§ 3.2 Екологічні проблеми економічного розвитку України.

Україна належить до країн з високим рівнем негативних екологічних наслідків виробничої діяльності, у зв’язку з чим проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів набуває першорядного значення.

Найбільшими забруднювачами НПС є підприємства хімічної, нафтохімічної, металургійної, електроенергетичної промисловості. Майже 60% всього обсягу вловлених шкідливих речовин (20 млн т) припадає на Донецьку, Дніпропетровську та Луганську області.

Проблема очищення атмосферного повітря й надалі залишається невирішеною. Досі в атмосферу викидається багато окислів азоту, сірчистого ангідриду, які випадають у вигляді кислотних дощів, внаслідок чого знижується врожайність сільськогосподарських культур.

Хоча західні області України забруднюють повітря менше, проте, враховуючи безпосередню близькість промислових зон країн Європи і переважно західний напрям переміщення атмосферних мас, забруднення повітря досить високе і кислотні дощі завдають великої шкоди сільському господарству. Західні вітри приносять на територію України щороку 3,3 млн т сполук сірки.

Захист лісових ресурсів не тільки не втратив своєї актуальності, а, навпаки, останнім часом набув особливого значення.

Ліси виконують багато функцій, тому їхні масиви треба, з одного боку, охороняти і раціонально використовувати, а з другого - розширювати і поліпшувати видовий склад. Ліси дають цінний матеріал для різних галузей промисловості, мають протиерозійне, кліматичне, санітарно-оздоровче, природоохоронне значення. Площа під лісами займає близько 9 млн га, що становить 14% всієї площі України. У західній і північній частинах країни частка площ під лісами досягає 20-40%, у Карпатах - понад 40, на Поліссі - понад 25%. У Криму лісистість становить 10%, у Степу - 4%.

Територію України за рівнем забруднення поділяють на:

1. Надзвичайно забруднені території (61 тис км2). Тут забруднення повітря в 20-250 разів перевищує нормативи, води - у 5-25 разів, грунтів - у 1,5-8,5 рази. До цієї зони належать Придніпров’я, Донбас, східна частина Причорномор’я, Чорнобильська АЕС і Чернівецька область, а також 78 міст, в яких забруднення повітря перевищує норми у 60 разів, а також 21 місто, де забруднення води перевищує норми у 12 разів.

2. Дуже забруднені (116,7 тис км2) це території, прилеглі до Чорнобильської АЕС, південної частини України, Полісся.

3. Помірно забрудненні території (144,8 тис км2) є найбільш сприятливими для життя, трудової діяльності і відпочинку: Харківська, Полтавська, Сумська, південна частина Чернігівської області.

4. Умовно чисті території (49,1 тис км2) розташовані в Карпатах, Шацькому поозер’ї, Південному березі Криму, деяких районах Придніпров’я, північно-західних районах Одеської і Миколаївської областей, західній частині Кіровоградської, південно-західній Черкаської і південній частині Київської областей. Сприятлива ситуація також у Полтавській і Сумській областях, південному сході Чернігівщини, північних регіонах Харківської і Луганської областей.

Деякі райони 30-кілометрової зони Чорнобильської АЕС та причорноморські регіони інтенсивного зрошування відносять до території екологічної небезпеки. У цих районах забруднення грунтів у 10 і більше разів перевищує нормативний фон, води - у 5-45 разів.

Для кожного з регіонів України характерні особливі проблеми охорони природи, тому для них слід розробляти окремі програми. Для виконання таких програм необхідне фінансування. Зрозуміло, що значні кошти на оздоровлення екології повинні виділятися з державного бюджету. Екологічні проблеми обов’язково мають враховувати економісти різних рівнів управління[4].