2.1. Право публічної власності

Суб’єкти публічного права, які зазвичай розподіляються на публічно-правові утворення (держава Україна, АРК, територіальні громади, іноземні держави) та юридичні особи публічного права (державні підприємства, казенні підприємства, державні установи, комунальні підприємства, комунальні установи). Юридичні особи публічного права проблематично визнавати власниками на закріплене за ними майно. Господарський кодекс визначає для них інший правовий режим їх майна – право господарського відання абооперативного управління. Тому юридичних осіб публічного права слід виключити з кола суб’єктів права власності [15, c. 417-418].

Також суб’єктом є український народ.

 

2.1.1. Право власності Українського народу

Об’єкти: Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ре­сурси її континентального шельфу, виключної (морської) економі­чної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Суб’єкт – український народ. У зв'язку з тим, що в етнодержавознавстві іноді ставиться під сумнів існування самого явища "Український народ", виникає питання, чи можна взагалі вважати Український народ суб'єктом (учасником) цивільних відносин?

Ч. 2 ст. 2 ЦК передбачає, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Оскільки народ, хоча і з деякими застереженнями, може бути визнаним суб'єктом публічного права, то, очевидно, так само він має бути визнаним і суб'єктом цивільних відносин, а відтак, може бути і суб'єктом права власності.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи дер­жавної влади та органи місцевого самоврядування в межах, вста­новлених Конституцією України (ст. 324 Цивільного кодексу Ук­раїни). Отже, управління майном від імені народу здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві ради, а також уповноважені ними державні органи. При цьому органи державної влади та місцевого самоврядування не є власниками того майна, що належить до об'єктів права власності Українського народу. Повноваження цих органів визначені Конституцією та іншими нормативними актами, але в цілому їх повноваження стосовно цього майна зводяться лише до здійснення права управління зазначеним майном.

Реалізовувати це право можуть як органи влади чи місцевого самоврядування, так і безпосередньо народом шляхом вирішення відповідних питань на всеукраїнському референдумі(про зміну кордонів держави, тобто передачу чи набуття частини її території - землі, яка належить Українському народу).

Особливістю набуття права власності Українським народом є те, що у кожному разі воно може відбуватися лише на підставі спеціального вольового рішення уповноваженого на те органу державної влади. Таке рішення за своєю суттю є актом публічної влади (актом управління) і має бути вчинене у формі, встановленій законом для відповідних актів (законУкраїни, постанова Верховної Ради тощо).

Отже, Право власності Українського народу може бути визначене як можливість народу через уповноважені державні органи або безпосередньо використовувати майно, котре йому належить відповідно до Конституції та законів України.