- •Передумови переорієнтації сучасного екологічно небезпечного природокористування в державі
- •Загальна характеристика глобальних проблем
- •Глобальні екологічні проблеми
- •Забруднення земної поверхні
- •Знищення лісів
- •Проблеми тваринного світу
- •Кіо́тський протоко́л
- •Впровадження механізмів Кіотського протоколу в Україні[ред. • ред. Код]
- •Основні методики оцінки природних факторів[ред. • ред. Код]
- •Сутність природно-ресурсного потенціалу та його структура[ред. • ред. Код]
- •Дослідження природи країни[ред. • ред. Код]
- •Характеристика природно-ресурсного потенціалу України та її регіонів[ред. • ред. Код]
- •Сталий розвиток[ред. • ред. Код]
- •Особливості перекладу[ред. • ред. Код]
- •Парадигма сталого розвитку[ред. • ред. Код]
- •Базові принципи концепції[ред. • ред. Код]
- •Приклади впровадження концепції[ред. • ред. Код]
- •Складові концепції сталого розвитку[ред. • ред. Код]
- •Економічна складова[ред. • ред. Код]
- •Соціальна складова[ред. • ред. Код]
- •Екологічна складова[ред. • ред. Код]
- •Єдність концепцій[ред. • ред. Код]
- •Індикатори[ред. • ред. Код]
- •Історія розвитку концепції[ред. • ред. Код]
- •Початок XXI століття[ред. • ред. Код]
- •Дослідження сталого розвитку і його впливи[ред. • ред. Код]
- •Платежі за забруднення, їх види та критерії нарахування
- •Екологічне страхування Умови екологічного страхування
- •Основні напрями міжнародного економічного співробітництва в галузі екології.
- •Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів
- •Вчення в. Вернадського про ноосферу
- •Екологічні права та обов'язки громадян України[ред. • ред. Код]
- •Екологічні права[ред. • ред. Код]
- •Обов'язки громадян у галузі екології[ред. • ред. Код]
- •Гарантії реалізації та способи захисту екологічних прав громадян[ред. • ред. Код]
- •Економічна оцінка природних ресурсів
- •Природні ресурси як споживча вартість
- •Функції плати за природні ресурси
- •Економічні відносини суспільства. Власність
- •Про Загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 роки
- •Загальнодержавна програма подолання наслідків чорнобильської катастрофи на 2006-2010 роки
- •II. Мета та завдання Програми
- •Протирадіаційний захист населення на території, що зазнала радіоактивного забруднення
- •Посилення бар'єрних функцій зони відчуження з метою обмеження поширення радіонуклідів за її межі
- •Проведення радіаційного моніторингу на території, що зазнала радіоактивного забруднення
- •Забезпечення соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
- •Створення умов для економічної реабілітації та розвитку територій, що зазнали радіоактивного забруднення
- •Удосконалення нормативно-правової бази з питань забезпечення більш ефективного соціального захисту населення та реабілітації територій, що зазнали радіоактивного забруднення
- •Науковий супровід виконання робіт, передбачених Програмою
- •Міжнародне співробітництво у контексті подолання наслідків Чорнобильської катастрофи
- •Розміщення продуктивних сил України (1998)
- •§ 3.2 Екологічні проблеми економічного розвитку України.
- •Внесок українських вчених у становлення методології й практики природокористування
- •Екологічна роль лісу
- •Платежі і збори за використання природних ресурсів, забруднення навколишнього природного середовища та інші шкідливі впливи на довкілля
- •Платежі за використання природних ресурсів
- •Платежі за забруднення навколишнього природного середовища
- •Економічні методи управління раціональним природокористуванням та їх види
- •Механізм забезпечення екологічної безпеки в Україні
- •Вплив транспорту на екологію
- •3.1. Економічні механізми управління в галузі охорони навколишнього середовища в Україні
- •3 .2. Збiр за забруднення навколишнього природного середовища
- •3.3. Порядок встановлення нормативiв збору за забруднення навколишнього природного середовища I стягнення цього збору
- •4.1. Аналіз результатів дослідження якості атмосферного повітря біологічними методами
- •4.2. Здійснення аналізу хімічними методами
- •4.3. Розрахунки економічних збитків , заподіяні викидами в атмосферу
- •Земельні ресурси та їх використання
- •Земельні ресурси та їх категорії. Частина 1 Розділ 3. Земельні ресурси як об’єкт державного земельного кадастру 3.1. Земельні ресурси та їх категорії
- •Поняття екологічної експертизи
- •2. Експертизою чого є екологічна експертиза?
