- •Частина перша місце кризової психології у системі психологічних знань
- •Основні поняття, що використовуються в межах кризової психології, їх семантичний та феноменологічний аналіз
- •2.1. Криза й критична ситуація
- •2.2. Кризова подія
- •2.3. Психічна травма
- •2.4. Психологічний зміст переживання
- •Процес переживання стану втрати, смерті близької людини отримав назву «скорбота» та описується у сучасній психологічній літературі як феномен, що складається із трьох стадій:
- •Основні стадії скорботи
- •3.1. Класифікація видів психологічної допомоги
- •3.2. Сучасні напрями й організація психологічної допомоги при кризових станах особистості
- •Додатки до розділу 3
- •Психологічна допомога в умовах втрати особистісної цілісності
- •4.1. Загальнотеоретичні передумови аналізу проблеми суїцидальної поведінки в контексті основних наук про людину
- •4.2. Фактори суїцидальної небезпеки
- •4.3. Індикатори суїцидального ризику
- •4.4. Допомога потенційному суїциденту
- •Додатки до розділу 4
- •Основні фази в динаміці пЕредсуїцидальної поведінки людини (продовження)
- •Характер суїцидальних реакцій (продовження)
- •Запрошення на бесіду
- •Поведінка під час бесіди
- •Початковий етап бесіди
- •Другий етап бесіди
- •Третій етап бесіди
- •Четвертий (завершальний) етап бесіди
- •Для опитування персоналу системи мнс України щодо вивчення життєвих ситуацій, які дезадаптують особистість та можуть стати причиною суїцидальної поведінки
- •5.1. Вплив алкоголю на організм людини
- •5.2. Психологічні особливості людини, яка вживає алкоголь
- •5.3. Особливості надання психологічної допомоги людям, що перебувають у алкогольній залежності
- •Додатки до розділу 5
- •6.1. Класифікація та основні групи наркотичних речовин
- •6.2. Основні фактори наркотичної залежності
- •6.3. Основні критерії та стадії формування наркотичної залежності
- •6.4. Психологічна допомога наркозалежному
- •Нюхач-целофанник
- •Що можна спостерігати у підлітка-наркомана:
- •Що ми можемо відчути від підлітка:
- •Що необхідно зробити:
- •Що можна почути від підлітка-наркомана та його відповідного оточення:
- •Додаток 6.5. Візуальна діагностика людини що знаходиться в стані наркотичного сп'яніння
- •Короткий словник наркоманів (продовження)
- •Короткий словник наркоманів (продовження)
- •Попередження та подолання психологічних наслідків надзвичайних ситуацій
- •7.1. Семантичний та феноменологічний аналіз поняття «екстрена психологічна допомога»
- •7.2. Особливості підготовки психолога мнс до виїзду в зону надзвичайної ситуації
- •7.3. Особливості роботи психолога мнс в зоні надзвичайної ситуації
- •Додатки до розділу 7
- •Особливості надання екстреної психологічної допомоги при мареннях та галюцинаціях:
- •Особливості надання екстреної психологічної допомоги при нервовому тремтінні:
- •Особливості надання екстреної психологічної допомоги при плачі:
- •Особливості надання екстреної психологічної допомоги при апатії:
- •Особливості надання екстреної психологічної допомоги при руховому збудженні:
- •Особливості надання екстреної психологічної допомоги при ступорі:
- •Особливості надання екстреної психологічної допомоги при агресивній поведінці:
- •Додаток 7.13. Візуальна діагностика агресивних намірів особистості
- •Особливості надання екстреної психологічної допомоги при істериці:
- •Особливості надання екстреної психологічної допомоги при виникненні страху:
- •Рука як джерело інформації (продовження)
- •ПсихофізіолоГіЧні аспекти сприйняття (продовження)
- •ПсихофізіолоГіЧні аспекти сприйняття (продовження)
- •2. Створення тяжкості в руці.
- •3. Левітація руки.
- •4. Знеболювання долоні.
- •5. Каталептичній міст.
- •Додаток 7.23. Психопатологічні прояви серед цивільного населення в умовах надзвичайної ситуації
- •Основними категоріями носіїв чуток є:
- •8.1. Психологія горя
- •1. Стадія шоку й заціпеніння.
- •2. Стадія гострого горя
- •3. Стадія відновлення
- •4. Стадія завершення
- •8.2. Переживання суїциду близької людини
- •8.3. Допомога людині, яка переживає горе
- •8.4. Як спілкуватися з тим, хто втратив близьку людину
- •Допомога на стадії шоку:
- •Допомога на стадії гострого горя:
- •3. Допомога на стадії відновлення:
- •8.5. Ускладнене горе
- •Додатки до розділу 8
- •1. Підготовчий етап
- •2. Етап опрацювання місця поховання
- •3. Етап формування образу втрати
- •4. Етап діалогу
- •5. Завершальний етап. Етап «відпускання».
- •9.1. Діти й горе
- •9.2. Реакція дитини на втрату
- •9.3. Вимоги до фахівців, що проводять екстрену психологічну допомогу дітям, які пережили трагедію
- •9.4. Принципи й методи психокорекційної роботи з дітьми
- •Додатки до розділу 9
- •(За досвідом роботи співробітників науково-дослідної лабораторії екстремальної та кризової психології Національного університету цивільного захисту України)
- •2. Та, що втратила серце
- •У випадку суїциду близької людини діти також мають потребу в правдивій інформації.
- •Важливо допомогти дітям виразити й прояснити свої почуття, коли вони реагують на повідомлювану їм інформацію.
- •Важливо пам'ятати: дитина насамперед розуміє те, що відбувається, не інтелектуально, а емоційно.
