XVII—XVIII ст. Бароко, класицизм, реалізм

Бароко — XVl—XVIII ст.— пишний, декоративний, велика кількість ліпних прикрас і скульптури. Бароко — «чудернацький», «химерний», «дивний». Особ­ливість побудови — несиметричність, мінливість композицій.

(Споглядання. Л. Берліні «Аполлон і Дафна*.)

Рококо — XVIII ст.— легке, вишукане, примхливе мистецтво XVII—XIX ст.

Класицизм — упорядкованість, пропорційність частин, чіткість задуму, прагнення до врівноваженості та симетрії. Геометрично правильні форми.

(Споглядання. Версаль — резиденція французького короля Людовіка XIV; Пуссен. «Пейзаж із Поліфеном*; Собор св. Павла в Лондоні.)

Романтизм — II чверть XIX ст.— стиль, що передавав мрійність, поетич­ність почуттів.

(Споглядання. Т. Жеріко, Е. Делакруа. «Свобода на барикадах*.)

Реалізм — правдиве зображення, не бездумне копіювання натури, а свідо­мий відбір найважливіших рис того, що має намір зобразити живописець.

(Споглядання. Рембрандт. Автопортрет; Суриков. «Бояриня Морозова*; Шииосін. «Жито*.)

XIX ст. Імпресіонізм

«Impression* — відчуття, враження. Прагнення передати миттєве враження від природи, від людини, не вдаючись у психологічну глибину і нехтуючи усіма канонами та традиціями живопису.

(Споглядання. К. Моне. «Скелі в Бель-Іль*; О. Ренуар. «Сніданок веслярів*.)

III. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ Запитання:

• Які з європейських стилів вам запам'яталися?

• Які зі стилів вам найбільше сподобалися?

• Які твори мистецтва можете назвати?

Античність	Середньовіччя	Відродження	Нові часи
Доричний стиль (ордер)	Романський стиль	Проторенесанс Раннє Відродження	Бароко XVI ст. Рококо Класицизм XVIII ст.
Іонічний стиль (ордер)	Готичний стиль	Високе Відродження	Романтизм XIX ст. Реалізм
Коринфський стиль (ордер)		Пізнє Відродження	Імпресіонізм XIX ст.

IV. ПІДСУМОК УРОКУ '

Інтерактивна гра «Незакінчені речення».

/. В. Ласкій (координатор О. М. Гурин), м. Львів

РЕНЕСАНС. ВІДРОДЖЕННЯ В ІТАЛІЇ

Мета: ознайомити із культурою Ренесансу в Італії, з титанами Відродження, з модою того часу; формувати в учнів світо­глядні орієнтації та компетенції у сфері художньої культу­ри; розвивати креативність учнів; привчати до пошукової роботи, до користування мистецькою термінологією; вчити аналізувати твори мистецтва; розвивати ерудицію; вихову­вати почуття прекрасного.

Тип уроку: комбінований.

Метод навчання: інтерактивний метод «Мікрофон», пояснювально-ілюстра­тивний, пошуковий.

Обладнання: репродукції картин, відеофрагменти із касети «Музеї світу», дидактичні картки, записи музичних творів доби Відроджен­ня, карта Італії.

Словник: антропоцентричний, гуманізм, аксесуар, атрибут.

хіа уроку

О дивне і піднесене призначення лю­дини, якій дано досягнути того, чого вона прагне, і бути тим, ким вона хоче.

Піко Мірандола

ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА Оголошення теми та завдань уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Учитель. Разом зі мною на уроці співпрацюватимуть учні-мистецтво-знавці.

Що я знаю про Відродження (застосовується інтерактивний метод «Мікро­фон»):

• Що означає у перекладі французьке слово Ренесанс?

• Яка країна вважається центром культури Відродження? >

• Назвіть поетів Відродження

• Що означає слово титан? Назвіть титанів Відродження.

• У якому музеї світу знаходиться картина Леонардо да Вінчі «Джоконда»?

• Кого з художників італійського Відродження називали Мадонеро? Чому?

• Назвати автора скульптури «Давид». Де вона знаходиться?

III. ПОДАННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Ви звернули увагу на те, що ми говорили про мистецтво та митців італійського Відродження. Отже, давайте спробуємо машиною часу пе­ренестись в Італію, у часи Відродження.

Вперше цей термін використав у 1550 р. італійський художник, архітектор, історик мистецтва Джорджо Базарі у книзі «Життєписання».

