Переклад з румунської і. Ж. Торончука е. Эрлих карл маркс и социальный вопрос

В статье раскрываются основные противоречия экономической теории Маркса, который использовал английскую классическую политэкономию без ее переосмысления вместе с ее односторонностью будучи великим ученым и пламенным политико-револлюционером у Маркса в соотношении с научным мышлением не всегда проигрывала политика.

E. Ehrlich

KARL MARX AND SOCIAL PROBLEM

The article reveals the basic contradictictions of economy theory of Marx who used the English political economy without its reconsideration altogether with its unilaterality. Being a great scientist and ardent political revolutionary, in Marx’s theory politics always took the upper hand over his scientific thinking.

* Переклади чотирьох останніх публікуються в цьому числі “Проблем філософії права” – прим. ред.

* Професор П. М. Рабінович виокремлює такі основні стадії застосування правових норм: (1) встановлення юридично значущих фактів і пошук правової норми, яку належить застосувати; (2) перевірка достовірності, правильності тексту, визначення меж дії та юридичної сили правової норми; (3) з’ясування змісту (тлумачення) правової норми; (4) прийняття рішення у справі; (5) оформлення рішення в акті застосування правової норми. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Вид. 6-е. – Х., 2002. – С. 121-122. Виокремлюють і три стадії «застосування нормативних приписів”: (1) установлення фактичних обставин справи, (2) вибір і аналіз правової норми, (3) рішення у справі, при цьому вказується на «умовність розмежування цих стадій. Загальна теорія держави і права / За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченко, О. В. Петришина. – Х., 2002. – С. 365-366. Слід підкреслити: йдеться про застосування «норм права”, «правових приписів”.

* До речі, Ерліх критикував більшовизм як рух, який суперечить внутрішньому порядку суспільства, разом з тим, інші автори, як наприклад, М. С. Тімашев, вказують на те, що життя довело помилковість поглядів Ерліха. У відомій праці Тімашева «Що таке соціологія права?” (1937), він відзначає: «недавні події довели помилковість кардинальної аксіоми Ерліха: в комуністичному суспільстві контракти й договори спадкування не відносяться до засадничих соцільних інститутів і змінюються на інші”. Timasheff N. S. What is “Sociology of Law”? // The American Journal of Sociology. – 1937. – Vol. 43 (2). – P. 228.

* Це питання варте детальнішого розгляду. Вже згадувалася видана українською мовою 1911 стаття Ерліха «Про живе право”, яка констатує «присутність” ідей Ерліха в тодішній українській правовій думці. Серед «послідовних прихильників і пропагандистів” теорії «живого права” згадується український правознавець Є. І. Кельман. Він – автор праці «Вільне право” (1915), з 1922 року – нештатний співробітник Комісії для виучування звичаєвого права України ВУАН, секретар наукового товариства «Право і життя” (Усенко І. Б. Кельман Євген Ісакович // Юридична енциклопедія. – Т. 3. – К., 2001. – С. 79).

Комісія для виучування звичаєвого права України – наукова установа ВУАН, яка діяла в 1918-1934 рр. Члени Комісії підготували близько 150 наукових праць, присвячених переважно аналізові ролі звичаєвого права на різних історичних етапах розвитку України та впливу звичаїв правового характеру на правові стосунки в перші пореволюційні роки (особливо в сільській місцевості). Праці, видані Комісією, містять багатий фактичний матеріал, відбивають притаманні початку ХХ ст. погляди на звичаєве право. З-поміж праць інтерес становлять «Три ступені правоутворення” А. Е. Кристера, «Спроба Кодифікації звичаєвого права на Україні” В. А. Камінського, «Репрезентативна метода та студії над звичаєвим правом” Б. О. Язловського, «Вплив звичаю на судову практику” Є М. Єзерського, «Правоутворення без законодавця. Частина перша. Звичаєве право. О. С. Доброва, «Революційне радянське звичаєве право” О. О. Малиновського, «Звичаєве право Литовсько-Руської держави на початку ХVI ст.” (Усенко І. Б. Комісія для виучування звичаєвого права України ВУАН // Юридична енциклопедія. – Т. 3. – К., 2001. – С. 172-174.; Дет. див.: Усенко І. Б. Юридична академічна наука у 1918-1941 роках // Академічна юридична думка. – К., 1998. – С. 15-53).

Крім того, слід відзначити, що дослідження звичаєвого чи народного, як його теж тоді називали, права займало чільне місце у дослідження вітчизняної науки кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Про це свідчить й доробок: «О. Ф. Кістяківський у 1874 році опублікував перший варіант авторської програми для збирання і вивчення юридичних звичаїв і народних поглядів на звичаєве право” (Там само. – С. 32). «Усього з проблем українського (малоросійського, західноруського) звичаєвого права лише у перших двох випусках відомого бібліографічного покажчика Є. І. Якушкіна (що охоплювали літературу до 1889 р. включно), ..., названо понад 400 праць. За своєю тематикою це переважно дослідження, присвячені козацький правовим звичаям, практиці копних та інших селянських судів, питанням родинно-шлюбних, земельних і спадкових відносин в українській громаді тощо” (Там само. – С. 33).

* «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом” (стаття 62 ЦПК України 1963 р.).

 * Переклад з німецької В. С. Бігуна за: Rehbinder Manfred. Aus den letzen Jahren im Leben und Schaffen von Eugen Ehrlich // Jus humanum. Grundlagen des Rechts und Strafrecht. Festschrift für Ernst-Joachim Lampe zum 70. Geburstag / Hrsg. von Dieter Dцlling. – Berlin: Duncker & Humblot, 2003. – S. 199-210.

* Ерліх приписує догму закритості правової системи Алоїсу Брінцу, який був вчителем Філіпа Лотмара, вченого-юриста в галузі трудового права (див. Ehrlich, Juristische Logik, 1918, S. 134). Інші у цьому зв’язку називають Карла Бергбома (див. Riebschlдger, Die Freirechtsbewegung, 1968, S. 24).

*^* Про причини й обставини діяльності Ерліха у Швейцарії див.: 5, c. 26 і далі, а також його публікації, пов’язані з участю в діяльності руху за мир: The National Problems in Austria [“Національні проблеми в Австрії”]. – The Hague, 1917; Die Amnestie [“Амністія”] // Friede (Wochenschrift für Politik, Volkswirtschaft und Literatur / Karpeles (Wien). – 1918. – Bd. 1. – S. 126-127; Die historischen Grundlagen der Friedensbewegung [“Історичні засади руху за мир”] // ebd [там само]. – S. 467-469; Die sittlichen Voraussetzungen der Friedensbewegung [“Про звичаєві передумови руху за мир”] // ebd [там само]. – S. 515-517, 541-543; Von der Zukunft des Vцlkerbundes [“Про майбутнє міжнародних організацій”] // Die Friedens-Warte (Blдtter für zwischenstaatliche Organisation / Alfred H. Fried (Zürich). – 1919. – XXI, Nr 4. – S. 89-93; Die Schuldfrage [“Питання вини”] // Das neue Europa (Zürich). – 1919. – V 4. – S. 14-17; Bismark und der Weltkrieg [“Бісмарк та світова війна”]. – Zürich, 1920; та нарешті статті румунською мовою, цитовані у кінці тексту за посиланням 1.

* Врешті-решт, у грудні 1919 р. “керівництво кафедрою” було довірене його учневі Лунгулек (повідомлення “Черновітцер морґенблат” від 11 грудня 1919 р., с. 2).

*^* Ця кампанія розпочалася публікаціями декана філософського факультету, майбутнього ректора Іоргу Г. Тома (Iorgu G. Toma) (Glausul Bucovinei, Nr. 650 від 8 березня 1921 р., с. 1), далі колишнього президента румунського культурного товариства “Dacia”, проф. Філарета Добоша (Filaret Dobos) (там само. № 652 від 10 березня 1921 р., с. 1), продовжена діючим президентом “Dacia”, студентом філософії Васале Вермешан (Vasile Vermesan) (там само. № 655 від 13 березня 1921 р., с. 2) та сягнула апогею в акції протесту румунського студентства 13 березня 1921 р. (там само. № 656 від 15 березня 1921 р., с. 1).

* У четвер 7 квітня 1921 р. на с. 2 у “Черновітцер морґенблат” виходить коротке повідомлення під заголовком: “Безчинства проти “Черновітцер морґенблат”. Уп’яте вибито шибки”, відповідальність за що було покладено на “невелику групу румунських студентів”. Нападки румунських студентів було загалом спрямовано на євреїв за їхню “антирумунську політику” і від них вимагалося, щоб ті без нагляду не проводили роздільних зібрань незнайомою мовою (а саме, їдиш), й що їм слід говорити більш поширеною “німецькою” мовою.

*^* Спілкування французькою мовою було поширеним у Бухаресті на публічних заходах того часу. Ерліх втім був, про що є чисельні докази, “знавцем румунської мови” (напр. Gusti, цит.: 3, с. 599-607).

 Siehe M. Rehbinder, Recht und Rechtslehrer: Eugen Ehrlich, in FS Peter Gauch, Zürich 2004; ders., Die Rechts- und Staatswissenschaftliche Fakultät der Franz-Josephs-Universität in Czernowitz, in FS Hans Stoll, Tübingen 2001.

*^* Ehrlich: Ein Institut für lebendes Recht (1911) in ders.: Recht und Leben, Berlin 1967, S. 33 f.

*^** In Ehrlich: Recht und Leben, Berlin 1967, S. 170, 198 ff.

*^*** Veröffentlicht unter dem Titel “Die Erforschung des lebenden Rechts” (1911), in Ehrlich: Recht und Leben, Berlin 1967, S. 11-27.

 M. Rehbinder, Die Begründung der Rechtssoziologie durch Eugen Ehrlich, 2. A. Berlin 1986, S. 31.

^ Vor allem sein “Gutachten [für den 31. Dt. Juris-tentag] über die Frage: Was kann geschehen, um bei der Ausbildung (vor oder nach Abschluss des Univer-sitätsstudiums) das Verständnis des Juristen für psycho-logische, wirtschaftliche und soziologische Fragen in erhöhtem Masse zu fördern?” (1912) in Ehrlich: Recht und Leben, Berlin 1976, S. 61-79; ferner: Das lebende Recht der Völker der Bukowina (1912) in Ehrlich ebd. S. 43-60; auch: Ein Institut für lebendes Recht (1911), in Ehrlich ebd., S. 28-42.

 Gutachten (Fn. 6), S. 72 f. Über die entsprechende Vorgehensweise bei der “Aufnahme“ von Bauernhöfen siehe ebd. S. 74 f.

^ Gutachten ebd. S. 67.

*^** Das lebende Recht der Völker der Bukowina (1912), in Ehrlich: Recht und Leben, Berlin 1967, S. 55-60. Aus der Schule von Ehrlich, wenn auch nicht als Ergebnis seines Seminars, stammen u.a. die Arbeiten von Basil Dutczak (Über die Gemeindeumlagen. Rückstände des Bukowiner griechischorientalischen Religionsfondes, in Österreichische Richter-Zeitung II, 1905, Sp. 288-291; Landtafelgüter und Gutsgebiete in der Bukowina, in Österreichische Richter-Zeitung IV 1, 1907, Sp. 41-59; Über die Berichtigung des Eigentumsblattes der Gemei-nde- und Äquivalenz-Alpen in der Bukowina, Czernowitz 1908; Die Sozialisierung bäuerlicher Kleinbetriebe in Rumänien, in Archiv für Sozialwissenschaft und Sozialpo-litik 53, 1925, S. 803-829) und Orest Ternaveanu (Die “Klaka“ in der Bukowina. Ein Beitrag zum lebenden Recht, in CzAZ vom 7. April 1912, siehe Gutachten, Fn. 6, S. 74 N. 2).

*^*** Ehrlich: Grundlegung der Soziologie des Rechts (1913), 4. A. Berlin 1989, S. 313.

*^**** Das lebende Recht der Völker der Bukowina, Fn. 6, S. 49-55.

*^***** Ebd. S. 44 f.

*^****** Gutachten (Fn. 6), S. 74.

*^******* Die 28 Oktavseiten umfassende Arbeit erschien als Sonderdruck aus der Zeitschrift für österreichische Volkskunde im Verlag des Vereins für österreichische Volkskunde und beruft sich in einer Vorbemerkung auf die Anregung und Diskussion dieser Arbeit im Seminar für lebendes Recht. Prof. Dr. theol. et phil. Nico Cotlarciuc war bei der Drucklegung Bibliothekar der Czernowitzer Universitätsbibliothek, von 1919-1923 ihr Direktor und wurde dann zum Metropoliten (Erzbischof der griechisch-orthodoxen Kirche) in Czernowitz gewählt. Ein Nachdruck der Arbeit findet sich in dem Sammelband Rudolf Wagner: Vom Moldauwappen zum Doppeladler, Augsburg 1991.

*^******** Gutachten (Fn. 6), S. 73.

*^********* Fn. 9, S. 48; siehe auch „Ein Institut für lebendes Recht“ (Fn. 6), S. 28 f.

 Die Unterlagen sind nach Ehrlichs Bericht durch Kriegseinwirkungen zerstört worden.

^ Gutachten (Fn. 6), S. 74.

*^** Gutachten (Fn 6), S. 79 N. 4.

*^*** Verh. des 31. Dt. Juristentages III (1913), S. 819, 821.

*^**** Siehe den Nachruf von Roscoe Pound: An Ap-preciation of Eugen Ehrlich, Harvard Law Review 36 (1922-23), S. 129, 130.

*^***** William Herbert Page in Proceedings of the 14^th Annual Meeting of the Association of American Law Schools held at Chicago, Illinois, Dec. 28, 29 and 30 (1914), S. 46-75.

*^****** Ehrlich: Grundlegung der Soziologie des Rechts

(Fn. 10), S. 420

 Erwerber war Dr. Arnold Czech, der im Testament Ehrlichs vom 16. April 1922 zunächst wie folgt bedacht war: “Meine in Wien bei Herrn Kohern (?) lagernden Sachen erhält Dr. Czech”. Diese Passage wurde jedoch ausgestrichen und folgender Testamentszusatz geschrie-ben: “Ich bitte Philipp Finkelstein, der Hela Czech (Toch-ter des Dr. Czech) einige Tausend Lei zur Anschaffung von Büchern zu geben. Wien, am 16. April 1922. Dr. Eugen Ehrlich”, siehe H. ROTTLEUTHNER ZfRSoz. 1992, S. 1 (2).

^ Akt 4827/1977 der Friedhofsverwaltung (Auskunft von Frau Heinzel vom 11.2.2004, A-1010 Wien, Weder-torgasse 6, Tel. 01/53469-97341). Die Grabfläche ist jetzt vollständig bedeckt durch die schwarze Steinplatte einer Gruft der Familie Knäbchen.

*^** Neue Freie Presse vom Dienstag, den 4. Mai 1922, S. 7 und 16. Oswald Ehrlich war der 5 Jahre jüngere Bruder des Verstorbenen, der als Arzt in Neapel lebte.

*^*** Neue Freie Presse vom Mittwoch, den 3. Mai 1922, S. 7.

*^**** Ehrlich starb im Sanatorium der Wiener Kaufman-nschaft, Wien XIX, Peter Jordan Strasse 82, nachdem man ihm im Endstadium seiner Zuckerkrankheit (die damals mangels Insulin nicht behandelbar war) ein Bein abgenommen hatte. Die an das Bezirksgericht Wien-Döb-ling geleitete Todesfallaufnahme vom 11. Mai 1922, die “Im Sterbeorte kein Nachlaß” vermerkte, wurde zus-tändigkeitshalber an das “kgl. Amtsgericht Bukarest” weitergeleitet, da Ehrlich zuletzt rumänischer Staatsange-höriger mit Wohnsitz in Bukarest, Elisabethstrasse 8, war (siehe Wiener Stadt- und Landesarchiv, Verlassenschaf-tsabhandlung A IV, 147 ex 1922, und näher dazu M. REHBINDER: Aus den letzten Jahren im Leben und Schaffen von Eugen Ehrlich, FS Ernst-Joachim Lampe, Berlin 2003, S. 199, 203ff.).

