- •Історичність предмету філософії. Соціокультурна зумовленість філософії. Філософія як активний чинник формування культури людини та людства.
- •Специфіка філософського знання. Відношення «людина-світ» як основоположна філософсько-світоглядна проблема.
- •Роль філософії у пізнанні людини та світопізнанні. Філософська культура вченого
- •Світоглядна основа філософії. Філософія як теоретичний світогляд та практична мудрість
- •Філософія і конкретні науки. Методологічна функція філософії. Інтегративна функція філософії.
- •Структура та основна проблематика сучасного філософського знання
- •Основні методи філософського пізнання та можливості їх застосування в пізнанні світу та науки
- •Міфологія і релігія. Форми сучасної міфології. Роль релігії в сучасних глобальних процесах
- •Наука та її роль у сучасному світі. Загальна структура наук
- •Наука як форма раціональності. Історичні типи наукової раціональності: класична, некласична, постнекласична.
- •Система методів наукового пізнання. Методологія, метод, методика. Загальнонаукові методи пізнання.
- •Єдність чуттєвого, раціонального та інтуїтивного в пізнанні. Проблема творчої уяви в пізнанні
- •Рівні наукового пізнання: емпіричний і теоретичний. Інтуїтивне пізнання в науці.
- •Діяльність як універсальний спосіб людського буття. Види діяльності. Поняття та види досвіду.
- •Істина як гносеологічна та культурологічна категорія. Істина та її достовірність. Об’єктивна істина та історична правда.
- •Проблема істини у науці та філософії. Критерії та принципи істинного знання. Основні концепції істини.
- •Принцип конкретності істини, абсолютне і відносне в істинному знанні
- •Поняття науки. Критерії науковості знання. Наука і псевдонаука.
- •Проблема, гіпотеза, концепція та теорія в науковому пізнанні. Поняття наукової парадигми.
- •Соціокультурні функції науки. Проблема лідерства та школи в науці. Свобода наукового пошуку та соціальна відповідальність науковця.
- •Мова як засіб комунікації та пізнання. Роль мови у розвитку свідомості. Форми культурних мов: мова науки, мова філософії, мова мистецтва, мова релігії.
- •Поняття наукового факту й закону. Співвідношення досвіду, наукового знання та реальності.
- •Категорії «закон» і «хаос» у сучасній науці та культурі. Синергетика: основні філософські проблеми.
- •Діалектика як загальнотеоретичний метод філософського пізнання, її форми та альтернативи. Закони і принципи діалектики.
- •Бердяєв м. «Доля людини в сучасному світі» // «Філософія свободи».
- •Грушевський м. «Хто такі українці і чого вони хочуть?» // Франко і. «Поза межами можливого»
- •Франко. «Поза межами можливого»
- •Грушевський. «Хто такі українці, і чого вони хочуть»
- •Енгельс ф. Вступ до «Діалектики природи» // Маркс к. Передмова до «Критики політичної економії»
- •Кун т. «Структура наукових революцій».
- •Ліотар ж.-ф. «Стан постмодерну».
- •Камю а. «Міф про Сізіфа» // «Бунтівна людина».
- •Камю. «Бунтівна людина».
- •Ніцше ф. «По той бік добра і зла» // «Так казав Заратустра».
- •Ортега-і-Гассет х. «Що таке філософія?» // «Повстання мас».
- •Поппер к. // «Відкрите суспільство та його вороги».
- •Платон. «Бенкет» // «Федон» // «Держава»
- •Руссо ж.Ж. «Про суспільний договір» // «Принципи політичного права».
- •Сартр ж.-п. «Екзистенціалізм – це гуманізм»
- •Юркевич п. «Серце та його значення в духовному житті людини» // Сковорода г. «Кільце. Дружня розмова про душевний світ».
- •Тоффлер е. «Третя хвиля»
- •Тойнбі а. «Дослідження історії».
- •Хантінгтон с. «Зіткнення цивілізацій».
- •Фукуяма ф. «Великий розрив» // «Кінець історії»
- •Фромм е. «Мистецтво любити» // «Втеча від свободи».
- •Фрейд «я і Воно» // «Вступ до психоаналізу».
- •Шеллер м. «Положення людини у космосі».
- •Ясперс к. «Витоки історії та її мета» // «Духовна ситуація часу».
Платон. «Бенкет» // «Федон» // «Держава»
Держава, або Політея вважається центральною працею Платона, в якій він розвиває терміни справедливості та ідей, останній на прикладі своєї концепції ідеальноїдержави.
Справедливість на прикладі держави
В першій із 10 книг (частин) він уточнює, чим справедливість не є. В її кінці панує апорія. Висловлюються, зокрема, думки, що справедливість є перевагою сильнішого, несправедливі мають краще життя тощо. Із аргументацією, що речі можна краще побачити в більших масштабах розглядається питання справедливості на прикладі держави.
Держава Платона виникає з огляду на поділ праці, оскільки ніхто не може себе сам забезпечити, й існує із вищих цілей. Він розпізнає три верстви населення: масу, солдатів та контролерів. Кожен із представників цих верств має свої чесноти. Мета держави полягає в забезпеченні перемоги над іншими народами та функціонування економіки для малої кількості людей. Атлантида є ідеалом держави. А найкращою політичною формою держави вважається аристократія, інші форми (тимократія,олігархія, демократія та тиранія) є такими, що виродилися. Необхідно додати, що поняття демократії не використовується в нинішньому сенсі слова.
