2.1.3. Право комунальної власності

Об’єкти. У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кош­ти, яке належить територіальній громаді (ст. 327 Цивільного ко­дексу України). Зазначене майно є матеріальною і фінансовою основою місцевого самов­рядування. Це обумовлено насамперед тим, що ефективне функціо­нування системи місцевого самоврядування значною мірою залежить від наявності у їх володінні та розпорядженні матеріальних, фінансових й інших ресурсів, необ­хідних для виконання покладених на них завдань.

Територіальна громада має у власності певні об'єкти, які, як правило, закріплюються за комунальними юридичними особами публічного пра­ва.

а) майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і створюваних ними органів,

б) кошти місцевих бюджетів, житловий фонд,

в) об'єкти житлово-комунального господарства,

г) майно установ народної освіти, охорони здоров'я, культури, торгівлі, побуто­вого обслуговування, а також інше майно;

д) різноманітне рухоме і нерухоме майно, прибутки місцевих бюджетів, земля, природні ресурси, підприємства, установи, організації.

В комунальній власності не може знаходитися майно, що є об'єктом виняткової власності держави (наприклад, атомна зброя, єдина енергосистема тощо).

5 листопада 1991 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адмі­ністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», на підставі якої і були первісно сформовані об'єкти права комунальної власності. З державної до комунальної власності і навпаки майно пе­реходить відповідно до Закону України «Про передачу об'єктів права державної і комунальної власності». Об’єктом передачі є цілісні майнові комплекси, нерухоме майно та індивідуально визначене майно.

Суб’єктом є територіальні громади сіл, селищ, міст тощо. (ст.ст. 142, 143 Конституції і ст. 60 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні"). Через введення нового суб’єкта права власності ЦК розглядає комунальну власність не як різновид державної, а як самостійну форму власності (ст. 327). До речі, Конституція України не передбачає як суб’єктів права власності населення районів і областей, що у будь-якому разі складається із зазначених вище видів громад (сіл, селищ, міст, районів у містах) [15, c. 417].

Право комунальної власності може здійснюватись і через комунальні підприємства: комунальне унітарне комерційне підприємство (знаходиться у комунальній власності і перебуває у нього на праві господарського відання) і комунальне унітарне некомерційне підприємство (на праві оперативного управління). Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування у розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління [9, c. 327].

Право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, користуватися, розпоряджатися тощо майном, що належить їй, яке здійснюється безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Територіальна громада може набувати права власності на безхазяйну річ (ч. 2 ст. 335 ЦК), знахідку (ч. 2 ст. 338 ЦК), бездоглядну домашню тварину (ч. 2 ст. 341 ЦК), на спадщину, яка визнана судом відумерлою (ч. З ст. 1277 ЦК), передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності тощо. Передача об’єктів із державної у комунальну власність здійснюється за рішеннями: а) Кабінету Міністрів України; б) органів, уповноважених управляти державним майном.

Територіальні громади набувають і здійснюють право власності через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Сільська, селищна, міська, районна в місті рада може наділяти частиною своїх повноважень органи самоорганізації населення, передавати їм відповідні кошти, а також матеріальні та інші ресурси, необхідні для здійснення цих повноважень, здійснювати контроль за їх виконанням (ст. 16 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні").