4. Режисер — керівник сценічного життя

Костянтин Сергійович Станіславський (1863—1938 рр.) — режисер, актор, педагог, теоретик театру, почесний академік, народний артист СРСР — вважаєть­ся засновником методології акторського перевтілення. Він уперше на російській

Гра акторів, музичний супровід, загальне художнє оформлення спектак­лю — це результат роботи режисера, який втілює авторський задум на сцені, 'людина, яку на екрані (сцені) глядач не бачить. К. С. Станіславський про роль ^режисера в театрі говорив: «Режисер — це не тільки той, хто вміє розібратися в п'єсі, порадити артистам, як грати ролі, скласти мізансцени, режисер — це той, хто вміє спостерігати життя і переносити його на сцену».

сцені затвердив театральні принципи, яким наслідують уже майже 100 років: єд­ність художнього задуму, психологічна виправданість мізансцен, щирість (прав­дивість) акторських переживань. Вважав, що треба, щоб усі складові елементи театрального дійства були підпорядковані головній ідеї твору.

(Розглядаються ескізи декорацій до знайомих театральних вистав, фраг­менти театральних вистав, фото акторів в гримі та костюмах, аналізуються виразність міміки, жестів, пластичне вирішення мізансцен. Метод руйнування.)

• На хвилину уявіть театр без цих компонентів.

• Який вигляд мала б вистава?

• Зараз дуже популярні видовищні вистави, рекламні та шоу-програми, роз­важальні передачі. Всі вони мають чітко продуману режисуру із урахуван­ням психології, віку, соціального стану, смаків, духовних потреб, аудиторії глядачів. Вимоги до сучасного режисера досить високі.

• Як ви розумієте роль режисера?

• Кому із відомих режисерів ви б дали спеціальний приз за популяризацію класичного мистецтва?

• Спробуйте себе в якості режисера: запропонуйте сучасне трактування фіна­лу трагедії «Медея» Еврипіда.

Учитель. Не може бути тотожних трактувань у різних режисерів, навіть однієї п'єси. Цей процес залежить від багатьох факторів. Деякі з них пов'язані з особистістю самого автора, його темпераментом, рисами характеру, рівнем осві­ти, світоглядом, релігійними віруваннями... Деякі — з культурними традиціями народу і країни, в якій митець живе, сучасною історичною епохою.

5. Види театрів

Розглянемо театральні традиції Японії. З давніх часів у Японії існують кла­сичні театри Ноо (або Но) і Кабукі. Понад 600 років існує театр Но, який виник на перехресті кількох жанрів: народних обрядових видовищ, поетичних релігій­них містерій, ефектних веселих фарсів. Театр Но можна порівняти з давньо­грецьким. Актори виступають в масках, праворуч сцени знаходиться хор (8 осіб), який коментує п'єсу, веде діалоги,, створює емоційне тло театрального дійства. Музичне супроводження здійснює оркестр (флейта — рютекі, невеличкі бара­бани), який організовує ритм вистави. Сюжети п'єс беруться із відомих міфів і легенд. В антрактах цих серйозних п'єс виконуються розважальні фарси.

Кабукі за своєю формою наближається до європейської драми. З 1652 року в трупах виступають тільки чоловіки. Грі акторів театру Кабукі притаманний цілковитий реалізм. Душевний біль, муки, смерть (особливо часто «харакірі») граються так майстерно, що створюється повна ілюзія реальності. Актор Ка­букі — прекрасний акробат, блискучий фехтувальник, талановитий мім. Легенда про одного актора оповідає, що, готуючись до вистави, він надав своєму облич­чю настільки жахливого виразу, що його дружина, яка несподівано це побачи­ла, померла від страху. Популярність театру Кабукі за межами Японії зростає. Стверджується традиція театральних династій. Наприклад, І ті кава, Оное.

Дзерурі — ляльковий японський театр. П'єси дзерурі ставляться на сцені театру кабукі.

У світовій практиці лялькових театрів існують такі види: маріонетки (руха-эться за допомогою ниток, якими керує актор-лялькар), на тростинах, на рука-ичці (російський Петрушка), тіньові, вертеп (ящик у вигляді будиночка з вер­хнім і нижнім ярусами, на яких відповідно розігрувалися сюжети біблійні чи ■Йобутові).

До естрадного жанру можна віднести театр пантоміми та театр естрадних 'мініатюр, ' ■

(Ілюстрація — відеофрагмент із фільму <3вуки музики* (сцена виступу ді­тей з театром маріонеток))

-IV. ЗАКРІПЛЕННЯ

(Див. додаток до уроку)

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Слідкувати за новими режисерськими роботами в галузі театру і кіно. Виготовити театральну маску. Вивчити терміни.