Ренесанс — це назва як окремого художнього стилю, так і культурно-історичної епохи, де органічно поєднані сфери суспільного та духовного життя: політика, релігія, філософія, наука, мистецтво. В Італії Відродження охоплює період із XIV до середини XVI ст. У країнах Західної Європи — Німеччині, Ні­дерландах, Франції, Англії, Іспанії — з XIV до початку XVII ст.

Культурі Відродження притаманний світський характер.

Ренесанс стверджує:

• реалістичний спосіб мислення;

• ідеал вільної, сильної особистості, духовної, фізично прекрасної (культ кра­си людського тіла);

• позбавлення людини середньовічного аскетизму;

• світогляд Ренесансу є антропоцентричним, де у центрі Всесвіту — людина, її земне призначення;

• значимість особи митця та мистецтва;

• гуманістичний світогляд.

Гуманізм — означає людяність. Передових людей доби Відродження нази­вали гуманістами, а вироблений ними світогляд — гуманізмом.

Гуманістичний світогляд становить ідейну та естетичну основу літератури, мистецтва. Величезна роль в ідеології гуманізму призначалась людині, яка була у центрі Всесвіту, з її земними радощами, інтелектуальним розвитком, задово­ленням чуттєвих і духовних запитів!

Гуманісти спирались на античну культуру при ствердженні власних ідеалів і побудові нової культури. Саме в античності вони знаходили знання і бачили зразок для самостійної творчості. Саме античність допомагала відкривати інте­рес до людини і усього земного. Гуманісти вивчали грецьку та латинську мови, вели археологічні розкопки.

Відродження було безпосередньо пов'язане з традиціями, естетичними прин­ципами античного мистецтва.

Свою любов до античності показав у «Божественній комедії» видатний італійський поет, з ім'ям якого пов'язаний початок нової культури, нового мис­лення, Данте Аліг'єрі (який схиляється перед Вергілієм).

...Ти зваж на захват мій, на шанування Твоїх безсмертних творів видатних Ти вчитель мій, моє угрупування, У тебе я знайшов на все життя Той гарний стиль, що дав мені визнання.

(Пекло, 83-87)

Видатний український поет І. Франко про Данте писав: «Данте є найвищим Виразом, поетичним вінцем та увінчанням того, що ми називаємо Середніми ві-т. Вся культура, всі вірування, всі муки та надії тих часів знайшли виражен­ня у його поемі. Та одночасно як людина геніальна він усім своїм єством нале-Ясить до новіших часів, хоча думками й поглядами коріниться в минувщині».

,ІУ. АДАПТАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Учень 1. Центром Відродження були міста-держави: Флоренція, Мілан, Сієна, Болонья, Піза, Падуя.

(Учень показує міста-держави на карт Італії.)

Значну роль у Відродженні відіграло місто-держава Флоренція (в античні часи таку ж роль відіграли Афіни у Греції).

(Демонструється відеосюжет «Флоренція» із відеокасети «Музеї світу».) Флоренція — місто банкірів, заможних людей, шовкової промисловості. Це відний економічний, політичний, культурно-мистецький центр Італії. Саме зводяться розкішні архітектурні споруди — собори, палаци. Відроджуються античні колони, пілястри, деякі декоративні форми. Архітектори вдосконалю­ють античну ордерну систему. Скульптори схиляються перед античним мисте­цтвом, сюжетами історії та міфології. Вони використовують найпоширеніший Матеріал — мармур. Просторі будинки прикрашають статуями, розписами, кар­тинами.

Флоренція була центром літературного, музичного життя. В літературних творах з'являється життєлюбна людина, яка прагне до земного щастя.

Саме у Флоренції проводились конкурси музикантів, які грали на лютні (найпоширенішому інструменті доби Відродження. Леонардо да Вінчі був пре­красним лютністом). Пізніше у Флоренції в Камераті Барді будуть перші спро­би створення опери. Із Флоренцією пов'язані Данте, Донателло, Ботічеллі, Ле­онардо да Вінчі, Рафаель, Мікеланджело...

(Демонструються репродукції творів, які знаходяться у Флоренції. Напри­клад, Мікеланджело «Давид», Ботічеллі «Весна», «Народження Венери».)

Учень 2. Якщо ми говоримо про Флоренцію часів Відродження, то не мо­жемо не розповісти про родину Медичі, яка жила у Флоренції і сприяла роз­витку культури і мистецтва, підтримувала митців. Родина Медичі була однією з найзаможніших і шанованих у Флоренції.

Джованні Медичі у 1409 р. стає банкіром. Золото Джованні надало мож­ливість його сину, Козімо, володіти необмеженою політичною владою в місті.

