Економічний та бухгалтерський прибуток.
Розмежування облікових та економічних витрат дозволяє уточнити поняття бухгалтерського та економічного прибутку.
Обліковці визначають прибуток як різницю між отриманим виторгом (сукупним доходом) від продажу продукції та грошовими витратами на її виробництво.
Бухгалтерський
прибуток обчислюється
як різниця між сукупним виторгом і
явними витратами:
.
Оскільки
до складу економічних витрат входять
як грошові (зовнішні), так і негрошові
(внутрішні) витрати, то поняття економічного
прибутку є
іншим. Це різниця між виторгом та
економічними витратами. Економічний
прибуток
обчислюється як різниця між сукупним
виторгом та явними і неявними витратами:
.
Оскільки
неявні витрати являють собою нормальний
прибуток, то:
.
Цей прибуток називають чистим прибутком. Його наявність свідчить про економічну доцільність діяльності фірми. Саме економічний прибуток є сигналом і стимулом для залучення в певну сферу діяльності додаткових ресурсів, перш за все капіталу.
Якщо економічний прибуток дорівнює нулю, то це означає, що якби підприємець задіяні у певному виробництві економічні ресурси використав альтернативним оптимальним (найкращим з можливих) способом (кожний ресурс – окремо, а не в існуючій комбінації), то він зміг би отримати ті самі доходи. Нульовий прибуток свідчить про певну рівновагу – ситуацію, коли немає сенсу змінювати напрям і обсяги діяльності, але і немає стимулу для їх розширення.
Сигналом про недоцільність економічної діяльності є ситуація, коли сума економічних витрат перевищує суму виторгу (сукупного доходу). При цьому підприємство буде мати чисті економічні збитки. Але бухгалтерська звітність при цьому може свідчити про наявність грошового прибутку.
Як ми побачимо при розгляді наступних тем, в умовах конкуренції з часом можливості отримання економічного прибутку зменшуються. Більшість фірм стикаються з нульовим економічним прибутком. Наявність при цьому у певних фірм солідних фінансових прибутків свідчить про високий рівень внутрішніх витрат. Наприклад, фірма може мати власність на патент і маючи доступ до передової технології, забезпечувати низький рівень фактичних витрат порівняно з іншими фірмами. Тому її фактичні доходи і прибуток будуть вищими. Але якщо врахувати, що ринкова ціна патенту є дуже високою, то не продаючи його, а використовуючи самостійно, фірма жертвує великим можливим доходом. Тому її економічні витрати значно вищі за бухгалтерські.
Види економічних витрат.
На суму економічних витрат фірми впливає багато факторів. Це і обсяг виробництва, і ціни виробничих ресурсів, і технічні та технологічні зміни, і асортимент продукції та її якість.
Але в першу чергу для дослідження динаміки витрат виробництва спираються в першу чергу на зміни в обсягах виробництва, припускаючи, що всі інші чинники залишаються незмінними.
Цей аналіз здійснюють в межах короткострокового періоду (коли масштаби діяльності та потужності фірми залишаються незмінними) та тривалого (довгострокового) періоду (коли масштаби діяльності та потужності змінюються). І в короткому і в тривалому періоді економістів цікавлять різні види витрат. Звичайно, важливо знати, якої суми потребує забезпечення певного випуску продукції в цілому. Тобто аналізують сукупні витрати (ТС) на весь випуск продукції.
Не менш важливо знати, чого коштує кожна одиниця продукції при певному випуску. Тому визначають середні витрати (АС) – це витрати на одиницю випуску. Їх розраховують за формулою:
,
де q- обсяг випуску.
Але витрати, що впливають на виробничі рішення фірми, це перш за все – граничні витрати (МС), тобто очікувані добавки до затрат постачальників ресурсів.