- •3. Загальні принципи екологічної експертизи та їх зв’язок з принципами сталого розвитку
- •4. Предмет екологічної експертизи
- •5. Учасники процесу екологічної експертизи
- •Екологічна експертиза та її види
- •Бір за спеціальне використання природних ресурсів
- •Платежі за ресурси, їх види і нормативи
- •Рента[ред. • ред. Код]
- •Види ренти[ред. • ред. Код]
5. Учасники процесу екологічної експертизи
Ефективно організована система екологічної експертизи припускає формально встановлену процедуру з учасниками, права й обов'язку яких визначені. Тепер розглянемо основних учасників процесу експертизи та їх роль у цьому процесі.
Ініціатор діяльності. Це - юридична або фізична особа, відповідальна за планування (проектування) і здійснення діяльності що намічається. Вона є, свого роду “хазяїном” діяльності що намічається. У ролі ініціатора можуть виступати державні органи і приватні компанії.
У більшості систем екологічної експертизи ініціатор діяльності несе витрати, пов'язані з проведенням основних елементів експертизи. У даному випадку виконується принцип “забруднювач платить”, а також принцип “презумпції потенційної екологічної небезпеки діяльності, що намічається”. Відповідно до цього принципу, тягар доказу екологічної безпеки діяльності, що намічається повинен бути покладений на її ініціатора. Це пов'язано також із тим, що екологічна експертиза може бути пов'язана зі значними витратами, що навряд чи доцільно покладати на бюджет держави.
У багатьох національних системах екологічної експертизи до числа найважливіших обов'язків ініціатора діяльності відноситься прогноз впливів діяльності що намічається на довкілля, підготування документу, що відображає результати цього прогнозу, а також обговорення його з громадськістю.
Наступним учасником екологічної експертизи є спеціально уповноважені органи. Це - органи або організації, що мають різні повноваження стосовно процесуекспертизи або діяльності, що намічається в цілому. Такі органи мають три основні функції в процесі екологічної експертизи. Розглянемо ці функції.
1. Контроль за процесом експертизи. Цю функцію виконують підрозділи національного міністерства охорони навколишнього середовища або спеціальні агентства по екологічній експертизі, державні або незалежні, але сформовані державою (наприклад, Комісія з екологічної експертизи в Нідерландах). До їх задачі входить контроль дотримання процедури експертизи, а також перевірка якості документації по експертизі. Основним предметом такої перевірки є достатність інформації для прийняття рішень, її достовірність і адекватність представлення.
2. Ухвалення рішення за підсумками екологічної експертизи. Практично у всіх країнах рішення про можливість здійснення діяльності, що намічається, приймають державні органи. У багатьох національних системах матеріали експертизи використовуються при прийнятті загального рішення про можливість здійснення діяльності, що намічається. У таких системах контроль процедури і якості документації й ухвалення рішення розділені і відносяться до компетенції різних організацій.
У деяких системах екологічної експертизи ініціатор діяльності самостійно приймає рішення про її здійснення. Він же і враховує результати експертизи. Це має місце в тих випадках, коли ініціатор є державною організацією.
3. Узгодження окремих аспектів діяльності що намічається. Існують різні спеціалізовані органи, наприклад агентства, відповідальні за охорону вод, лісів, здоров'я населення. Ці органи відповідальні за узгодження (ліцензування, видачу дозволу) окремих аспектів діяльності що намічається, які можуть включати, наприклад, використання визначених ресурсів, об'єм викидів. Як правило, ці органи використовують зміст матеріалів експертизи при прийнятті відповідного рішення.
Як видно, у переважній більшості систем екологічної експертизи ці функції виконують державні органи. Однак існують внутрішні системи екологічної експертизи міжнародних організацій (наприклад, Всесвітнього Банку, Європейського банку реконструкції та Розвитку). У таких системах функції “спеціально уповноважених органів” виконують підрозділи цих організацій. Вони контролюють дотримання необхідних процедур ініціатором діяльності, що претендує на одержання фінансування, оцінюють якість документації по експертизі, а також приймають рішення про виділення фінансування.
Інші зацікавлені сторони. Екологічні аспекти здійснення будь-якого великого проекту торкають різноманітні інтереси суспільства в цілому, численні організації, соціальні групи та окремих громадян. Врахування інтересів цих сторін, при плануванні діяльності, що намічається, складає одну з найважливіших задач екологічноїекспертизи. Процес взаємодії з зацікавленими сторонами в ході експертизи звичайно характеризується як “консультації й участь громадськості”.
Роль зацікавлених сторін у процесі експертизи можна коротко описати таким чином:
а) вони представляють свої інтереси, а також інтереси інших, іноді більш широких груп;
б) вони також можуть давати інформацію, необхідну або цінну для проведення експертизи.
Зацікавлені сторони в процесі експертизи можуть бути подані державними органами, - наприклад, спеціалізованими агентствами або органами місцевого самоврядування. Передбачається, що державні органи представляють інтереси суспільства в цілому, або населення визначеної території у сфері своєї компетенції, зокрема при видачі дозволів на якийсь вид діяльності. Однак ця взаємодія не обов'язково припускає одержання формального дозволу. Деякі державні організації можуть служити джерелом інформації, необхідної для виконання експертизи. Іншим організаціям необхідно направляти заяву про вплив на довкілля, або його проект. Потім вони можуть представити офіційні зауваження і коментарі, які носять рекомендаційний характер.
