Ринкова пропозиція та її чинники

Пропозиція - це та кількість продуктів, яку виробник 6ажає та спроможний виробити і постачати для продажу на ринку за різних цін упродовж визначеного проміжку часу.

Розрізняють індивідуальну пропозицію (пропозицію одного виробника певного товару - /s/) і ринкову пропозицію (сума всіх індивідуальних пропозицій по певному товару – /S/ ). Таблиця 2 ілюструє формування ринкової пропозиції як суми пропозицій окремих виробників. Варто зауважити, що при низьких цінах на товар деякі виробники взагалі тимчасово призупинять його виробництво і не будуть його пропонувати на ринку.

Пропозиція визначається виробництвом, але не завжди збігається з ним, бо не все, що виробляється, потрапляє на ринок. Наприклад, продавцеві може бути вигідним певний час накопичувати продукцію на складах, очікуючи підвищення ціни на неї. Звичайно, продавцеві вигідніше пропонувати свій продукт за вищими цінами. Є також випадки, коли і в урожайний рік певні продукти сільського господарства з тих чи інших причин майже відсутні на полицях крамниць.

Таблиця 5.2.

Формування ринкового пропозиції як суми індивідуальних пропозицій

Ціна товару Х, грн.	Пропозиція окремих виробників, одиниць товару			Ринкова пропозиція (S), одиниць товару
	1 (s1)	2 (s2)	3 (s3)
Р1 = 15 Р2 = 10 Р3 = 5 Р4 = 2	25 10 – –	50 20 10 –	70 35 25 15	145 65 35 15

Між ціною та кількістю пропонованого продукту існує пряма, або позитивна, залежність. Якщо ціна зро­стає, відповідно збільшиться й величина пропозиції. Цю пряму залежність між ціною та кількістю пропонованого проду­кту називають законом пропозиції.

Графічне зображення цієї залежності називають кривою пропозиції, яку здебіль­шого позначають буквою S. Крива пропо­зиції є висхідною (рис. 5.3).

З міна ціни змінює величину пропозиції. Якщо ціна зростає, величина пропозиції збільшується; якщо ж ціна знижується, величина пропозиції зменшується. Зміна величини пропозиції означає переміщення з однієї точки до іншої по стабільній кривій пропозиції; наприклад, із точки A до точки B. Причиною руху по кривій є зміна ціни на відповідний продукт. При зміні ціни, цінового чинника крива пропозиції залишається тією самою, а змінюється лише величина пропозиції.

Крім ціни на пропозицію можуть впливати й інші, нецінові чинники, які змінюють всю пропозицію (а не лише величину пропозиції) і призводять до переміщення усієї кривої пропозиції (а не лише до переміщення вздовж тієї самої кривої пропозиції).

Пропозиція залежить від таких чинників:

S = f ( p; c, Npr, t, g, m, x ),

де: р – ціна продукту;

c – витрати виробництва;

Npr – кількість виробників

t – технологія виробництва

g – ціна на інші продукти;

m – податки з виробників і дотації для виробників

x- інші нецінові визначники.

Крапка з комою між p і с вказує на відмінність між впливом ціни (p) та нецінових чинників (c, Npr, t, g, m, x) на пропозицію.

Зміна ціни змінює величину (обсяг) пропозиції. Якщо ціна зростає, величина пропозиції збільшується; якщо ж ціна знижується, величина пропозиції зменшується. Зміна величини пропозиції означає переміщення з однієї точки до іншої по стабільній кривій пропозиції, що було розглянуто нами вище.

Зміна нецінових чинників змінює не лише обсяг пропозиції товару, а всю про­позицію товару. Це означає, що при всіх рівнях цін будуть вже інші обсяги пропозиції – тобто зміниться уся пропозиція загалом. Крива перемішується в ціло­му вправо або вліво (рис. 1.4). Збільшення пропозиції перемішує криву пропозиції впра­во; зменшення пропозиції перемішує цю кри­ву вліво. Причиною зміни пропозиції є зміна одного або більше нецінових визначників пропозиції.