Козімо був дуже освіченою людиною, добре знався на науках і мистецтві. Най­більший розквіт італійського гуманізму пов'язаний із флорентійською ака­демією, заснованою у 1459 р. Козімо Медичі. Вона об'єднувала філософів, по­етів, художників, дипломатів, політиків того часу. В академії не читались лекції (скажімо, як в університетах або школах при монастирях), а проводились бесіди на різні теми: політики, філософії, літератури, мистецтва.

Спадкоємцем Козімо став його онук Лоренцо, якого називали Лоренцо Пишний. Він був прекрасним поетом. І Лоренцо, і його брат Джуліано захоп­лювались античною літературою та мистецтвом. їхнє оточення — люди різного походження, різних професій, які надзвичайно цікавились літературою і мисте­цтвом, відвідували так звані сади Медичі, які були своєрідною придворною ака­демією мистецтв. Лоренцо проводив бесіди з друзями, запрошував до Флоренції видатних людей свого часу. Доручав найкращим архітекторам будувати пала­ци, храми, будинки, а художникам — прикрашати їх фресками, картинами. Сам влаштовував забави, карнавали, для яких писав пісні. Лоренцо був щедрою лю­диною для митців.

Вчитель. Є митці, твори яких ми можемо назвати символами доби Відродження: у них — згусток ідей, уявлень, сподівань епохи. Сьогодні ви на­зивали титанів Ренесансу та їх твори.

На уроці учні-експерти ознайомлять вас з митцями Відродження, життя і творчість яких пов'язані з головним культурним центром Італії — Флорен­цією.

Учень 3. Реалістичні та світські засади нового мистецтва найповніше представлені у роботах титанів Відродження, творча особистість котрих є уні­кальною, геніальною, багатогранною. їхні твори вражають і хвилюють глядачів силою зображення, виразністю характерів та почуттів майже п'ять століть. Це — Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель.

Живописці італійського Відродження чудово володіли законами перспек­тиви, на своїх полотнах відтворювали анатомію людини, передавали рух люди­ни у просторі.

(На екрані — портрет «Джоконди* Леонардо да Вінчі.)

(Вчитель читає фрагмент віриш О. Дорхченка «Заповідь Леонардо*.)

Ім'ям Джоконди наділив Вазарі Шедевр да Вінчі, з легкої руки Імення милозвучне прижилося — Кристал магічний — ідеал краси, Що притягає струменем незримим Усіх до себе, ніби той магніт, О незбагненний усміх Мони Лізи!

Обличчя цієї жінки впізнають по всьому світі. Про загадкову посмішку Мони Лізи сперечаються мистецтвознавці протягом п'яти століть. А цю загад­ковість геніальний майстер передав невидимими мазками, зумисне розтушував­ши куточки очей і вуст, підкреслюючи тим самим ефект загадковості усмішки.

Леонардо найдосконаліше втілив тип ідеальної людини Ренесансу. Він був універсальним генієм: художником, скульптором, інженером, ювеліром, поетом, Музикантом... Його життя пов'язане із Флоренцією. Він завжди був оточений учнями. Все життя Леонардо пізнавав світ через дві форми діяльності — науко-і творчу, які доповнювали одна одну. (На екрані демонструється репродукція «Сікстинської мадонни* Рафаеля.)

Учитель

Она идет, хвале внимая, Благим покрытая смиреньем, Как бы небесное виденье Собою на земле являя. Цей твір — символ материнства у живописі Відродження. Сучасники називали його Мадонеро. Найулюбленіша тема Рафаеля — ма-ітеринська любов, яка передана у його мадоннах.

Учень 4. Рафаель був молодшим за Леонардо на ЗО років. Він був бли­скучим сином Відродження — багатогранним художником, архітектором, майс­тром монументального живопису, неперевершеним портретистом, вишуканим модельєром свого часу. Він мав талант надзвичайної сили. Твори Рафаеля від­значаються проникливістю, гармонійністю, витонченістю, пластичністю. Геній майстра весь час був у праці, у постійній безустанній пристрасті до доскона­лості.

(Демонструється на екрані репродукція скульптурної композиції «П'єта* (оплакування Христа) Мікеланджело.)

Саме цей твір приніс визнання Мікеланджело. Французький письменник Стендаль своє враження від «П'єти» передав так: «Гідність, і краса, і скорбо­та...».

