- •8 Природа і сутність мови.
- •9. Функції мови
- •10. Мова як особлива знакова система.
- •11. Мова і мовлення
- •13. Структура та система мови. Основні одиниці мови
- •14. Фонетика як лінгвістична дисципліна
- •15. Аспекти вивчення звукової будови мови
- •18. Функціональний аспект у вивченні звуків
- •16. . Класифікація голосних звуків
- •17. Класифікація приголосних звуків
- •19. Фонема. Зміст і обсяг поняття
- •20. Диференційні та інтегральні ознаки фонем
- •22. Позиції фонем. Алофони. Виділення фонем у слові.
- •23. Поняття додаткової дистрибуції.
- •24. Позиційні зміни звуків
- •25. Комбінаторні зміни звуків
- •26. Фонетичні процеси
- •27. Спонтанні зміни звуків.
- •28. Поняття про звуковий закон.
- •31. Письмо у слов’ян.
- •32. Фонетичне членування мови.
- •33. Склад.Теорії пояснення природи складу.
- •34. Типологія наголосу.Функції наголосу.
- •35. Інтонація.Складові елементи.
- •36. Лексична система мови.Види Лексикології.Лексикологічні науки.
- •37.Слово як одиниця мови.Ознаки та функції.Поняття лексеми.
- •38.Лексико-семантичнікатегорії.Загальна характеристика.
- •39. Гіперо-гіпонімія і лексична конверсія.
- •40. Розширення та звуження значень слів.
- •41. Типи змін у лексико-семантичній системі.
- •42. Основні властивості та класифікація фразеологізмів.
- •43. Поняття лексикографії. Типи словників.
- •44. Етимологія. Основні принципи. Поняття
- •47. Граматичні категорії.
- •48. Способи вираження граматичних значень.
- •49. Внутрішня структура слова. Морфеми.
- •50. Види морфем.
- •51. Основа слова. Похідні та непохідні основи.
- •53. Критерії та принципи виділення частин мови.
- •54. Загальна характеристика синтаксичної системи мови.
- •55. Синтаксичні відношення, зв’язки, їх найважливіші типи.
- •56.Основні характеристики речення. Актуальне членування речення.
- •58. Типологічна класифікація мов.
- •59. Синтагматичний та парадигматичний аспекти вивчення мовних явищ.
- •61. Фонетика та фонологія
- •63. Акустичний аспект дослідження звукової природи мови.
- •64. Орфографія і її принципи.
- •67. Синонімія. Види синонімів.
- •68. Антонімія. Види антонімів. Антоніми. Класифікація антонімів.
58. Типологічна класифікація мов.
ТИПОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ МОВ — класифікація мов за типом, що характеризує осн. властивості структури мови.
Типологічна класифікація мов
Ізолюючі мови(кореневi)
Для них характерні незмінність і морфологічна не розчленованість слів. Ізолюючі мови мають лише один різновид морфем – корінь. Граматичне значення виражається здебільшого з допомогою порядку слів. До ізолюючих мов належать давньокитайська мова веньянь. Ознаки цього типу мов притаманні сучасній китайській мові буйхуавень, в’єтнамській (австразійська сім’я), мові йоруба (конгокордофанська сім’я). Наприклад, китайська фраза во хао означає «я люблю», а хао во – «люби мене». Граматичні значення тут виражені зміною порядку слів та інтонацією.
Аглютинуючі (аглютинативні) мови.
В них корінь незмінний і тому внутрішня флексія відсутня. В аглютинативних мовах афікси у межах слова характеризуються високим степенем самостійності, оскільки чітко відмежовуються один від одного і зберігають своє значення незалежно від місця у слові. Вони завжди виражають те саме значення, причому тільки одне, а певне значення, у свою чергу, завжди передається тим же афіксом. Наприклад, у киргизькій мові ата-га – «батькові», ата-лар-га – «батькам», ата-лар-ымыз-га – «нашим батькам». Тут давальний відмінок завжди виражений афіксом –га, а цей афікс завжди виражає тільки давальний відмінок, так само афікс –лар вказує лише на множину, афікс –ымыз – на першу особу. До аглютинативних мов належать, зокрема, тюрські мови, більшість фінно-угорських, японська, мови банту.
Флективні мови.
У них корінь змінний, причому ця змінність може виявлятись і як внутрішня флексія, тобто здатність кореня виражати своїм чергуванням граматичне значення. Наприклад, англ. foot – «нога» і feet – «ноги», нім. Mutter – «матері» і Mutter – «матері», укр. набрати – доконаний вид і набирати – недоконаний вид. у флективних мовах афікси не самостійні, вони зливаються з коренем і формально, і за змістом. Слово козацький важко поділити на корінь і суфікс, оскільки у звуці [ц] злилися кінцевий приголосний кореня козак- і початковий приголосний суфікса -ськ- ([к]+[с]=[ц]). У слові радість суфікс -ість вказує на іменник. А в похідному від нього прикметнику радісний цей самий суфікс -ість (з утраченим [т]) вже не має іменникового значення і втратив самостійність. До флективних належать індоєвропейські мови і більшість афрізійських.
Інкорпоруючі мови.
До них входять складні комплекси, які є водночас і словами, і реченнями. Цей тип мов представлений деякими палеоазійськими та більшістю індіанських мов Америки. Наприклад, у мові мексиканських індіанців ninararwa означає «Я їм м'ясо». Передаючи предикативний, реченнєвий зміст, наведена конструкція залишається словом, яке побудоване шляхом синтаксичного осново складання, а не словоскладання: ni+nara+rwa. Комплексні слова-речення інкорпоруючих мов здебільшого мов здебільшого починається з кореня-підмета, а закінчується коренем-присудком. Між цими межовими морфемами можуть бути компоненти, що виражають зміст другорядних членів рівняння.
