III. Приклади збирання даних

А) Оренда сіножати.

Таку сіножать винаймається зазвичай на одно літо аж до снігу (св. Стефана). Орендар може на­самперед зібрати сіно, а опісля, як ще трава виро­сте, також гнати худобу на пашу. Оре­нда більше як на один рік трапляється зрід­ка, а чинш тут є значно нижчим, але треба його запла­тити нараз; це пояснюється тим, що така оренда походить звичайно з грошевої біди (грошевого клопоту) орендаря.

Укладення угоди відбувається усно без сві­д­ків. Завжди дається завдаток, що виносить бли­зько 5 [в оригіналі нерозбірливо – ред.], чи­ншу. Винаймаючі то звичайно власники великої посі­лості, або багаті селяни (дуки-селяни). що посі­дають щонайменше 20 моргів, котрих самі з браку робочих сил не можуть обробляти.

Орендарі є зазвичай комірниками, що ма­ють кілька голів худоби і беруть сіножать в оре­нду для власного ужитку; хоч також трапляєть­ся, що сіно продають.

Але також маючі селяни, звичайно свояки, створюють спілки оренди, котрі орендують від власника великої посі- [-13-] -лості більші до­ли­ни, та відтак винаймають кусниками даль­шим орен­дарям. Завдаток дають рівними час­тинами та укладають з винаймаюючим письмо­ву угоду. Чистий зиск обчисляється по році і розділяється. Угоду оренди з власником вели­кої посілості за­ключають письмово, як вище було згадано, а угоду з дальшими суборендаря­ми усно; перша угода триває часом 5-10 років. Спори між спіль­никами, які би доходили до суду, дотепер не тра­плятися, бо тут укладають спілку особи, котрі між собою мають особливу довіру. При малій оренді встановлюється зви­чайно, що чинш треба запла­тити до свята Ма­рії, але у всякому разі, аж як орендар збере сіно. Як нема такої угоди, то орен­дар може справді косити, але до тих пір не сміє забрати сіна, аж поки не заплатить чиншу. Не раз, осо­бливо тоді, як орендар користується довірою, вимовляється, що сіно можна забрати також ско­ріше; але тоді мусить він за чинш дати век­сель. Якщо обидві сторони знають місцезна­ходження ґрунту, то не вдаються до формаль­ної передачі; в іншому випадку виходять для цього на місце. Як нема жодного вигляду на другу ко­совицю, то в тім часі, який ще лишає­ться, існує певного роду загальне користування паші. Оре­ндар може це однак виключити, при­міром тоді, як долини зна­ходяться між полями. Але при сі­ножатях, що примикають одне до одного, не можна виключати спільної паші, - і так існує переконання, що пі­сля 7. падолист (св. Дмитрі) можна пасти свою худобу всюди. Скошено тра­ву десь близько в часі до Петра та задля доброї погоди є вигляди на другу косови­цю, то орендар дбає про те, щоб мав право та­кож на другу косо­вицю. З цією метою вистав­ляє знак, себто прути з в'язанкою соломи. Вони означають, що на тій сіножатті не можна пасти. Як хто би пас в недозволеному часі, то вихо­дить на місце комісія у складі двох оцінюва­чів, щоби це констатувати і оцінити. Кожен оці­нювач отримує 2 К за оцінку. На пашу можна гнати худобу всякого роду без виїмку. Треба вва­жати за мовчазну угоду, що орендар може брати з сіножаті пруття потрібне до поставлен­ня оборогу. [-14-]

Б). Орендарільного грунту.

Беруть в оренду 6-7 багатих селян (дуків), ко­трі через брак робочих здають в оренду свою по­сілість парцелями.

Парцелі маленькі, а саме 4. Орендарями є ко­мірники, що крім хатинки мають кілька прашин городу, але не мають поля. Орендують так під зимовий, як і літній засів. При першій орен­ді, що триває до 7. падолиста (св. Дмитра) ви­ста­чає, як дасться зовсім маленький завда­ток, бо орендар і без того управляє. Далі вико­ристання ґрунту є без нічого дозволене по зве­зенню зи­мового засіву, як тільки воно запере­чується. Чинш оренди пла­титься двома части­нами, одна на св. Петра і Па­вла, друга при зво­женню. Як орендар не має гро­шей, то наступає те саме, що в подібнім випадку при винаймі сіножаті.

Щодо літнього засіву, то звичайно домов­ля­ються, які плоди і в якому обсягу орендар мо­же збирати. Colonia patriaria трапляється дуже рідко.

Грунт розмірює знавець в присутності оре­н­даря на прашині. Відвічальності за вимір не бе­реться. Якщо оренда триває більше років, то до­мовляються, що орендар мусить гноїти поле.

Remissio mercedis цивільного закону як пра­вовий інститут зовсім не відомий. Як орен­даре­ві в дуже погані роки опустять малу части­ну чиншу, то це вважається за велику ласку.

Завдаток зараховується в чинш. Коли оре­н­дар крім завдатку не обробляє поля, і орендар змуше­ний винаймати поле іншому, то завдаток пропа­дає. Дальша оренда дозволяється. Як оре­ндар помре, то на його місце вступає жінка, ко­ли ж лишаються тільки малолітні діти, то опі­кун.

При купівлі оренда не припиняється, оскі­льки орендар може зібрати те, що виростив. Од­нак покупець не зобов’язаний продовжити орен­ду, коли йдеться про оренду на тривалий строк.

Мовна редакція В.С. Бігуна

Є. Эрлих