*^***** Das trifft leider nicht zu, da die rumänische Studentenschaft nach der Rumänisierung der Bukowina zum Ende des Ersten Weltkrieges eine Tätigkeit Ehrlichs trotz dessen Wiederernennung zum Professor an der nun-mehr rumänischen Universität Czernowitz verhinderte (dazu näher mein Beitrag in der FS Lampe, Fn. 5, mit Nachweisen). Ehrlich, so die Czernowitzer Allgemeine Zeitung, “starb verbittert im Exil”, siehe M. REHBIN-DER: Die Rechts- und Staatswissenschaftliche Fakultät der Franz-Josephs-Universität in Czernowitz, FS Hans Stoll, Tübingen 2001, S. 327, 333 mit weiteren Nachweisen.

* Dazu M. REHBINDER: Richterliche Rechtsfortbil-dung in der Sicht von Eugen Ehrlich (1988), in ders: Abhandlungen zur Rechtssoziologie, hg. von Thomas Würtenberger, Berlin 1995, S. 191-202, und zur Prioritätenfrage ders. (Fn. 5), S. 203. Zur Begründung der Freirechtsbewegung gab es, da vieles damals in der Luft lag, durchaus auch abweichende Auffassungen. Manche weisen auf Oskar Bülow hin, auch Josef Kohler nahm für sich die Priorität in Anspruch. Ferner berichtete die Neue Freie Presse vom 5. Mai 1922, S. 7 unter der Überschrift “Die Freirechtsbewegung“:

Rechtsanwalt Doktor Maximilian Saxl schreibt uns anläßlich des Todes des Prof. Dr. Eugen Ehrlich: Das Verdienst, die befruchtende Wirkung der Lebenserschei-nungen auf das Recht in deutschen Landen als Erster erkannt zu haben, kommt Dr. Julius Ofner durch einen am 13. September 1879 in der Wiener Juristischen Gesel-lschaft gehaltenen Vortrag zu und durch seine im Jahre 1888 veröffentlichte Schrift “Beiträge zur exakten Rech-tswissenschaft“. Ernst Fuchs, das geistige Haupt der Freirechtsbewegung in Deutschland, hat dies in seiner überaus bedeutungsvollen Arbeit “Die Gemeingefährli-chkeit der konstruktiven Jurisprudenz” neidlos anerkannt. Es verdient übrigens angemerkt zu werden, daß die nam-haftesten Vertreter der in der Schwüle des Scholastizis-mus als reinigendes Gewitter wirkenden Freirechtsbewe-gung aus dem Anwaltsstande hervorgegangen sind, so Julius Ofner, Ernst Fuchs, Eugen Ehrlich und der Franzose Geny.

*^* Der unveröffentlichte Nachlaß wurde infolge der Inflation nach dem Ersten Weltkrieg vom Verlag Duncker und Humblot nicht in Verlag genommen und ist seither verschollen (siehe M. REHBINDER: Die Begründung der Rechtssoziologie durch Eugen Ehrlich, 2. Aufl., Berlin 1986, S. 16 Fn. 18). Ein unvollständiges Teilstück mit dem Titel “Die Gesellschaft, der Staat und ihre Ordnung” ist in den USA aufgetaucht und wurde von ROTTLEUT-HNER in: ZfRSoz. 1992, S. 3-15, veröffentlicht.

*^** Siehe: Denkschrift über die Lage der deutschen Pro-fessoren der Universität Czernowitz, Allgem. Verwaltun-gsarchiv, Deutsch-österreichisches Staatsamt für Unter-richt, Allgem., Fasz. 1102, Z. 12230 ex. 1919.

*^*** Allgemeine Zeitung (Czernowitz) vom Sonntag, den 14. Mai 1922.

