3. Аналіз і регулювання платіжного балансу

У платіжному балансі відображаються:

• структурні диспропорції економіки, які визначають різні можливості експорту та потреби імпорту товарів, капіталів і послуг;

• зміни у співвідношенні ринкового та державного регулювання економіки;

• кон’юнктурні фактори (рівень міжнародної конкуренції, інфляції, зміни валютного курсу).

На стан платіжного балансу впливає низка факторів:

• нерівномірність економічного та політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція;

• циклічні коливання економіки;

• зростання закордонних державних витрат;

• мілітаризація економіки та військові витрати;

• посилення міжнародної фінансової взаємозалежності (рухів фінансових потоків);

• зміни в міжнародній торгівлі;

• валютно-фінансові фактори;

• надзвичайні обставини.

Державне регулювання платіжного балансу – це сукупність економічних, валютних, фінансових, грошово-кредитних заходів держави, спрямованих на формування основних статей платіжного балансу, а також покриття наявного сальдо.

Країнами з дефіцитним платіжним балансом з метою стимулювання експорту, стримування імпорту товарів, залучення іноземних капіталів, обмеження вивезення капіталів переважно вживаються такі важелі регулювання: дефляційна політика (deflationary policy); девальвація (devaluation, depreciation); валютні обмеження (exchange restrictions); фінансова і грошово-кредитна політика (financial policy, monetary and credit policy); спеціальні заходи (qualified arrangement).

Балансування статей платіжного балансу.

Умовами рівноваги платіжного балансу виступають: нульове сальдо: Дт = Кт; повна зайнятість у країні; відсутність серйозних обмежень щодо міжнародних операцій.

Міжнародна торгівля передбачає не тільки джерелом фінансування імпорту експорт, а й використання притоку капіталу із-за кордону. Для аналізу міжнародної платіжної позиції будь-якої держави використовується правило Вальраса.

Правило Вальраса (Walras’ Law). Вартість імпорту країни дорівнює сумі вартості експорту, чистих зарубіжних продажів активів і відсотків за ними:

ІМ= Х + NА + NR,

(16.1)

де, ІМ – імпорт; Х – експорт; NА – чисті продажі активів (різниця вартості активів, проданих іноземцям і куплених у них); NR – чисті платежі відсотків (різниця вартості відсотків на вкладений капітал, отриманих з-за кордону та виплачених іноземцям).

Продаж активів у будь-якій формі означають приплив капіталу в країну, купівля – відплив. Чим більший приплив капіталу в країну сьогодні, тим вищими будуть платежі відсотків із залученого капіталу у майбутньому, тобто нижчий розмір отримуваних чистих відсотків (NR) у майбутньому.

Перетворимо рівняння Вальраса:

ІМ – Х – NR = NА,

(16.2)

де ліва сторона – поточний баланс, а права – баланс руху капіталу.

За правилом Вальраса, ці сторони повинні бути рівні, але з протилежним знаком. Для врегулювання незбалансованості використовують офіційні резерви центрального банку країни (OR):

ІМ – Х – NR = NА +OR.

(16.3)

Якщо офіційних резервів не вистачає для покриття дефіциту платіжного балансу, то він може бути покритий за рахунок закордонних кредитів.