- •8 Природа і сутність мови.
- •9. Функції мови
- •10. Мова як особлива знакова система.
- •11. Мова і мовлення
- •13. Структура та система мови. Основні одиниці мови
- •14. Фонетика як лінгвістична дисципліна
- •15. Аспекти вивчення звукової будови мови
- •18. Функціональний аспект у вивченні звуків
- •16. . Класифікація голосних звуків
- •17. Класифікація приголосних звуків
- •19. Фонема. Зміст і обсяг поняття
- •20. Диференційні та інтегральні ознаки фонем
- •22. Позиції фонем. Алофони. Виділення фонем у слові.
- •23. Поняття додаткової дистрибуції.
- •24. Позиційні зміни звуків
- •25. Комбінаторні зміни звуків
- •26. Фонетичні процеси
- •27. Спонтанні зміни звуків.
- •28. Поняття про звуковий закон.
- •31. Письмо у слов’ян.
- •32. Фонетичне членування мови.
- •33. Склад.Теорії пояснення природи складу.
- •34. Типологія наголосу.Функції наголосу.
- •35. Інтонація.Складові елементи.
- •36. Лексична система мови.Види Лексикології.Лексикологічні науки.
- •37.Слово як одиниця мови.Ознаки та функції.Поняття лексеми.
- •38.Лексико-семантичнікатегорії.Загальна характеристика.
- •39. Гіперо-гіпонімія і лексична конверсія.
- •40. Розширення та звуження значень слів.
- •41. Типи змін у лексико-семантичній системі.
- •42. Основні властивості та класифікація фразеологізмів.
- •43. Поняття лексикографії. Типи словників.
- •44. Етимологія. Основні принципи. Поняття
- •47. Граматичні категорії.
- •48. Способи вираження граматичних значень.
- •49. Внутрішня структура слова. Морфеми.
- •50. Види морфем.
- •51. Основа слова. Похідні та непохідні основи.
- •53. Критерії та принципи виділення частин мови.
- •54. Загальна характеристика синтаксичної системи мови.
- •55. Синтаксичні відношення, зв’язки, їх найважливіші типи.
- •56.Основні характеристики речення. Актуальне членування речення.
- •58. Типологічна класифікація мов.
- •59. Синтагматичний та парадигматичний аспекти вивчення мовних явищ.
- •61. Фонетика та фонологія
- •63. Акустичний аспект дослідження звукової природи мови.
- •64. Орфографія і її принципи.
- •67. Синонімія. Види синонімів.
- •68. Антонімія. Види антонімів. Антоніми. Класифікація антонімів.
33. Склад.Теорії пояснення природи складу.
Існує три теорії складу: еспіраторна, мускульної напруги і сонорна.
ЕСПІРАТОРНА ТЕОРІЯ (ЕСПІРАТОРНЕ ВИЗНАЧЕННЯ СКЛАДУ). ЗГІДНО З нею склад — це звук або комплекс звуків, що вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря.Сучасні експериментальні дослідження заперечують це вкорінене в усі шкільні підручники визначення, оскільки доведено, що одним поштовхом повітря можна вимовити і декілька складів.
ТЕОРІЯ МУСКУЛЬНОЇ НАПРУГИ. Обґрунтована мовознавцями Граммоном, Фуше і Щербою. Згідно з нею склад — це частина такту, яка вимовляється з єдиною мускульною напругою. Його (склад) можна зобразити як дугу мускульної напруги (зусилля, вершина, ослаблення).
СОНОРНА ТЕОРІЯ. Обґрунтована датським мовознавцем О. Єсперсеном, виходить із того, що за звучністю склад має вершину (ядро) і периферію.Вершина — момент найвищої звучності. Периферія складається з ініціалі й фіналі. Ініціаль — наростання звучності до вершини, а фіналь — затухання звучності після вершини. За цією теорією, склад — частина такту,яка складається з більш звучного і прилеглих до нього менш звучних звуків. Найнижчу звучність мають шумні глухі, найвищу — голосні.
34. Типологія наголосу.Функції наголосу.
Наголос — виділення в мовленні певної одиниці в ряду однорідних одиниць за допомогою фонетичних засобів.Залежно від того, з якою сегментною одиницею функціонально співвідноситься наголос, розрізняють словесний(тактовий), фразовий, логічний і емфатичний наголос. Часто наголос виконує смислорозрізнювальну функцію.Наголос розрізняє в словах:Лексичне значення Граматичні форми
СЛОВЕСНИЙ НАГОЛОС буває динамічним, музикальним і кількісним.Динамічний (силовий, експіраторний ) наголос — виділення (вимова) одного із складів слова (такту) більшою силою, тобто сильнішим видихом струменя повітря. Динамічний наголос може бути фіксованим (зв'язаним),тобто в усіх словах падає на певний склад (перший, останній тощо) і вільним (нефіксованим), тобто може падати на будь-який склад.
Музикальний (мелодійний, тонічний) наголос — виділення наголошеного складу інтонаційно, підвищенням ос-1 2 8 Фонетика і графіка новноготону. Він властивий норвезькій, шведській, литовській, латиській, словенській, сербській, хорватській,японській мовам. Музикальний наголос буває політонічним:наголошений склад може мати різні інтонації.
Кількісний, або довготний, квантитативний (від лат.quantitas "кількість"), наголос — виділення складу більшою тривалістю звучання.
ФРАЗОВИЙ НАГОЛОС — виділення певного слова у фразі.Наприклад: Коли я вийшов на вулицю, \ зустрів давнього друга. Що ви читали \ сьогодні вранці? Фразовий наголос — посилення словесного наголосу в певній синтаксичній позиції.
Логічний НАГОЛОС — особливе виділення якогось слова чи кількох слів у всьому висловлюванні. Наприклад: Брат прийшов до мене (не хтось інший). Брат прийшов до мене (таки прийшов). Брат прийшов до мене (не до вас).Ліки приймати до їди, чи після?
ЕМФАТИЧНИЙ НАГОЛОС (ВІД гр. emphatikos "виразний") —емоційне виділення тих чи інших слів у висловлюванні напруженою вимовою певних звуків. Наприклад: Він чу-до-о-ова людина! Негід-д-дник ти!Як бачимо, за позитивних емоцій розтягуються голосні, за негативних — приголосні.
