. Геоботанічні спостереження на опорних точках обов’язково супроводжуються добором у гербарій невідомих видів рослин, яким до їх визначення даються робочі назви. Вивчення ґрунтів супроводжується добором зразків з усіх генетичних горизонтів.

Основні точки спостереження закладаються при маршрутних дослідженнях у типових для ландшафту фаціях для того, щоб отримані дані могли бути поширені (екстрапольовані) на значну територію. Це дозволяє заощадити час польових робіт і скоротити їх обсяг. Кожен вид типових фацій характеризується однією основною точкою спостереження, на якій здійснюється докладний опис ґрунтового профілю до ґрунтоутворювальних порід, закладаються й описуються геоботанічні ділянки, добираються проби.

Картувальні точки спостереження використовуються для стислої характеристики фацій-аналогів, докладно описаних на основних і опорних точках, а також для вивчення фацій, що дуже рідко зустрічаються на території робіт. Дослідження на картувальних точках супроводжуються скороченим описом із використанням індексації. Назва рослинного покриву також шифрується в індексах, при цьому першим ставиться знак переважаючого виду рослин.

Спеціалізовані точки спостереження використовуються для цілеспрямованої характеристики одного геокомпонента чи його певної властивості відповідно до цільового завдання.