Припущення раціональності в економіці

Під раціональністю в економіці розуміють передбачуваний тип поведінки економічних акторів (від англійського actors, to act). Допущення раціональності дають можливість будувати замкнуті моделі, які дозволяють робити прогнози з урахуванням певних обмежень.

Наприклад, в економіці при вивченні теорії фірми широко використовують модель, відповідно до якої, метою діяльності організації є максимізація прибутку. В основі цієї моделі лежать наступні допущення⁴⁷:

1. існує економічна мета, що може вимірятися кількісно і яка максимізує корисність особи, яка приймає рішення (ОПР);

2. переваги ОПР мають властивість транзитивності і є логічно погодженими відносно поставленої мети;

3. ОПР має необмежені можливості по обробці інформації, та здатна виявити свої інтереси і діяти для їхнього задоволення;

4. існують добре визначені взаємно виключні альтернативи;

5. існує можливість точно оцінити очікувані наслідки альтернативних дій та їхні ймовірності;

6. можливо вибрати альтернативу, що максимізує сподівану корисність; уся необхідна інформація доступна з визначеністю, безкоштовно і без обмежень у часі для її одержання.

Хоча, наведені тут допущення нереалістичні, проте вони дозволяють проаналізувати поведінку фірми для різних структур ринку в першому наближенні. Потім, послабивши деякі з допущень, аналіз можна ускладнити, аналізуючи ті або інші феномени.

Переліковані вище допущення раціональної поведінки можна розділити на дві групи. Пункти 1-3 описують поведінку ОПР; інші пункти описують середовище прийняття рішення. Якби всі наведені тут умови виконувалися, то людина змогла б приймати цілком раціональні рішення. При наявності чітко визначеної мети, можна було б виділити всі альтернативи для її досягнення, оцінити їх та вибрати найкращу. У реальному світі, однак, повна раціональність не може бути досягнута. Розглянемо слабкі місця кожного з допущень.

Допущення 1. Передбачається наявність єдиної економічної мети, вимірюваної кількісно, яку необхідно максимізувати. В організаціях, як правило, існує безліч цілей, що можуть мати кількісні і якісні оцінки. (Використовуючи спеціальні методи якісно виражені цілі можна перевести в кількісні.)

Допущення 2. Тут передбачається стабільність переваг у часі, тобто оцінки наслідків будуть незмінними з часом. Однак, люди увесь час навчаються і змінюють свою поведінку відповідно до наявного досвіду. Неявним проявом цього допущення є фіксування тимчасового обрію рішення в момент вибору.

Допущення 3. Людина має обмежені можливості по обробці інформації і здатність до пізнання, що згідно Саймону породжує обмежену раціональність. Обмеженість знань і інтелектуальних здібностей приводять до неможливості виконати повну всебічну оцінку наявних альтернатив, і отже знайти оптимальне рішення складних проблем. (Взагалі, у більшості випадків оптимальні рішення не вимагаються, буває достатньо обмежитися деяким припустимим задовільним рішенням.) Також, людина не завжди переслідує свої цілі з непохитністю. Її устремління можуть перетерплювати зміни в міру придбання досвіду. Інтереси людини можуть лежати не тільки в економічній сфері, але також включати соціальні, політичні і психологічні аспекти. Тому, не існує деякої множини логічно виведених раціональних дій придатних для всіх ситуацій. Поведінка може розглядатися як раціональна тільки з урахуванням ситуаційного контексту.

Допущення 4. Наявність інформації впливає на можливість виявити добре визначені взаємно виключні альтернативи. Мінливість і невизначеність навколишнього світу ставить під сумнів можливість виявлення всіх наявних альтернатив. До того ж вивчення великого числа альтернатив спричинило б істотні витрати ресурсів. У багатьох випадках пошук альтернатив припиняють у випадку виявлення варіанта, що веде до задовільного результату.

Допущення 5. Відповідно до даного допущення передбачається, що інформація про всі наявні альтернативи (а отже і про параметри середовища) може бути вимірювана кількісно. Це не завжди виконується, по-перше, оцінки сподіваних значень параметрів часто засновані на прогнозах або судженнях, а по-друге, іноді альтернативи порівнюють на основі якісних оцінок, що може виявитися цілком достатнім для вирішення практичних задач.

Допущення 6. Передбачається, що ОПР цілком обізнана про всі переваги, що можуть виникнути в результаті реалізації альтернатив, і вибирає альтернативу, що приносить максимальну користь. Тут виникають проблеми, пов'язані з виявленням цілей, їхнім виміром, стабільністю переваг і ціною інформації.

Допущення 7. Вважається, що ОПР має необмежений час для одержання інформації, а сама інформація може бути придбана, у разі потреби, за невисоку ціну. У багатьох реальних ситуаціях існує зворотна ситуація. Значна частина необхідної інформації збирається в складному світі, що динамічно змінюється, де неможливо знати все заздалегідь, тому, у будь-якому рішенні існує елемент ризику.

Додаток 3