Навчання
У своїй утопічній праці він вважає, що навчання повинно здійснюватися за допомогою строгої цензури. Гомер та інші заборонені, оскільки вони показують погану поведінку богів, викликають у читача страх перед смертю та з інших причин. Окрім цього, не може бути оповідань, в яких погане є щасливим, а добре — ні. Також під заборону підпадають драми, оскільки добра людина не повинна бути готовою зображати погану. Платон вважає за потрібне об'явити всіх поетів в своїй державі«персонами нон ґрата». Під цензуру підпадає також музика. Допускаються прості ритми, які висловлюють хоробре та героїчне життя, радість.
Для учнів встановлюється строгий режим тренування без риби, спецій та солодощів. В результаті цього людям не буде потрібний лікар. До певного віку підліткам забороняється бачити щось негарне. Але в правильний час вони повинні отримати певні поштовхи, для того, щоб без виникнення страху тощо пізнати інсування такихречей. Якщо вони в стані подолати ці проблеми, тоді підходять для посади контролера (див. нижче). Отже, початок навчання у людей спільний, чим вища верства, тим довше продовжується навчання.
Верстви населення
Контроль населення здійснюється наступним чином: найкращі батьки повинні народжувати найбільше дітей. Перших зводять на великих святах за допомогою підтасованої лотереї. При цьому, брехня є прерогативою держави. Слабих дітей знищують після народження (див. Спарта). Тільки у віці 20-40 (жінки) та 30-50 (чоловіки) дозволяється мати дітей. Все інше дозволено, але повинно бути абортовано. Діти забираються у батьків після народження, без реєстрації. Молоді називають всіх старших громадян тато або мати, або різновікових — брат та сестра.
Контролери повинні бути наділені від природи інтелектом. Їхньою позитивною якістю є мудрість, тобто раціональна частина душі. Контролери повинні бути розумними, для того, щоб вносити ідеї блага/добро (або брати участь в них). Контролери повинні мати маленькі будинки та харчуватися просто й разом із іншими контролерами. Ця верства ототожнюється із раціональною частиною душі — розумом.
З економічної точки зору така держава є комуністичною. Володіння додатковою приватною власністю не передбачається. Торгівля та ринок жорстко регулюється. Держава націлена на забезпечення усіх членів суспільства, не тільки окремих класів. Комунізм розуміється не тільки в економічному ракурсі, але й в родинному. Друзі-контролери (можливо й члени інших верств населення) повинні володіти спільним майном, а також спільними дружинами та дітьми. Повна рівноправність та рівність статей вимагається також, отже контролерами повинні бути також жінки, оскільки єдиним важливим є рівень пізнання ідеї добра. Королі повинні бути філософами. Проте, як? Або король повинен стати філософом, або філософ — королем. Другий метод поки що не можливий, оскільки філософів в нефілософській державі не люблять. Перший, можливо. На практиці із молодим Діонісом ІІ. не вийшло.
Солдати мають сильний емоційний компонент (певний природний гнів) у своєму характері. За допомогою навчання та обмеження вони повинні стати хоробрими, для того, що забезпечувати зовнішні інтереси держави. Ця верства населення прирівнюється до емоційної частини духу. Якщо солдат продовжує навчання та пізнає ідею добра, тоді він може стати контролером. Селяни та робочі = маса мають певні страсні / інстинктивні бажання. Їх чеснотами є обмеження, розсудливість, благо розумність.
Етика
Справедливість, коли всі три верстви суспільства — солдати, маса та контролери — можуть займатися власними справами без того, щоб втручатися в справи інших верств, іншими словами, коли забезпечена спеціалізація. Всі виконують дані їм завдання, дотримуються своїх чеснот. Із цього виводиться етика Платона з основними чеснотами — мудрість, хоробрість, розважливість та справедливість. Проте, більшість прав отримують контролери, оскільки є наймудрішими із усіх. Отже, розум (контролери) повинен керувати, воля (солдати) виконувати, а інстинкт / почуття (маса) — дотримуватися наказів інших двох сил.
Критика
Платонська держава критикується Аристотелем, а особливо Карлом Поппером. Останній вважає цей ідеальний тип держави тоталітарним режимом та ворогом свого«відкритого суспільства». Він зауважує, що в такій державі вчитель Платона Сократ був би страчений за те, що він був «главарем».
Платонова держава була переглянута в іронічній формі в романі «Дивний новий світ» Олдоса Хакслі. Відсутність глибоких почуттів, обмеження релігії та культури є характерними рисами людей, що живуть в змальованому в книзі дистопічному суспільстві. Суспільство поділено на 5 каст плюс 5 контролерів. А за допомогою винаходу процесу індустріалізації та автоматизації (Форд вважається божеством цієї утопії) люди від народження створюються для певної касти. Їх поведінка виховується за допомогою сугестивної психології та шокової терапії в стилі собаки Павлова. Отже, потреби встановлюються на такому низькому рівні, що їх можна і треба (суспільне правило) задовольняти відразу, для того, щоб не виникало болю, який виховує волю зруйнувати існуючий порядок. Існує також суспільний наркотик — «сома», який діє без негативних наслідків, тримає людей юними аж до 60 років (опісля вони раптово вмирають). Отже, біль та страждання забираються у людей, проте, головний герой приходить до висновку, що без цих почуттів не може існувати саме щастя.
Паралелі до Платоновою утопії: Контролер = філософ, кастове суспільство, діти ростуть без батьків, книжок та мистецтва не існує, страх перед смертю забирається за допомогою сугестивною психології.
Твором, який також почерпнув із Платонівської держави вважається роман «Утопія» (місце, яке не існує або щасливе місце) Томаса Мора. Вважається, що тут він критикує поняття справедливості та системи економічного комунізму Платона, хоча й його позиція є трохи невизначеною, оскільки автор зазначеного твору викладає свої думки нейтрально, навіть трохи дистанціюється від своєї праці.
