Тема 7. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника Показники результатів виробництва

Результати виробництва вимірюються за допомогою таких показників, як випуск ( сукупний продукт) продуктивність ( середній продукт) та граничний продукт.

Сукупний продукт ( ТР) характеризує загальний обсяг продукції, виробленої підприємством. Середній продукт розраховується стосовно капіталу і праці за припущення, що змінюється лише обсяг даного ресурсу і показує обсяг випуску продукції, що припадає на одиницю задіяного ресурсу.

Таким чином продуктивність праці показує обсяг випуску на кожну задіяну люд.-год. АР _L = Q/L.

Відповідно продуктивність капіталу характеризуватиме випуск, що забезпечується кожною з одиниць капіталу ( у маш.-год.), задіяного у виробництві. АР_К = Q/К.

Середній продукт часто називають продуктивністю праці. Дані про нього, як правило, знаходять у звітності підприємства.

Приріст випуску, отриманий внаслідок залучення додаткової одини­ці змінного ресурсу, називають граничним продуктом (МР):

Таким чином, граничний продукт капіталу характеризує приріст випуску продукції, отриманий внаслідок залучення додаткової маш.-год. роботи обладнання.

МР_К = DQ/ DК

Граничничний продукт праці показує як зміниться випуск при залученні додаткової люд.-год. праці.

МР = DQ/DL

Виробництво з одним змінним ресурсом.

Короткостроковий період виробництва - це проміжок часу, на про­тязі якого хоча б один ресурс, що використовується фірмою, не може змінитись. Найчастіше в якості фіксованого розглядають капітал. В цьому періоді фірма може лише змінювати, інтенсивність використання фіксованих потужностей, .наприклад обладнання, приміщень, ділянок землі. Продовженість короткострокового періоду, таким чином, визначається не фізичним відрізком часу (один тиждень, один рік і т.і.), а можливостями внесення змін в обсяги задіяних факторів виробництва. Ці можливості, в свою чергу, залежать від специфіки галузі діяльності. Наприклад, для зміни потужностей (будівництва нової плотини) в електроенергетиці потрібно декілька років. А в торгівлі обсяги торгівельного приладдя та кількість продавців можливо змінити за лічені години або й хви­лини.

Результати виробництва в короткостроковому періоді в залежності від обсягу задіяних ресурсів розглядають за допомогою понять середнього та граничного продукту праці, при цьому праця розглядається як єдиний змінний ресурс.

В таблиці показаний взаємозв'язок між сукупним, середнім та гранич­ним продуктом. З неї видно, що граничний продукт розраховується шля­хом віднімання. Динаміка результатів виробництва при різних обсягах випуску проілюстрована малюнками.

Розуміння закономірностей динаміки середніх та граничних результатів виробництва має важливе значення для аналізу поведінки середніх та граничних витрат виробництва. Адже динаміка цих витрат е дзеркальним відображенням динаміки середнього та гранич­ного продукту.

Припустимо, що фірма нарощує обсяги виробництва , збільшуючи лише кількість праці , яка є єдиним змінним фактором, за незмінних обсягів капіталу (рис. 7.1). Якщо кількість змінного фактора дорівнює нулю, то обсяг продукції також дорів­нює нулю. В міру залучення у виробництво все більшого числа робітників сукупний обсяг продукції зростає і досягає максимального значення (50 одиниць), коли на фірмі працюють 9 робітників.

Таблиця 7.1

Виробництво з одним змінним ресурсом

Затрати праці, чисельність зайнятих робітників за тиждень	Сукупний продукт (випуск) од. в тиждень	Граничний продукт праці (випуск) од. на одного зайнятого	Середній продукт праці (випуск) од. на одного зайнятого
0	0	-	-
1	2	2	2
2	6	4	3
3	12	6	4
4	20	8	5
5	30	10	6,3
6	38	8	6.3
7	44	6	7.3
8	48	4	6
9	50	2	5.5
10	50	0	5

Коли починають падати середні результати праці, зростання сукупного продукту відбувається все повільніше. Воно зовсім припиняється тоді, коли додатково залучений робітник вже не приносить користі. Тобто граничний продукт праці стає від’ємним. Це означає, що виробництво стало неефективним і вже не описується виробничою функцією.

З таблиці 7.1. та графіка ( рис. 7.1.) видно, що коли обсяги затрат праці невеликі, то граничний продукт зростає. Додатковий працівник приносить користь навіть більшу, ніж попередні. Тому зростає і середній продукт, але з певного моменту додатковий продукт починає знижуватись, тобто через фіксований склад капіталу можливості ефективного використання додаткових працівників поступово падають. Але до тих пір, поки додатковий продукт додаткового працівника вищий, ніж результат попередньо зайнятих, то середні результати праці зростають. І навпаки. Тобто середній продукт завжди досягає максимуму тоді, коли він дорівнює граничному продукту. Коли середні результати праці найвищі, то сукупний продукт зростає найшвидше, тобто лінія (функція) сукупного продукту найкрутіша.

max

Рис.7.1. Виробництво з одним змінним ресурсом

Ефективне виробництво

Криві середнього та граничного продукту перетинаються у максимальному значенні середньої продуктивності.

Для аналізу ефективності використання ресурсів враховують таку властивість показників: якщо гранична продуктивність вища за середню, то нарощування змінного фактора супроводжується зростанням продуктивності (крива висхідна), а якщо гранична продуктивність нижча за середню, то зі збільшенням змінного фактора середня продуктивність спадає (обидві криві спадні).

