3. Економічні та соціальні втрати від безробіття. Закон Оукена
Одним із головних економічних наслідків безробіття є невипущена продукція. Економісти визначають, що продукцію як відставання обсягу ВВП. Це відставання являє собою обсяг, на який фактичний ВВП менший від потенційного ВВП. Потенційний ВВП визначають, виходячи із припущення, що в економіці наявні природний рівень безробіття та "нормальний" темп економічного зростання.
Американський вчений А.Оукен математично відобразив співвідношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВВП. Це співвідношення, або закон Оукена, показує: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на один відсоток, то відставання обсягу ВВП складе 2,5%. Це дозволяє підрахувати абсолютні втрати продукції, пов’язані з будь-яким рівнем безробіття.
Зокрема, якщо загальний рівень безробіття становить 7,46%, а природний рівень безробіття прийняти за 5,5%, то рівень надлишкового безробіття становитиме 1,96% (7,46-5,5); тоді буде втрачено як мінімум 4,9% потенційного ВВП (1,96х2,5). Як мінімум тому, що при цьому не береться до уваги рівень прихованого безробіття і безробіття людей, які не враховуються у складі робочої сили.
Оукен на основі емпіричних даних виявив стійкий зв’язок між величиною кон’юнктурного безробіття та кон’юнктурним розривом:
де U -фактичний рівень безробіття;
U*- рівень природного безробіття;
-параметр
Оукена;
Yf -національний доход в умовах повної зайнятості;
Y - фактичний рівень національного доходу;
U-U*- рівень кон’юнктурного безробіття;
Yf-Y - кон’юнктурний розрив.
Економічні і соціальні наслідки кон’юнктурного безробіття:
Відповідно до закону Оукена відбувається відставання фактичного обсягу ВВП в порівнянні з тим обсягом, якого б суспільство могло досягти при своїх потенційних можливостях.
Відбувається нерівномірний розподіл втрат від безробіття серед різних соціальних верств населення.
Під час кон’юнктурного безробіття - через тривалі періоди бездіяльності – втрачається кваліфікація робітників, що може згодом зумовити значне зниження заробітної плати чи нові звільнення.
Жорстке циклічне безробіття - це щось більше, ніж економічне лихо; це також і соціальна катастрофа. Депресія означає бездіяльність працівників. Бездіяльність означає втрату кваліфікації, втрату самоповаги, занепад моралі, розпад сімей, а також суспільно-політичні заворушення.
Історія переконливо свідчить, що масове безробіття призводить до швидких, а інколи дуже гострих соціальних і політичних змін.
1.4. Політика зайнятості в розвинутих і перехідних економіках.
Зарубіжний досвід говорить про те, що нема загальних рецептів постійно діючого засобу політики зайнятості. Вона змінюється від країни до країни в залежності від особливостей соціально-економічного і політичного устрою, культурних традицій, модифікується зі зміною ситуації в економіці і на ринку праці.
Головною ціллю сучасної політики зайнятості розвинутих країн стає підвищення зайнятості всього населення шляхом виявлення невикористаних здібностей, залучення сукупної робочої сили в більш ефективну систему розподілу праці. При цьому заохочується, а не обмежується доступ нових категорій працездатного населення на ринок праці. Проблема безробіття не може вирішуватись ізольовано: вона є частиною загальної проблеми активізації і розвитку "людських ресурсів", підвищення їх продуктивної сили; більш продуктивна економіка збільшує попит на робочу силу, оскільки при цьому збільшується виробництво, знижується вартість продукції, що створює умови для розширення збуту.
В боротьбі проти безробіття акцент переноситься з пасивних заходів на заходи активного характеру. Пасивне регулювання це, головним чином, налагоджена система допомоги безробітним, обмеження пропозиції робочої сили. Під активним регулюванням розуміють спроби держави позитивно впливати на даний рівень зайнятості шляхом створення необхідних умов для збільшення кількості робочих місць, в тому числі за рахунок підвищення рівня кваліфікації робочої сили.
Формування вільного ринку праці - важливий елемент переходу до ринкової економіки, умова зростання її ефективності. Український ринок праці також носить перехідний характер, зберігаючи риси, отримані в спадщину від командно-адміністративної системи. Значний вплив на ринок праці зберігає державний монополізм, адміністративні обмеження мобільності робочої сили. Ще не отримала достатнього розвитку інфраструктура ринку праці: система інформації, банки даних, тільки починає свою діяльність служба зайнятості.
Державна політика у сфері зайнятості орієнтується на повну зайнятість населення і передбачає макроекономічне регулювання ринку праці. При цьому велике значення надається біржі праці. Біржа праці - це державна установа, яка здійснює посередницькі зв'язки між найманими працівниками і підприємцями при укладанні договору про купівлю-продаж робочої сили. Основні функції біржі праці відображені на схемі (Рис.8)
Слід відзначити, що дві останні функцій біржі праці із виділених на схемі виконують не у всіх країнах.
Перші біржі праці виникли ще на початку 19 ст. Сьогодні вони існують на державні кошти і підпорядковуються міністерствам праці. Контроль за біржами праці певною мірою здійснюють і профспілки.
Сьогодні, поряд з державними, є приватні агентства по найму, які обслуговують різні категорії людей, що займаються пошуками роботи. Вони спеціалізуються по галузях, професіях та регіонах. Їх послугами насамперед користуються висококваліфіковані працівники, що мають змогу оплатити послуги приватних бюро.
Через біржі праці держава бере на себе функції посередництва на ринку робочої сили, організовує її навчання і перекваліфікацію тощо. Окрім того, держава через систему соціального захисту (соціальне страхування і забезпечення) здійснює виплати безробітним, малозабезпеченим громадянам.
Суттєвою передумовою становлення державного регулювання зайнятості в економіці України стало прийняття Закону України "Про зайнятість населення" (липень 1991р.). Він визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення нашої країни, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.