 Einige Nachweise bei M. REHBINDER (Fn. 8), S. 16 ff. Siehe auch die Nachweise in der jetzt umfangsreichsten und gründlichsten Analyse von Ehrlichs Leben und Werk, nämlich Stefan VOGL: Soziale Gesetzgebungspolitik, freie Rechtsfindung und soziologische Rechtswissenschaft bei Eugen Ehrlich, Baden-Baden 2003, S. 94.

*^* Dazu M. REHBINDER: Neues über Leben und Werk von Eugen Ehrlich, FS H. Schelsky, Berlin 1978, S. 403, 414 ff. Vertieft dargestellt bei VOGL (Fn. 11), S. 103-105.

*^** Nachweise bei VOGL (Fn. 11), S. 103 f.

*^*** Siehe M. REHBINDER (Fn. 12), 417 f.

*^**** Die Übersetzung stammt von lic. phil. Tetsutaro KAWATA, Zürich.

* Hideharu SONDA: Pioniere des Arbeitsrechts. Erin-nerungen an 40 Jahre Arbeitsrecht (japan.), Tokio 1959, S. 15-22.

*^* Itsutaro SUEHIRO (1888-1951), Prof. für Zivilrecht an der kaiserlichen Universität Tokio, der als Begründer der japanischen Arbeitsrechtswissenschaft und der sozio-logischen Jurisprudenz gilt, hat schon früh Ehrlichs Freirechtslehre in Japan rezipiert. Ehrlich hat auch, auf Anforderung von Kenzo Takayanagi, seinen Aufsatz “Ge-setz und lebendes Recht” als Originalaufsatz einer der führenden japanischen Rechtszeitschriften zur Verfügung gestellt, siehe EHRLICH: Gesetz und lebendes Recht, hg. von M. Rehbinder, Berlin 1986, S. 228-240, mit meiner Einleitung, S. 7 f.

 Ehrlich war Rektor im Jahre 1906/07.

*^* Über Ehrlichs missglückte Rückkehr in die Bukowina siehe jetzt REHBINDER (Fn. 5), S. 203 ff.

*^** Recte: Bruder, siehe Fn. 3.

*^*** SONDA skizziert in seinen Erinnerungen den Inhalt von Ehrlichs Privatunterricht, von dem besonders seine Bewertungen der aktuellen Strömungen in der Rechtswis-senschaft von Interesse sind. Doch können diese Ausführun-gen hier aus Platzgründen nicht wiedergegeben werden.

*^**** Ehrlich, 1862 geboren, sah also älter aus, als er war.

* Переклад з англійської Бігуна В. С. за: Pound Roscoe. An appreciation of Eugen Ehrlich // Harvard Law Review, December 1922, vol. XXXVI, No. 2, pp. 129 - 145. З англійської також і переклад статті Євгена Ерліха “Соціологія права”, перекладеної, очевидно, з німецької мови на англійську, Натаном Ісаакcом для Harvard Law Review.

^** Євген Ерліх помер 2 травня 1922 р. – див. Rehbinder Manfred. Aus den letzen Jahren im Leben und Schaffen von Eugen Ehrlich // Jus humanum. Grundlagen des Rechts und Strafrecht. Festschrift fьr Ernst-Joachim Lampe zum 70. Geburstag. – Berlin, 2003. – S. 199 (див. також переклад статті М. Ребіндера у цьому номері ПФП); Марчук В. П., Скоткіна В. П. Євген Ерліх // Юридична енциклопедія. – Т. 2. – К., 1999. – С. 364 (Прим. перекладача).

 Ehrlich Eugen. Über Lücken im Rechte // Juristische Blätter. – 1888.

^ Ehrlich Eugen. Die stillschweigende Willenserklärung. – Berlin: Carl Heymanns Verlag. – S. 291

^ Gény. Methode d’ interpretation et sources du droit. – Paris: Chevalier, Maresq & Cie, 1899.

 До групи людей належать не тільки члени сім’ї, але й раби і у більш ранній період також звільнені, хоча навіть і право та дієздатні. Порівн.: Cic. Epist. ad Quint. I, 1, 13.: libertis, quibus illi (maiores) non multo secus ac servis imperabant.

