Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpori_z_landshaftoznavstva.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
156 Кб
Скачать
☆

74. Опишіть документи фіксації (бланки, щоденники) польових даних при дослідженні ландшафт-них комплексів.

Спостереження на точках записують у спеціальний польовий бланк, який може бути універсальним, а може відрізнятися для лісових, лучних і розораних ділянок, для фацій і урочищ і т. д. Обов'язковому дослідженню і опису в бланку підлягають: І) склад і генезис поверхневих відкладів; 2) рельєф; 3) умови зволоження; 4) грунти і грунтоутво-рюючі породи; 5) рослинний покрив; 6) сучасні природні процеси, які впливають на ПТК; 7) господарське використання території ПТК

75. Розкрийте основні прийоми (опис точки, профілювання) ландшафтної зйомки.

Основна вимога до описів на точках – однорідність інформації, тобто однакова послідовність викладення результатів спостережень, що відповідає виду точки спостереження. Однорідність інформації при її масовості досягається уніфікацією програм спостережень і стандартизацією фіксації матеріалу: певна послідовність описів у польових щоденниках, що відповідає послідовності описів на спеціалізованих бланках. Робота на точці спостережень починається з її адресної прив’язки, що записується в щоденнику, з указанням її номера. Місце розташування точки спостереження позначається на топографічній карті, підписується її номер. При адресації кожної наступної точки спостереження за необхідності орієнтуються також на азимут руху від попередньої точки з обов’язковим указанням пройденої відстані. Якщо є можливість здійснити в маршруті точну прив’язку точки спостереження, необхідно цим скористатися. Орієнтирами можуть бути висоти з тріангуляційними знаками, гирла рік, позначені на картах вододжерела, греблі, кілометрові стовпи на шосейних дорогах і залізницях, квартальні стовпи лісових просік. Прив’язка точки спостереження за двома орієнтирами, на які можна взяти азимут, особливо важлива при середньо- і дрібномасштабній зйомці. Основна вимога при цьому, щоб орієнтири знаходилися на достатній відстані один від одного. Місце розташування точки спостереження в цьому випадку визначається після відповідного орієнтування карти за магнітним азимутом з урахуванням місцевого схилення: на перетинанні візирних ліній на обрані орієнтири з урахуванням азимутів напрямків на них. Місце розташування точок спостережень нерідко для зручності їх находження на карті подається в системі її координатної сітки.

На кожній точці спостереження як мінімум описуються рельєф, ґрунти й рослинність. Однак необхідно знати й порядок опису корінних порід, пухких відкладів, водотоків, водойм, джерел.

Характеристика рельєфу. Записи в щоденнику або на бланку обов’язково повинні фіксувати загальну характеристику рельєфу й положення точки спостереження на елементі мезоформи рельєфу. Для схилистих поверхонь указується експозиція, крутість у градусах, при цьому можливе словесне визначення характеру уклону: Далі наводиться абсолютна або відносна висота положення точки, описується характер поверхні: схил опуклий, увігнутий, прямий, хвилястий, дрібнобугристий, терасований і т. ін. Указується ступінь ерозійного розчленування, вид ерозійних малих форм (вимивина, яр, улоговина), наявність карстових форм і їх розміри.

Вивчення порід і наносів проводиться в природних відслоненнях і в штучних виїмках: шурфах, кар’єрах, канавах, котлованах. У процесі вивчення порід відбирають проби і зразки. Зразки часто необхідні для визначення порід. Інтерес представляють фауністичні й археологічні знахідки.

Опис рослинності. Ця робота може передувати опису ґрунтів, поки не порушений рослинний покрив на місці майбутнього шурфу.

Вивчення ґрунтів здійснюється за ґрунтовими розрізами: у шурфах, зачистках схилів ярів, в обривах заплавних терас, по стінках канав, кар’єрів. Ґрунтовий шурф закладається на опорних і основних точках спостереження. Стандартні розміри шурфу по периметру – 1,5–2 х 0,7–0,8 м. Глибина визначається глибиною залягання ґрунтоутворювальних порід. Опис ґрунту здійснюється на спеціальному бланку або в польовому щоденнику. Характеристика ґрунтового горизонту починається з його індексації та визначення потужності. Індекси горизонтів відтворюють насамперед їх належність до певного генетичного типу: органогенні, елювіальні, ілювіальні, гідрогенно-акумулятивні, глейові.

Опис водних об’єктів. Нерідко поряд із точкою спостережень знаходяться джерела, струмки, річки, озерця, низинні болота, водосховища. Їх опис також необхідний. Характеризують тип вододжерела, відстань від нього до точки спостережень, особливості берегів ( обривисті, заболочені, пляжі і т. ін.), склад донних і берегових відкладів, морфометричні дані об’єкта ( ширина, вірогідна глибина, приблизна швидкість течії), витрату або дебіт, властивості води (колір, запах, прозорість, присутність органічних речовин, солоність).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]