7). Валютний ринок України.

Розвиток валютного ринку в України впродовж першого десятиріччя незалежності пройшов декілька етапів :

• Перший етап – 1991-1994 роки. Характеризувався впровадження національної грошової одиниці, появою українського валютного ринку, становленням регулюючих органів та формуванням законодавчої бази функціонування ринку. Початок цього періоду відмічався значними темпами девальвації національної валюти та наступною фіксацією її курсу зі створенням подвійного ринку.

• Другий етап – 1995-1998роки. Характеризувався лібералізацією проведення валютних операцій, стабілізацією інфляційних процесів національної грошової одиниці і як наслідок стабілізацією валютного курсу. Значною ревальвацією реального курсу гривні впродовж 1996-1997 років, яка створила підстави для девальвації гривні в 1998р. Використанням НБУ ринкових інструментів регулювання валютного ринку. Кінець періоду характеризувався фінансовою кризою та значною девальвацією національної валюти, що висвітлило приховані проблеми та недосконалість механізму функціонування валютного ринку.

• Третій етап –1999 – дотепер. Початок цього етапу розвитку валютного ринку характеризувався впровадженням нових правил функціонування ринку, які обмежили спекулятивні можливості банків та сприяли стабілізації ситуації на валютному ринку України та лібералізували діяльність ринку – Україна офіційно має плаваючий валютний курс. Також цей етап відмічається позитивними тенденціями розвитку ринку – зростанням обсягів ринку з 8063,78 млн. доларів США в 1999 році до 13052,62 млн. доларів США 2001 та поступовою ревальвацією національною валюти.

Пройшовши в своєму розвитку як роки певної неврегульованості операцій на початку 90-х, так і роки знаних фінансових потрясінь та девальвацій середини та кінця 90-х, в друге десятиріччя свого функціонування банківська система України входить зі стабільної валютою та ефективно функціонуючим валютним ринком .

Лекція 7. Міжнародний платіжний баланс

1. Принципи побудови міжнародного платіжного балансу

2. Структура міжнародного платіжного балансу

3. Аналіз і регулювання міжнародного платіжного балансу

1. Принципи побудови платіжного балансу

Платіжний баланс країни (international balance of payment) – систематизований звіт операцій, пов’язаних з отриманням і виплатою грошових коштів між резидентами даної країни і нерезидентами за певний період часу. Платіжний баланс – співвідношення між платежами, які здійснені економічними суб’єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які отримані ними з інших країн за певний період часу (наприклад, за квартал, за рік).

Платіжний баланс – співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, і сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду. До платіжного балансу входять розрахунки за зовнішньою торгівлею, послугами, неторговими операціями, доходи від капіталовкладень за кордоном, торгівлі ліцензіями, від фрахтування та обслуговування кораблів, туризму, утримання дипломатичних і торгових представництв за кордоном, грошові перекази окремих осіб, виплати іншим країнам за позики тощо. Платіжний баланс включає рух капіталів: інвестиції та кредити.

Платіжний баланс може бути активним і пасивним. За умови коли надходження з-за кордону перевищують платежі, баланс вважається активним. При перевищенні платежів над надходженнями, баланс – пасивний.

Платіжний баланс має дві складові: статті дебету, що відображають операції „імпортного” типу, і статті кредиту, що відображають операції „експортного” типу. Кредит показує приплив іноземної валюти, тобто її пропозицію, дебет – витрачання іноземної валюти, тобто попит на неї.

У більшості країн світу платіжні баланси розробляються за схемою, яка рекомендована Міжнародним валютним фондом.