 Там, де це відбувається, – швейцарські суди згадують часто, наприклад, німецькі закони – посилаються, звичайно, на закон не як на закон, а як на raison écrite, ніби як на думку письменника.

 Не слід забувати, що становище англійського судді відповідає становищу юриста у Римі. Звісно, також у Англії виникли принципи інстанційного руху справи та колегіальності, навіть якщо і було це почасти у іншому вигляді.

^ Bergbohm. Jurisprudenz und Rechtsphilosophie. – S. 331; Bryce.Studies in history and jurisprudence. – V. II. – P. 177. – Holland. Elements of Jurisprudence. 8. Aufl.. – P. VIII називає німецьке природне право jurisprudence in the air.

* Geny. Methode d’interprétation et sources en droit privé positif. – Paris, 1899. – P. 93.

 З цієї точки зору я спробував підійти до права німецького цивільного кодексу у своїй праці “Das zwingende und nichtzwingende Recht im bürgerlichen Gesetzbuch f. d. d. Reich”. Це, звісно, особливо важко щодо майбутнього права.

*^* У цьому значенні я спробував використати судову практику у своїй праці “Die stillschweigende Willenserklärung”.

* У Римі та інших місцях сусіди у відносинах між собою керувалися певними правилами взаємоповаги: на них, відповідно до звичаю, ґрунтувалося вирішення спорів. Так у Римі виникли правові норми, які, здається, наведені у Пандектах Віндшайда, В. І. § 169, ряд. 1-8. Але і сьогодні сусіди мають звичай дотримуватися певних правил взаємоповаги: цей звичай однак майже не править за основу для судових рішень, адже він для більшості юристів є невідомим; тому він не може перейти у правову норму. Лише наведені у Пандектах Віндшайда засновані на правових нормах, що регулюють відносини сусідів, обмеження власності, які виникли з римського звичаю і колись були чинними у Римі, юрист мусить знати принаймні на іспиті.

*^* Glaser. Zur Kritik des Zeugenbeweises, Gerichtssaal, Bd. XXXIII; Glaser. Beiträge zur Lehre vom Beweis.

* “Власність” як економічне поняття охоплює і права речового користування, відносини найму й оренди, а “договір” як економічна організаційна форма - речове забезпечувальне право, заставне право.

* 3 однією маленькою зміною: астрономія не розглядається як самостійна наука, вона є застосуванням фізики до космічних процесів. Виникнення психології результат сучасного розвитку. Хімія – це молекулярна фізика.

*^* Я нічого не накладаю, так само нічого я й не пропоную, я лише викладаю (франц.) – прим, перекл.

* Подібно до французької, варто відзначити прекрасну працю Стренберга “Загальне вчення про право” (Лейпциг, 1904).

*^* Идеть про працю “Вільне правовознаходження і вільне правознавство” (Лейпциг, 1903).

* Квестіонар – питальний лист (прим ред) Проблеми

* Разом із цією розвідкою висловлюємо надію на те, що наші правники зволять надсилати свої праці про наше народне право на підставі долученої анкети. Цим Товариство українсько-руських правників у Львові заявляв, що друкуватиме в своєму органі роз­відки про наше народне право – і закликає своїх членів, щоб вони надсилали їх якнайшвидше (Редакція).

 Переклад з німецької В. В. Трутня за: Eugen Ehrlich. Grundlegung der Soziologie des Rechts. 4 Aufl. / dur-chges. u. hrsg. von Manfred Rehbinder. – Berlin: Duncker & Humblot, 1989. – 439 S. Оригінально видано: Mün-chen/Leipzig, 1913.

* Це міркування запозичено дослівно із моєї розвідки в XXXV томі Щорічника Шмолера (Schmollers Jahrbuch). З тих пір як вона там була опублікована, в ювілейному збірнику до сторічного свята (австр.) ЗЦК з’явилася досконала розвідка державного нотаріуса про шлюбну спільність майна в німецьких частинах Штайєрмарк (Steiermark), Кернтен (Kärnten) і Країни (Krain).

Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 25