- •1. Інтеріоризація стимулу в мотив
- •2. Мотиви праці
- •Графічне відображення завдань системи мотивації
- •2.1. Реалізація потенціалу особистості
- •2.2. Самоствердження
- •2.3. Захищеність і комфорт
- •2.4. Соціальний статус
- •2.5. Служіння іншому
- •2.7. Мотив влади
- •2.8. Мотив - заздрість
- •2.9. Мотив слави
- •2.10. Задоволення від самого процесу праці та її результатів
- •2.6. Мотив аффіліації
- •2.11. Стимулювання і мотивація праці «корпоративним духом»
- •Мотивація групової колективної діяльності
- •12 Всесвітньо прийнятих табу при оцінці роботи і працівників
- •3. Порівняльний аналіз японської, американської та вітчизняної моделей управління: реалізація потреб як рушій активності персоналу
- •4. Японські «гуртки якості» як форма управління і контролю
- •5. Вітчизняний досвід «рейтинг працівника»
- •6. Евристично-професійне навчання: генерація і пошук нових ідей, нешаблонне мислення
- •6.1. Використання випадковостей, нешаблонне мислення
- •6.2. Метод «штурму мозку»
- •6.3. Синектика
- •6.10. Метод «гірлянд асоціацій»
- •6.11. Метод фокальних об'єктів
- •6.12. Метод морфологічного аналізу
- •6.13. Метод контрольних запитань
- •6.14. Діаграма ідей
- •6.15. Матриця ідей
- •7. Активне соціальне навчання
- •7.1. Типи групового навчання
- •7.2. Основні види груп активного соціального навчання
2.6. Мотив аффіліації
Цей мотив виявляється як прагнення людини налагодити добрі, емоційно позитивні взаємини з людьми. Внутрішньо чи психологічно він виступає у вигляді почуття прив'язаності, вірності, а зовнішньо - в товариськості, у прагненні співробітничати з іншими людьми, постійно бути разом з ними. Любов до людей - найвищий духовний вияв даного мотиву.
2.7. Мотив влади
Цей мотив стисло можна визначити як стале і яскраво виражене прагнення людини мати владу над іншими людьми.
Г. Маррей дав таке визначення цьому мотиву: мотив влади - це схильність керувати соціальним оточенням, у тому числі людьми, впливати на поведінку інших людей різноманітними способами, включаючи переконання, примус, навіювання, стимулювання, заборону і т.д., спонукання інших діяти відповідно до своїх інтересів і потреб; домагатися їхньої прихильності, співробітництва; доводити свою правоту, відстоювати власну думку... визначати норми і правила поведінки; приймати за інших рішення, які зобов'язують їх діяти певним чином; умовляти, відмовляти, карати, причаровувати, привертати до себе увагу, мати послідовників.
Інший дослідник мотивації влади, Д. Верофф, психологічно уточнив визначення даного явища таким чином: під мотивацією влади розуміється прагнення і здатність отримувати задоволення від контролю над іншими людьми.
2.8. Мотив - заздрість
Якщо мотив влади більшою чи меншою мірою усвідомлюється особистістю, то мотив-заздрість усвідомлюється не повністю, або ж може бути неусвідомлюваним, залежно від аналітичних задатків самого індивіда.
Цей мотив можна охарактеризувати як малоусвідомлюване чи неусвідомлюване прагнення досягнути чогось більшого в духовному, інтелектуальному, статусному, матеріальному і т.д. розумінні при одночасному усвідомленні (або ж на рівні інтуїції) неможливості цього досягнути через зовнішні перешкоди або відсутність внутрішніх психічних чи фізіологічних даних (волі, інтелекту, шляхетності, вроди, сили, зросту тощо).
Цей мотив маловивчений, але насправді є значним регулятором поведінки, діяльності, праці індивіда. Розкритий він в основному в художній літературі, оскільки є поштовхом до асоціальної, агресивної, нещирої поведінки людей.
2.9. Мотив слави
Одним із неусвідомлюваних чи малоусвідомлюваних мотивів є мотив слави як отримання задоволення від наочного бачення і більшою чи меншою мірою усвідомлення того, що ти є предметом поклоніння, маєш здатність безпосередньо чи опосередковано керувати емоціями, почуттями, думками людей.
2.10. Задоволення від самого процесу праці та її результатів
У людей творчої праці на перший план може виступати задоволення від самого процесу праці та її результату. Це вдало зіграна роль, талановито написана картина, вірш, оповідання, добре змайстрована іграшка чи виникла і втілена у винаході ідея.
Потреба у винагороді та офіційному визнанні, звичайно, притаманна авторові, але вона не є домінуючою.
На Заході традиційно вважають, що всі робітники і службовці керуються здебільшого зовнішніми стимулами, тимчасом як представників інтелігентних професій (лікарів, юристів, викладачів тощо) приваблює передусім задоволення, отримуване від роботи.
