Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій

У подальшому будемо застосовувати скорочену назву цього рахунку — рахунок капітальних операцій. Цей рахунок відображає потоки капіталу, що пов’язані з капітальними трансфертами, купівлею-продажею матеріальних, нефінансових і фінансових активів, а також зобов’язаннями. Він складається з двох частин: рахунок операцій з капіталом, фінансовий рахунок.

Рахунок операцій з капіталом відбиває рух капітальних трансфертів та нефінансових активів. Основною статтею цього рахунку є стаття «Капітальні трансферти». До капітальних відносяться такі трансферти, які ведуть до зміни у обсягах активів чи пасивів донора та реципієнта. В результаті операцій з капітальними трансфертами в країні-реципієнті збільшується капітал, а в країні-донорі він зменшується. Капітальні трансферти можуть надаватися у вигляді передачі прав власності на основний капітал чи анулювання боргу, а також грошових переказів, спрямованих на збільшення активів отримувача (акції, нерухоме майно тощо). Капітальні трансферти одержані резидентами відображаються в кредиті, а передані нерезидентам – в дебеті. Як свідчить таблиця 15.1, в Україні у 2003 р. результатом руху капітальних трансфертів та нефінансових активів стало від’ємне сальдо рахунку операцій з капіталом у сумі 17 млн дол. США.

Фінансовий рахунок відображає операції з фінансовими активами та зобов’язаннями, які виникають у резидентів відносно нерезидентів. В платіжному балансі виділяється чотири функціональні групи активів та зобов’язань: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції, резервні активи.

Прямі інвестиції — така міжнародна інвестиційна діяльність, що передбачає встановлення довгострокових відносин між інвестором-нерезидентом і господарською одиницею-резидентом. Метою прямого інвестування є не лише отримання доходу, а й суттєвий вплив на управління підприємством-резидентом шляхом участі інвестора-нерезидента в його капіталі. Критерієм визначення інвестицій як прямих є вимога, згідно з якою іноземний інвестор має володіти не менше 10 % акціонерного капіталу підприємства.

Портфельні інвестиції включають операції з борговими зобов’язаннями у формі цінних паперів (акції, облігації, векселя), які здійснюються лише з метою одержання доходу. Тому до них належать такі фінансові інвестиції, завдяки яким іноземний інвестор володіє акціями в обсязі менше, ніж 10 % акціонерного капіталу підприємства.

Інші інвестиції охоплюють всі ті операції з активами і зобов’язаннями, які не відносять до прямих і портфельних інвестицій, а також до резервних активів. До складу інших інвестицій входять усі види кредитів (довгострокові, середньострокові, короткострокові, торговельні); приріст (зменшення) залишків іноземної валюти на кореспондентських рахунках, депозити тощо.

Віднесення операцій з інвестиціями на кредит або дебет здійснюється згідно з загальним правилом. До кредитових відносяться операції, що забезпечують приплив капіталу в країну і в такий спосіб збільшують її пасиви та зобов’язання бо зменшують вимоги до неї: надходження інвестицій у формі рухомого та нерухомого майна, купівля нерезидентами вітчизняних акцій та облігацій, отримання резидентами іноземних кредитів. До дебетових відносяться операції, що викликають відплив капіталу з країни, що збільшує її активи та вимоги або зменшує її зобов’язання: здійснення реальних та фінансових інвестицій в інші країни, надання кредитів іноземцям.

Резервні активи (міжнародні резерви) — високоліквідні фінансові активи, що знаходяться під контролем центрального банку країни і можуть використовуватися для фінансування дефіциту платіжного балансу та здійснення інтервенцій на валютному ринку. В Україні до складу резервних активів входять: монетарне золото, іноземна валюта, резервна позиція України в МВФ, спеціальні права запозичення, що належать Україні.

Монетарне золото — це високочисте золото у формі монет, злитків або брусків не нижче 995 проби, яке перебуває у власності чи під контролем Національного банку України. При цьому вага золота вимірюється тройськими унціями, яка дорівнює 31.103480 г. Іноземна валюта включає готівку у вільно конвертованій валюті та вимоги центрального банку країни до нерезидентів у формі короткострокових депозитів у золоті й вільно конвертованій валюті, казначейських векселів, короткострокових і довгострокових цінних паперів нерезидентів тощо.

Резервна позиція у МВФ являє собою вимоги країни до МВФ, що визначаються на базі співвідношення між квотою даної країни у Фонді та активами Фонду. При цьому обсяг квоти (внеску) країни у Фонді залежить від величини її ВВП, масштабів зовнішньоторговельного обороту і міжнародних резервів. Для України це співвідношення складає 0,646 %.

Спеціальні права запозичення — це активи країни, що обчислюються в міжнародній грошовій одиниці, яка називається «спеціальні права запозичення» (СПЗ). Досить часто її визначають за англійською абревіатурою як SDR (special drawing rights). Зазначена міжнародна валюта не має готівкової форми, а існує лише у вигляді записів на спеціальних рахунках співучасників МВФ. Курс СПЗ визначається на базі кошика валют провідних країн-членів МВФ. Починаючи з 1 січня 1999 р. одиниця СПЗ стала визначатися на базі лише чотирьох валют (американського долара, євро, єни та фунта стерлінгів).

Слід враховувати, що резервні активи є зобов’язаннями іноземних центральних банків та інших фінансових установ, які є емітентами цих активів. Тому збільшення резервних активів країни означає збільшення її вимог до нерезидентів, що відображається в дебеті зі знаком мінус, а скорочення резервних активів свідчить про зменшення вимог країни до нерезидентів, що відображається в кредиті зі знаком плюс.