Розглянемо такий визначник, як витрати виробництва. Припустімо, що в наслідок зростання цін на метал витрати на виробництво автомобілів зросли, тому їх пропозиція зменшиться. Крива пропозиції автомобілів переміститься вліво і покаже зменшення пропозиції на автомобілі за кожного рівня ціни.

Якщо зростає кількість виробників даного товару (наприклад, тому що галузь є привабливою для виробників і в неї входять нові фірми), то пропозиція товару зросте і навпаки.

Також при покращенні технологій виробництва даного товару його пропозиція зросте.

Важливим визначником пропозиції є ціна альтернативних товарів, які виробники даного продукту могли би виробляти, використовуючи своє обладнання, своїх працівників, інші свої ресурси. Якщо ціна таких альтернативних товарів зростає, то виробникам може бути вигідно переорієнтуватися на виробництво цих товарів і, відповідно, зменшити пропозицію даного товару.

Якщо ціна на замінюваний продукт зростає, деякі виробники в пошуках більших прибутків будуть переорієнтовуватися на виробництво продукту замінника і пропозиція даного продукту може змен­шується. Наприклад, зро­стання ціни на масло зменшить пропозицію маргарину, оскільки виробників при­ваблюють виші ціни і прибутки, які можна досягти при виробництві масла. Тому частина виробників переорієнтується з виробництва маргарину на виробництво масла і пропозиція маргарину зменшується.

При зростанні податків пропозиція даного товару зменшиться і навпаки: якщо держава стимулює виробництво через зменшення податкового тягаря, пропозиція зростає.

Для виробників певних соціально необхідних товарів держава може виплачувати дотації. Якщо виробники отримують додаткові дотації від держави, вони збільшують пропозицію своєї продукції.

Нагадаємо, що у всіх випадках, коли ми говоримо про збільшення пропозиції, маємо на увазі переміщення кривої пропозиції вправо і навпаки.

Для пропозиції різних товарів можуть діяти також свої особливі нецінові чинники. Наприклад, якщо розглядати агропромисловий сектор, то таким чинником можуть бути погодні умови. За несприятливих погодних умов пропозиція певної сільськогосподарської продукції може скоротитися і навпаки.

Встановлення рівноваги попиту та пропозиції.

Ціну, що встановлюється на ринку під впливом взаємодії попиту та пропозиції називають ціною рівноваги, або рівноважною ціною. Точка перетину ринкових кривих попиту та пропозиції визначає рівноважну ціну (рис. 5.6.) і рівноважний обсяг виробництва. У цій точці величина попиту Q_d дорівнює величині пропозиції Q_s. Рівноважний обсяг виробництва позначають через Q*, а ціну рівноваги – через Р*.

Проекція з точки перетину Е кривих попиту і пропозиції на горизонтальну вісь покаже кількість продукту, як споживачі бажають купити, а виробники – продати. Ця величина дорівнює ОQ*. Точка Q* – це точка рівноваги величин попиту і пропозиції, в якій Q_d = Q_s. І саме тут ринок перебуває у стані рівноваги між двома протилежними силами – попитом і пропозицією. Саме тут плани купівлі й продажу збігаються, а ціна не змінюється, перебуваючи на рівні Р*. Нема ані. Тому нема тенденції ані до підвищення ціни, ані до зниження ціни.

Таким чином, рівноважна ціна – це ціна, за якої інтереси покупців і продавців збігаються: кількість продукту, яку хочуть придбати по­купці, саме дорівнює кількості продукту, яку хочуть продати продавці.

Ринкова рівноважна ціна фактично виконує роль своєрідного фільтра, який розподіляє обмежену пропозицію продукту між продавцями і покупцями.

Ринкова ціна допускає до участі в торгівлі не всіх покупців і продавців, а ли­ше тих продавців, які згодні продати свій продукт за рівноважною ціною, або нижчою за неї, і тих покупців, які можуть купити продукт за рівноважною ціною або вищою за неї. Всі інші, хто не погоджується з такими вимогами, виключаються ринком з процесу купівлі-продажу (для прикладу розгляньте наведені вище таблиці, що ілюструють формування ринкових кривих пропиту і пропозиції).

