33. Склад.Теорії пояснення природи складу.

Існує три теорії складу: еспіраторна, мускульної напруги і сонорна.

ЕСПІРАТОРНА ТЕОРІЯ (ЕСПІРАТОРНЕ ВИЗНАЧЕННЯ СКЛАДУ). ЗГІДНО З нею склад — це звук або комплекс звуків, що вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря.Сучасні експериментальні дослідження заперечують це вкорінене в усі шкільні підручники визначення, оскільки доведено, що одним поштовхом повітря можна вимовити і декілька складів.

ТЕОРІЯ МУСКУЛЬНОЇ НАПРУГИ. Обґрунтована мовознавцями Граммоном, Фуше і Щербою. Згідно з нею склад — це частина такту, яка вимовляється з єдиною мускульною напругою. Його (склад) можна зобразити як дугу мускульної напруги (зусилля, вершина, ослаблення).

СОНОРНА ТЕОРІЯ. Обґрунтована датським мовознавцем О. Єсперсеном, виходить із того, що за звучністю склад має вершину (ядро) і периферію.Вершина — момент найвищої звучності. Периферія складається з ініціалі й фіналі. Ініціаль — наростання звучності до вершини, а фіналь — затухання звучності після вершини. За цією теорією, склад — частина такту,яка складається з більш звучного і прилеглих до нього менш звучних звуків. Найнижчу звучність мають шумні глухі, найвищу — голосні.

34. Типологія наголосу.Функції наголосу.

Наголос — виділення в мовленні певної одиниці в ряду однорідних одиниць за допомогою фонетичних засобів.Залежно від того, з якою сегментною одиницею функціонально співвідноситься наголос, розрізняють словесний(тактовий), фразовий, логічний і емфатичний наголос. Часто наголос виконує смислорозрізнювальну функцію.Наголос розрізняє в словах:Лексичне значення Граматичні форми

СЛОВЕСНИЙ НАГОЛОС буває динамічним, музикальним і кількісним.Динамічний (силовий, експіраторний ) наголос — виділення (вимова) одного із складів слова (такту) більшою силою, тобто сильнішим видихом струменя повітря. Динамічний наголос може бути фіксованим (зв'язаним),тобто в усіх словах падає на певний склад (перший, останній тощо) і вільним (нефіксованим), тобто може падати на будь-який склад.

Музикальний (мелодійний, тонічний) наголос — виділення наголошеного складу інтонаційно, підвищенням ос-1 2 8 Фонетика і графіка новноготону. Він властивий норвезькій, шведській, литовській, латиській, словенській, сербській, хорватській,японській мовам. Музикальний наголос буває політонічним:наголошений склад може мати різні інтонації.

Кількісний, або довготний, квантитативний (від лат.quantitas "кількість"), наголос — виділення складу більшою тривалістю звучання.

ФРАЗОВИЙ НАГОЛОС — виділення певного слова у фразі.Наприклад: Коли я вийшов на вулицю, \ зустрів давнього друга. Що ви читали \ сьогодні вранці? Фразовий наголос — посилення словесного наголосу в певній синтаксичній позиції.

Логічний НАГОЛОС — особливе виділення якогось слова чи кількох слів у всьому висловлюванні. Наприклад: Брат прийшов до мене (не хтось інший). Брат прийшов до мене (таки прийшов). Брат прийшов до мене (не до вас).Ліки приймати до їди, чи після?

ЕМФАТИЧНИЙ НАГОЛОС (ВІД гр. emphatikos "виразний") —емоційне виділення тих чи інших слів у висловлюванні напруженою вимовою певних звуків. Наприклад: Він чу-до-о-ова людина! Негід-д-дник ти!Як бачимо, за позитивних емоцій розтягуються голосні, за негативних — приголосні.