- •8 Природа і сутність мови.
- •9. Функції мови
- •10. Мова як особлива знакова система.
- •11. Мова і мовлення
- •13. Структура та система мови. Основні одиниці мови
- •14. Фонетика як лінгвістична дисципліна
- •15. Аспекти вивчення звукової будови мови
- •18. Функціональний аспект у вивченні звуків
- •16. . Класифікація голосних звуків
- •17. Класифікація приголосних звуків
- •19. Фонема. Зміст і обсяг поняття
- •20. Диференційні та інтегральні ознаки фонем
- •22. Позиції фонем. Алофони. Виділення фонем у слові.
- •23. Поняття додаткової дистрибуції.
- •24. Позиційні зміни звуків
- •25. Комбінаторні зміни звуків
- •26. Фонетичні процеси
- •27. Спонтанні зміни звуків.
- •28. Поняття про звуковий закон.
- •31. Письмо у слов’ян.
- •32. Фонетичне членування мови.
- •33. Склад.Теорії пояснення природи складу.
- •34. Типологія наголосу.Функції наголосу.
- •35. Інтонація.Складові елементи.
- •36. Лексична система мови.Види Лексикології.Лексикологічні науки.
- •37.Слово як одиниця мови.Ознаки та функції.Поняття лексеми.
- •38.Лексико-семантичнікатегорії.Загальна характеристика.
- •39. Гіперо-гіпонімія і лексична конверсія.
- •40. Розширення та звуження значень слів.
- •41. Типи змін у лексико-семантичній системі.
- •42. Основні властивості та класифікація фразеологізмів.
- •43. Поняття лексикографії. Типи словників.
- •44. Етимологія. Основні принципи. Поняття
- •47. Граматичні категорії.
- •48. Способи вираження граматичних значень.
- •49. Внутрішня структура слова. Морфеми.
- •50. Види морфем.
- •51. Основа слова. Похідні та непохідні основи.
- •53. Критерії та принципи виділення частин мови.
- •54. Загальна характеристика синтаксичної системи мови.
- •55. Синтаксичні відношення, зв’язки, їх найважливіші типи.
- •56.Основні характеристики речення. Актуальне членування речення.
- •58. Типологічна класифікація мов.
- •59. Синтагматичний та парадигматичний аспекти вивчення мовних явищ.
- •61. Фонетика та фонологія
- •63. Акустичний аспект дослідження звукової природи мови.
- •64. Орфографія і її принципи.
- •67. Синонімія. Види синонімів.
- •68. Антонімія. Види антонімів. Антоніми. Класифікація антонімів.
55. Синтаксичні відношення, зв’язки, їх найважливіші типи.
Згідно з функціональним підходом в україністиці останнім часом виділяють такі типи синтаксичних зв’язків: — предикативний (у простому і частково в складному реченнях); — підрядний (у словосполученні, простому і складному реченнях); — сурядний (у словосполученні, складному і простому реченнях). Диференційною ознакою розмежування типів синтаксичних зв’язків є напрямок синтаксичної залежності: двобічний (взаємозв’язок) властивий предикативному зв’язку, однобічний — підрядному, відсутність залежності — сурядному. Отже, предикативний, підрядний і сурядний зв’язки перебувають в опозиції за ознаками взаємозалежності, односпрямованої залежності та відсутності залежності. Сурядний зв’язок засвідчує однофункціональність компонентів, підрядний і предикативний — різнофункціональність, пор.: Де поділися ви, голоснії слова, що без вас моя туга німа? (Леся Українка); Ось калина над рікою віти стелить по воді (М. Познанська); Люди в окопах в першу мить інстинктивно притислися до землі, але зараз же всі, мов по команді, висунули голови і почали напружено вдивлятися в небо (Д. Ткач); Замовкли струни, замовк голос мельника (М. Стельмах). Предикативний зв’язок — зв’язок між підметом і присудком, що формує структурну основу простого двоскладного речення.
Засобами вираження предикативного зв’язку є перед-усім форми слова (відмінок, рід, число), напр.: Редактор не повернувся (О. Гончар); Ліворуч чорніло, погойдувалося чорне море свіжої ріллі, праворуч миготіла зелена, з рідкими золотими вкрапленнями осені посадка (К. Пісоцький). У складному реченні з предикативною частиною в ролі підмета, де предикативний зв’язок є периферійним, він виражається сполучниками і сполучними словами, напр.: Виявилося, що підривники неправильно з’єднали шнурами шпари (Яків Баш); Не поет, у кого думки не літають вільно в світі (Леся Українка). Предикативний зв’язок є основою двоскладних речень. В його утворенні беруть участь різнойменні категорії: ви- значальною категорією підмета є називний відмінок, а присудка — актуалізована особа.
Підрядний зв’язок — синтаксичний зв’язок, що вказує на граматичну залежність одного компонента від іншого в реченні чи словосполученні
Цей зв’язок у словосполученні і простому реченні реалізується формами слова, а в складнопідрядному реченні засобами його вираження виступають сполучники і сполучні слова, напр.: І все на світі треба пережити (Л. Костенко); Розтьохкався соловейко на калиноньці (П. Грабовський); Ще густіший морок виповняв глибокі чорториї, що збігали в долину по схилу прибережного узгір’я (М. Коцюбинський). Як зв’язок залежного і опорного компонентів, підрядний зв’язок реалізується в двох різновидах: прислівному і детермінантному. Деякі вчені виділяють ще опосередкований зв’язок..
Сурядний зв’язок — синтаксичний зв’язок, що поєднує граматично рівноправні компоненти в словосполученні, простому та складному реченні. Сурядний зв’язок виражається за допомогою сурядних сполучників у простих реченнях з однорідними членами, в елементарних і багатокомпонентних складносурядних реченнях, у складних конструкціях із сурядністю і підрядністю, напр.: І сонний гриб в смарагдовій куфайці дощу напився і за день підріс (Л. Костенко); Щодень приносив лагідніші подихи вітер, і зазеленіла на пагорбах земля (М. Олійник); Простір навкруги відкривався широкий, легкий, не захаращений хатами, бо розкидані вони були зрідка, | але цей простір був позбавлений саме того, чого зараз не вистачало Галатину, до чого він звик за все своє життя і від чого вже не міг відцуратись (Є. Гуцало).