Деякі державні організації самі здійснюють і планують на даній території діяльність, що намічається - предмет екологічної експертизи. Цей факт повинен враховуватись ініціатором у процесі планування, для чого необхідна взаємодія з цими організаціями. Практично в будь-який національній системі екологічної експертизи визначено перелік державних органів, взаємодія з якими необхідна в ході експертизи.
Коло зацікавлених сторін не обмежується державними органами. Незалежні наукові організації можуть мати у своєму розпорядженні цінну інформацію, необхідну для прогнозу впливів або оцінки їх значимості. Різні зацікавлені сторони представлені численними неурядовими (суспільними) організаціями. Вони відбивають інтереси різних груп громадян.
Зацікавленою стороною є і просто широка громадськість, наприклад місцеве населення в зоні здійснення проекту. Ці учасники процесу в більшості випадків не мають формально визначених повноважень, контрольних або розпорядчих функцій. У той же час взаємодія з ними розглядається як невід'ємна частина процесу ЕЕ. Вона покликана забезпечити ефективність процесу, знизити його конфліктність, а також дотримання права громадян. Докладне поняття “громадськість”, форми і методи її участі в прийнятті рішень, національні і міжнародні норми, що регулюють цю участь, ми розглянемо в наступних лекціях.
Для вирішення різних задач екологічної експертизи залучаються професійні виконавці. Наприклад, ініціатор діяльності може використовувати послуги сторонніх організацій для розробки проектної документації або спеціалізованої компанії - для підготування заяви впливу на довкілля.
Державні організації можуть запрошувати консультантів для оцінки якості документації по екологічній експертизі, а громадськість може залучати експертів для незалежної оцінки тих або інших аспектів діяльності, що намічається.
Виконавці не є самостійними учасниками процесу. Вони тільки виконують задачі, що поставлені їх учасниками. Саме учасник несе перед “зовнішніми” сторонами відповідальність за результати роботи виконавців. Однак від кваліфікації виконавців істотно залежить якість процесу експертизи, і їхня діяльність досить часто є предметом “зовнішнього” регулювання, що здійснюється, наприклад, шляхом державного ліцензування компаній, що мають право на виконання робіт.
Ми вже знаємо, що екологічна експертиза являє собою процес, який включає різні елементи. Відповідальність за різні елементи процесу можуть нести різні учасники процесу. Головну проблему являє собою відповідальність за виконання основної частини експертизи, що включає збір необхідної інформації, прогноз впливів, оцінку їх значущості і завершується підготуванням підсумкового документу. Як правило, ця частина процесу містить у собі й організацію взаємодії із зацікавленими сторонами.
У багатьох системах екологічної експертизи відповідальність за виконання цих робіт покладена на ініціатора діяльності, який виконує їх своїми власними силами, або ж залучає до цього спеціальну компанію. Однак така практика не є загально прийнятою. Наприклад, у федеральній системі США при проведенні експертизи проектів приватних компаній, які вимагають одержання ліцензії федерального органа, виконавець залучається цим органом на основі тендера. Хоча його роботу оплачує компанія - ініціатор діяльності, виконавець підзвітний федеральному органу, на який, таким чином покладена відповідальність за якість цієї роботи.
Аналогічна практика характерна для системи екологічної експертизи Естонії або штату Каліфорнія (США). Обов'язком ініціатора в таких системах є надання інформації, необхідної для прогнозу впливу діяльності що намічається на навколишнє середовище.
Тісний зв'язок між процесами проектування і експертизи - один із найважливіших джерел її ефективності. Вона дозволяє використовувати результати експертизи не тільки при затвердженні рішення про здійснення діяльності, що намічається, але і при розробці оптимальних рішень у процесі проектування. Виконавець, незалежний від ініціатора, може виконувати експертизу лише на основі завершеної або близької до завершення проектної документації. При цьому основна маса проектних рішень уже прийнята, їх істотне коригування ускладнено. Тривалість і вартість циклу “ухвалення рішення” - “оцінка” - “коригування рішення” виявляється в цьому випадку занадто великою.
Екологічна експертиза, таким чином, стає лише інструментом запобігання екологічно небезпечних проектів. Тому фахівці і практики думають, що система, у якій “основна частина” експертизи є відповідальністю ініціатора діяльності, є більш ефективної. Необхідною умовою функціонування такої системи є незалежна система контролю якості документації і процесу експертизи, доступ до документації і до участі у процесі громадськості та інших зацікавлених сторін. Передбачається, що ці елементи можуть компенсувати “зацікавленість” ініціатора (або залежного від нього розробника) і в кінцевому рахунку забезпечити адекватну якість результату.