- •Необхідно проводити з дитиною якнайбільше часу.
- •При будь-яких змінах намагайтеся створити атмосферу стабільності.
- •Якщо буде потреба, забезпечте дитині психологічну допомогу.
- •Додатки до розділу 10
- •Методика проведення антистресового тренінгу:
- •Література
Особливості надання екстреної психологічної допомоги при руховому збудженні:
1
.
Використовуйте прийом «захоплення»:
перебуваючи позаду, просуньте свої руки
потерпілому під пахви, пригорніть його
до себе й злегка перекиньте на себе.
2. Ізолюйте потерпілого від навколишніх.
3. Масажуйте постраждалому «позитивні» точки. Говоріть спокійним голосом про почуття, які він відчуває. («Тобі хочеться щось зробити, щоб це припинилося? Ти хочеш утекти, сховатися від того, що відбувається?»)
4. Як правило, ажитація «покриває» стан сильної тривоги, з якою людина нічого не може зробити, тому ваші дії повинні бути спрямовані саме на те, щоб заспокоїти людину та надати їй відчуття безпеки.
Пам’ятайте! Рухове збудження звичайно триває недовго й замінюється нервовим тремтінням, плачем, агресією. Головними ознаками при руховому збудженні є: різкі рухи, часто безцільні й безглузді дії, ненормальне голосне мовлення або підвищена мовна активність (людина говорить без зупинки, іноді абсолютно безглуздо), часто відсутня реакція на оточуючих (на зауваження, прохання, накази), порушується здатність міркувати й установлювати складні зв'язки між явищами. Слід також пам’ятати, що при руховому збудженні постраждалий може заподіяти шкоду і собі, і іншим.
Додаток 7.11. ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ СТУПОРІ
Ступор - стан нерухливості та мовчання, коли людина застигає в одній позі. Ступор завжди має психічне походження; це одна з найсильніших захисних реакцій організму. Вона наступає після великих нервових потрясінь (вибух, втрата близької людини тощо), коли людина затратила на виживання стільки енергії, що сил на контакт із навколишнім світом уже немає.
Виникає питання, а чи треба людину із ступору виводити? Є таке поняття, як «охоронне гальмування». Якщо людина після будь-якого сильного стресу сама, без будь-яких зовнішніх втручань (наприклад заспокійливих таблеток) впадає в тимчасову «відключку» – виходить, їй це потрібно для того, щоб уникнути більшої психічної травми… Інша справа, якщо ця людина, приміром, - єдиний родич померлого й без її участі неможлива організація похорону. Отже, виводити зі ступору треба в таких випадках: коли є реальна загроза життю й здоров'ю; коли постраждалий, який перебуває в стані ступору, - єдиний родич померлого. У цьому випадку необхідна постійна й достовірна інформація про загиблого.
За своєю природою ступор може бути кататонічним, депресивним, істеричним, апатичним або психогенним.
При кататонічному ступорі постраждалі нерухомі, годинами можуть сидіти, лежати або стояти, не змінюючи пози. Внаслідок підвищення тонусу м'язів спроба змінити положення тіла не вдається.
При депресивному ступорі спостерігається загальмованість, тривожний вираз обличчя, утруднення контакту, блідість шкіри. Постраждалі не здатні до будь-яких дій або рухів; на запитання відповідають неохоче, окремими словами; на обличчі застиглий вираз туги і скорботи.
Істеричний ступор спостерігається при істеричному неврозі. Сюди відносять істеричні парези й паралічі (віднімаються руки або ноги, проте в гіпнотичному стані моторика може відновитися); істеричні розлади мови (німота, афонія, заїкання); астазія-абазія (хворий не може стояти, сидіти, ходити, хоча в лежачому стані може рухати ногами).
Апатичний ступор спостерігається при органічних захворюваннях головного мозку, поразках лобових часток, при деяких формах шизофренії.
Психогенний ступор проявляється при афективно-шокових реакціях на катастрофи, стихійні лиха, смерть близької людини. Характеризується звуженою свідомістю, частковою або повною амнезією пережитого. При психогенному ступорі постраждалі нерухомі, відсутнє мовне спілкування з оточенням, але під час розмови про ситуацію, яка викликала цей стан, постраждалі виявляють ту або іншу емоційну і вегетативну реакцію (плачуть, червоніють, блідніють). Психогенний ступор може змінюватися психогенним збудженням. При масових катастрофах психогенне збудження може охоплювати велику кількість людей з виникненням паніки.
Ступор може тривати від декількох хвилин до декількох годин. Тому, якщо не надати допомогу, потерпілий пробуде в такому стані досить довго і це призведе до його фізичного виснаження.
Пам’ятайте! Стан ступору проявляється в тому, що людина застигає на одному місці, намагається прийняти позу «ембріона», закрити голову руками, або стає вкрай повільною і неспритною, а то й просто падає без свідомості. Все це тому, що м'язи судорожно стиснулися, їхнє кровопостачання різко погіршилося, координація рухів порушилася. Людина не реагує адекватно (або взагалі не реагує) на зовнішні подразники. Окрім цього, спостерігаються:
різке зниження або відсутність довільних рухів і мовлення;
відсутність реакцій на зовнішні подразники (шум, світло, дотики, біль, щипки);
«застигання» у певній позі, заціпеніння, стан повної нерухомості;
напруга окремих груп м'язів;
часто обмежені координовані рухи очей.
Незважаючи на нерухомість, для ступору характерна виразність міміки, що відбиває емоційну насиченість переживань потерпілого. Вираження обличчя частіше страждальницьке, на очах сльози. На питання постраждалий не відповідає, але ніби намагається зробити це за допомогою міміки.