Якщо врахувати динаміку всіх показників продуктивності за умови нарощування використання змінного фактора, то можна виділити чотири стадії розвитку виробництва:

• на першій стадії всі показники зростають;

• на другій стадії гранична продуктивність і крива починають спадати, але і продовжують зростати ;

• на третій стадії зростає лише сукупний продукт а і спадають;

• на четвертій – спадають всі показники

Динаміка результатів виробництва у короткостроковому періоді визначається дією закону спадної віддачі. Закон спадної віддачі стверджує, що при послідовному приєднанні одиниць змінного ресурсу до постійного (фіксованого) ресурсу, починаючи з певного моменту, додатковий (граничний) продукт буде поступово зменшуватись в розрахунку на кожну додатково залучену одиницю змін­ного ресурсу. Тенденція граничного продукту праці або будь-якого іншого виду затрат до зниження зустрічається настільки часто, що її називають законом спадної віддачі (спадного граничного продукту).

.

Закон спадної віддачі має силу лише в короткостроковому періо­ді, коли хоча б один з вхідних ресурсів є незмінним. Крім того, він пов’язаний з використанням певної технології. Адже якщо застосовується більш досконала технологія, то при тих самих ресурсах можна досягнути вищих результатів.

Закон спадної віддачі має місце не лише тоді коли в якості змінного ресурсу виступає праця, але і тоді, коли трудозатрати фіксовані, а є можливості змінити обсяг задіяного капіталу.

Закон спадної віддачі, як правило, діє в межах певної технології, тобто у короткостроковому періоді. Спадна продуктивність змінного фактора визначає динаміку короткострокових витрат виробництва.

Виробництво з двома змінними ресурсами. Ефект масштабу та його види

Довгостроковий період відрізняється від короткострокового періоду виробництва тим, що фірма може вільно оперувати обсягом всіх задіяних ресурсів. Наприклад, вона може побудувати новий цех, орендувати додаткові приміщення і т.д. Тобто всі вхідні фактори є змінними і немає обмеження щодо їх оптимального сполучення між собою. Відповідно немає і спадної віддачі. Але вступає в дію ефект масштабу. Це залежність між обсягом задіяних потужностей та зрос­танням випуску. Розрізняють позитивний, нейтральний та негативний ефект масштабу.

Позитивний ефект масштабу спрацьовує тоді, коли зростання обсягів виробництва випереджає нарощування потужностей (розмірів) підприємства. Наприклад, при зростанні потужностей в два рази, випуск має можливість збільшитись в 2,5 рази.Позитивний ефект масштабу, як правило, має місце тоді, коли маленьке підприємство нарощує обсяги виробництва і переростає в середнє. Під­вищення результативності пов’язують зі спеціаліза­цією праці та діяльності управлінського персоналу, ефективнішим вико­ристанням капіталу та ширшими можливостями для виробництва побічної продукції.

Про нейтральний ефект масштабу йдеться тоді, коли зміна розміру під­приємства супроводжується постійною віддачею, тобто викликає прямо пропорційну зміну результатів виробництва. Тобто, якщо потужності зростуть в два рази, то і випуск продукції теж збільшиться в два рази. Галузі, в яких нейтральний ефект масштабу діє на досить широких проміж­ках випуску (в першу чергу - це обробна промисловість) ,характеризують­ся поєднанням підприємств різних розмірів, що можуть ефективно конку­рувати між собою.

Негативний ефект масштабу вступає в дію, якщо збільшення розмі­рів підприємства викликає менше зростання випуску. Наприклад, якщо потужності зростуть в 2 рази, то випуск збільшиться при цьому в 1,5 рази. Розширення фірми може викликати негативні економічні наслідки через виникнення управлінських труднощів, відриву вищого керівництва від дійсного виробничого процесу, делегування повноважень ієрархічним ланкам управління, проблеми передачі інформації та координації управлін­ських рішень.

Для більшості підприємств при нарощуванні обсягів ді­яльності характерна дія спочатку позитивного, потім нейтрального, а згодом - не­гативного ефекту масштабу. Найшвидше негативний ефект масштабу спрацьовує в галузях сфери обслуговування. Це можна пояснити тим, що тут результати діяльності значною мірою визначаються безпосереднім контак­том з клієнтами, необхідністю врахування індивідуальних смаків та інтересів клієнтів, великою часткою ручної праці, що необхідне для більш повного задоволення потреб. Разом з тим, в сфері дії природньої монополії (кращого комунального госпо­дарства, електроенергетики, теплового господарства і т.і) негативний ефект масштабу має місце лише при дуже високих обсягах виробництва. А до цього діє позитивний ефект масштабу, що зумовлює зниження витрат при масовому виробництві, вигід­ність створення підприємств великого розміру.

Рис. 7.3. Віддача від масштабу

Рис.7.3. ілюструє за допомогою карти ізоквант віддачу від масш­табів. Якщо ефект масштабу позитивний, то однаковий приріст випуску вимагає все меншого приросту ресурсів, тому ізокванти все більше зближуються. При негативному ефекті масштабу вони віддаляються. Тобто, щоб забезпечити однаковий приріст випуску, необхідно залучати все більше факторів вироб­ництва. За постійної віддачі ізокванти розташовувались би рівномірно.