У конкурентній економіці ринкова ціна встановлюється на такому рівні, за кого ринок "очищається" від надлишку чи нестачі величини попиту й пропо­зиції. Розглянемо, як це відбувається.

Дефіцит товару (надлишок величини попиту) може спостерігатися за будь-якої ціни, нижчої від рівноважної (рис.1.6). Нехай за ціни P₁ величина попиту є більшою за величину пропозиції:

Q_d=OQ₂, Q_s=OQ₁, Q_d > Q_s .

Обсяг дефіциту товару (надлишок величини попиту або нестача величини пропозиції) за ціни P₁ становить Q₁Q₂. Запаси товару починають швидко зникати з полиць крамниць, зменшуються запаси товарів на складах. Даний товар стає дефіцитним. У цьому випадку покупці почнуть конкурувати між собою за дефіцитний товар. Якщо це гуртові покупці, то вони пропонуватимуть виробникам підвищені ціни, з метою таки отримати необхідну їм кількість товару. Виробники ж, зустрівши значний попит на свій товар і не маючи змоги виробляти його в достатній кількості, почнуть підвищувати ціну P₁ P* і нарощувати обсяги виробництва. В умовах підвищеної ціни величина пропозиції зросте, а величина попиту змен­шиться і вони зрівноважаться в точці Q*, що визначить ціну Р*. Отже, без будь-якого втручання ззовні, а лише на основі збалансування попиту й пропозиції відбувся рух до рівноважної ціни.

Надлишок товару (надлишок величини пропозиції або нестача величини попиту) може спостерігатися за будь-якої ціни, вищої від рівноважної. Нехай за ціною P₂ величина пропозиції Q_s є більшою за величину попиту Q_d:

Q_s = OQ₂, Q_d = OQ₁, Q_s>Q_d. Надлишок товару за ціни P₂ становить Q₁Q₂. В крамницях і на складах почнуть нагромаджуватимуться запаси даного товару. Кожен з виробників намагатиметься дещо знизити ціну, щоб збільшити свої продажі. На ринку відбуватиметься конкуренція між продавцями, які почнуть знижувати ціну від Р2—>Р*. Унаслідок цього величина пропозиції почне зменшуватися, а величина попиту — зростати. Так триватиме до того часу, аж поки вони не зрівноважаться в точці Q*, де Q_d=Q_s а ціна встановиться на рівні Р*. Отже, без будь-якого втручання ззовні відбувся рух до рівноважної ціни.

Надлишок величини попиту приводить до підвищення рівноважної ціни, а надлишок величини пропозиції — до її зниження. Весь ринковий механізм — це ніби аукціон, за якого ринок "очищається" від будь-яких надлишків і дефіцитів, і на основі їх рівноваги встановлює рівноважну ціну.

Всі інші чинники (наприклад, доходи споживачів або витрати виробництва) впливають на рівноважну ціну через зміну попиту і пропозиції. При розгляді таких ситуацій потрібно користуватися вищенаведеними чинниками попиту і пропозиції, чітко розмежовуючи, які чинники переміщують криву попиту, а які нецінові чинники переміщують криву пропозиції, а також не плутати поняття «попит» і «обсяг попиту» та «пропозиція» і «обсяг пропозиції». При цьому не варто забувати, що ми абстрагуємося від усієї решти чинників і беремо до уваги лише вплив зміни досліджуваного визначника на пропо­зицію чи на попит товару (залежно від того, чи це є ціновий чинник попиту чи ціновий чинник пропозиції).

Потрібно зауважити, що в різних часових періодах рівноважна ціна частіше змінюється під дією різних чинників. Так, у корот­костроковому періоді кількість вироблених товарів більш-менш постійна (план випуску продукції підприємством, очікува­ний урожай зернових залежно від засіяних площ і т.д.). Отже, в корот­костроковому періоді на визначення ціни справлятимуть вплив переважно коливан­ня попиту, а не пропозиції. У довгостроковому періоді простежується дещо протилежна ситуація. Адже з перебігом часу фермери та підприємці можуть переорієнтуватися, змінити свої виробничі потужності відповідно до вимог ринку. Тому в довгостроко­вому періоді пропозиція вагоміше впливатиме на формування ринкової ціни.

У