48. Енгельс ф. Вступ до «Діалектики природи» // Маркс к. Передмова до «Критики політичної економії»

Карл Маркс (1818–1883) – німецький філософ, разом з Ф. Енгельсом створив теорію наукового комунізму. Народився в Трірі, старовинному німецькому місті. Батько був адвокатом. Навчався Маркс спочатку в гімназії, після закінчення якої вступив до Боннського університету на юридичний факультет. Після року навчання перевівся до Берлінського університету, де з великим захопленням вивчав філософію та історію. Студентом Маркс приєднався до лівого крила младогегельянців.

Після захисту докторської дисертації (1841 р.) хотів залишитися в університеті, але як младогегельянцю шлях на кафедру університету для нього був закритий. Працюючи редактором "Рейнської газети", Маркс рішуче включається у політичну боротьбу.

У 1843 р. Маркс переїздить до Парижа, де під впливом французьких соціалістів і політичного життя Франції стає соціалістом. У працях цього періоду чітко проявляється його перехід від ідеалізму до матеріалізму і від революційного демократизму до комунізму.

Помер К. Маркс в Лондоні, похований біля своєї дружини. Сім'я відмовилася від будь-якого церемоніалу. Лише декілька близьких друзів стояли біля відкритої могили. Прощальне слово сказав відданий друг Ф. Енгельс.

У передмові до праці "До критики політичної економії" (1859) К. Маркс формулює сутність матеріалістичного розуміння історії. "В суспільному виробництві свого життя люди вступають в певні необхідні, незалежні від їх волі відносини – виробничі, які відповідають певному ступеневі розвитку їх матеріальних продуктивних сил. Сукупність цих виробничих відносин становить економічну структуру суспільства, реальний базис, на якому зводиться юридична і політична надбудова і якому відповідають певні форми суспільної свідомості. Спосіб виробництва матеріального життя обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі. Не свідомість людей визначає їх буття, а навпаки, їх суспільне буття визначає їх свідомість. На певному етапі свого розвитку матеріальні продуктивні сили суспільства вступають в суперечність з існуючими виробничими відносинами, або – що є тільки їх юридичним виразом – з відносинами власності, в межах яких вони до цих пір розвивалися. Із форм розвитку продуктивних сил ці відносини перетворюються на їх кайдани. Тоді наступає епоха соціальної революції. Зі зміною економічної основи більш чи менш швидко відбувається переворот в усій величезній надбудові. При цьому, необхідно завжди відрізняти матеріальний... переворот в економічних умовах виробництва від юридичних, політичних, релігійних, художніх або філософських – тобто від ідеологічних форм, в яких люди усвідомлюють цей конфлікт і борються за його вирішення. Як про окрему людину не можна судити, виходячи з її власних думок про себе, так само не можна судити про подібну епоху перевороту з її свідомості... Жодна суспільна формація не гине раніше, ніж розвинуться всі продуктивні сили, для яких вона створює достатній простір, і нові, більш високі виробничі відносини ніколи не з'являються раніше, ніж визріють матеріальні умови їх існування в надрах старого суспільства. Тому людство ставить перед собою завжди тільки такі задачі, які воно здатне розв'язати, тому що при ближчому розгляді завжди виявляється, що сама задача виникає лише тоді, коли матеріальні умови її розв'язання вже є в дійсності або, в крайньому разі, перебувають в процесі становлення... Буржуазні виробничі відносини є останньою антагоністичною формою суспільного процесу виробництва..., але продуктивні сили, що розвиваються в надрах буржуазного суспільства, створюють разом з тим матеріальні умови для примирення цього антагонізму. Тому буржуазною суспільною формацією завершується передісторія людського суспільства".