Учитель читає фрагмент із вірша О. Доріченка «Мікеланджело»:

...Вгризаючись у твердь земну різцем, Він викликав на герць самого бога, Змагаючись у праці із Творцем,— Хоч і стражденна ця людська дорога.

Таким і мав би бути сам Господь, Який вдихнув життя у мертвий камінь, Обожествивши духом тлінну плоть Мікеланджело...

Учень 5. Мікеланджело. Він пройшов довгий шлях життя, був свід­ком не тільки кульмінації, але й занепаду Відродження. Він був і архітекто­ром, і живописцем, але перевагу віддав скульптурі. Основні теми творчості митця: людина, міфологічні, біблійні сюжети. Мікеланджело — автор фресок Сікстинської Капелли, скульптур «Давид», «Мойсей», «П'єта», каплиці Лорен-цо і Джуліано Медичі.

Учитель. Учні коротко розповіли нам про трьох титанів Відродження. Мистецтвознавець Н. Дмитрієва написала про них: «Вони — три вершини, які створюють єдиний гірський ланцюг, відтворюючи головні цінності італійського Відродження — інтелект, гармонію, міць».

Найважливіший жанр живопису Відродження — портрет. Портрет розкри­ває характер особистості, відтворює її індивідуальність, показує одяг, аксесуари, атрибути людей того часу. Типовим для портретів була композиційна побудова. На передньому плані — фігура людини, на задньому — пейзаж.

У добу Відродження художники писали портрети на замовлення. Замовни­ками були духовенство, заможні люди, митці, діти. Портретний живопис — це літопис, історія.

Найперше, що кидається в очі на портретах,— це одяг. Одяг може розпові­сти про людину, її професію, стан у суспільстві, смаки, манери, моду часу, ко­ли написано портрет.

Вчитель. Учні пропонують нам ознайомитись із модою епохи Відро­дження.

Учень 6. Новий характер життя спонукав шукати нові форми костю­му. Законодавцем моди у XV ст. було місто Флоренція. Одяг переважно шив­ся із соковитих тканин — шовку, парчі, оксамиту. Використовувалась вишивка. Модними кольорами були зелений, червоно-винний, смарагдовий.

Жіночі зачіски були низькими, вишуканими, вони гармоніювали з характе­ром ренесансного одягу, прикрашались перлами, стрічками, вуалями. Із XVI ст. волосся молодих жінок було розпущене по плечах. Улюблена зачіска волос­ся — два валики, які за формою нагадують півмісяць. Головні убори були у ви­гляді подушки, тюрбанів — їх носили здебільшого заміжні жінки. Молоді жінки носили вуалі, сітки, які були плетені із шнурів (часто золотих). Струнка жінка з гарним обличчям, довгою шиєю вважалась ідеалом краси. Жіночий костюм був вільного крою, з м'якими лініями. Верхнім одягом були накидки — червоні, блакитні.

Модними аксесуарами були рукавички із дорогих тканин, оздоблені вишив­кою, коштовним камінням, невеликі сумочки з дорогих тканин, які підвішува­лись до пояса.

Учень 7. Чоловіча зачіска була або гладко зачесана назад, або зачіска з чубчиком. У XVI ст. стає модною іспанська коротка стрижка, при якій від­пускається борода і вуса.

Чоловічий костюм складався з туніки до колін, але з рукавами. Плащ із ви­шитими рукавами, широким коміром, довгий до землі. Саме такі плащі носили вчені, інтелігенція, чоловіки старшого віку.

Чоловічими аксесуарами були шпага на поясній портупеї біля лівого стег­на, рукавиці, підвісний гаманець, різні золоті прикраси. Майже всі художники Відродження були прекрасними ювелірами.

V. РОБОТА В ГРУПАХ

Кожній групі дається репродукція:

1. Леонардо да Вінчі «Дама з горностаєм»;

2. Леонардо да Вінчі «Портрет Джінерви де Бенчі»;

3. Рафаель Санті «Донна Велата»;

4. Рафаель «Портрет Бальдасара Кастільоні».

Завдання:

1. Охарактеризувати особистість на портретах.

2. Описати одяг.

3. Якщо б ви вели діалог з героєм картини, які питання ви б поставили?

4. Які емоції у вас викликає цей твір?

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

• Хто є головним героєм Відродження?

• Який жанр живопису розвивався у Відродженні?

• Чому епіграфом до уроку були слова видатного філософа, гуманіста Піко Мірандоли?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Підготувати розповіді про титанів Відродження та їх твори.

2. Підготувати повідомлення про музеї, де знаходяться твори, з якими ми ознайомилися під час уроку.