- •8 Природа і сутність мови.
- •9. Функції мови
- •10. Мова як особлива знакова система.
- •11. Мова і мовлення
- •13. Структура та система мови. Основні одиниці мови
- •14. Фонетика як лінгвістична дисципліна
- •15. Аспекти вивчення звукової будови мови
- •18. Функціональний аспект у вивченні звуків
- •16. . Класифікація голосних звуків
- •17. Класифікація приголосних звуків
- •19. Фонема. Зміст і обсяг поняття
- •20. Диференційні та інтегральні ознаки фонем
- •22. Позиції фонем. Алофони. Виділення фонем у слові.
- •23. Поняття додаткової дистрибуції.
- •24. Позиційні зміни звуків
- •25. Комбінаторні зміни звуків
- •26. Фонетичні процеси
- •27. Спонтанні зміни звуків.
- •28. Поняття про звуковий закон.
- •31. Письмо у слов’ян.
- •32. Фонетичне членування мови.
- •33. Склад.Теорії пояснення природи складу.
- •34. Типологія наголосу.Функції наголосу.
- •35. Інтонація.Складові елементи.
- •36. Лексична система мови.Види Лексикології.Лексикологічні науки.
- •37.Слово як одиниця мови.Ознаки та функції.Поняття лексеми.
- •38.Лексико-семантичнікатегорії.Загальна характеристика.
- •39. Гіперо-гіпонімія і лексична конверсія.
- •40. Розширення та звуження значень слів.
- •41. Типи змін у лексико-семантичній системі.
- •42. Основні властивості та класифікація фразеологізмів.
- •43. Поняття лексикографії. Типи словників.
- •44. Етимологія. Основні принципи. Поняття
- •47. Граматичні категорії.
- •48. Способи вираження граматичних значень.
- •49. Внутрішня структура слова. Морфеми.
- •50. Види морфем.
- •51. Основа слова. Похідні та непохідні основи.
- •53. Критерії та принципи виділення частин мови.
- •54. Загальна характеристика синтаксичної системи мови.
- •55. Синтаксичні відношення, зв’язки, їх найважливіші типи.
- •56.Основні характеристики речення. Актуальне членування речення.
- •58. Типологічна класифікація мов.
- •59. Синтагматичний та парадигматичний аспекти вивчення мовних явищ.
- •61. Фонетика та фонологія
- •63. Акустичний аспект дослідження звукової природи мови.
- •64. Орфографія і її принципи.
- •67. Синонімія. Види синонімів.
- •68. Антонімія. Види антонімів. Антоніми. Класифікація антонімів.
51. Основа слова. Похідні та непохідні основи.
Основа слова - це частина слова (як правило незмінна, або змінна), яка вказує на його лексичне значення; частина словоформи без флексії.
Основи слова можуть бути непохідні (які складаються з кореня), похідні (з кореня та/чи префіксу та/чи суфіксу) чи перехідні.
Ознаки похідності основи:
емпліцитність етимона;
здатність основи до подільності на морфеми;
наявність в основі вільного кореня, який може вживатися у складі слова без суфіксів і префіксів.
Ознаки непохідності основи:
імпліцитний характер етимона;
відсутність в основі службових морфем.
Основа вважається похідною, якщо їй притаманні всі ознаки похідності, непохідною - якщо їй притаманні всі ознаки непохідності; решту основ -перехідні основи.
Перехідні основи або вже "відірвалися" від непохідних, але ще не стали похідними, або вже втратили частину ознак похідності, проте повністю ще не перетворилися в непохідні - відповідно до двох взаємопротилежних тенденції розвитку в морфеміці української мови: 1) від похідності до непохідності і 2) від непохідності до похідності.
Похідні основи слід відрізняти від твірних - тих, від яких утворюються нові слова.
Непохідні основи бувають вільні і зв'язані.
Зв'язана основа — це непохідна подільна основа, корінь якої втратив здатність вживатися самостійно без службових морфем. Зв'язані основи є перехідним явищем від основ похідних до основ непохідних у руслі першої тенденції розвитку: уже не можна називати похідними (не мають вільного кореня) і ще не можна називати непохідними (вони ще зберігають здатність до подільності).
Вільна основа – це непохідна основа, корінь якої вживається з іншими афіксами, утворюючи самостійні лексеми.
Розрізняють також прості і складні основи - залежно від кількості кореневих морфем в основі.
Однак, процесом ускладнення основи називають таку зміну морфемної структури слова, при якій відбувається перехід від непохідної основи в похідну (незалежно від зміни кількості коренів в основі); протилежний процес – називають спрощенням основи.
За типами основи бувають суцільні й перервані: в простій основі - один корінь, складній - два і більше. Суцільними називають основи, які не розділяються службовими морфемами.
Окремо виділяють субморфні основи — це такі основи, у складі яких, крім морфів, є субморфи.
52. Морфологічні процеси.
Морфологія (від гр. morphe "форма" і logos "слово, вчення, наука") - розділ граматики, що вивчає граматичні властивості сло-
ва, зміну форм слів і пов'язаних із ними граматичних значень.
До морфології належить і вчення про частини мови.
Можна сказати, що морфологія — це граматика слова.
Морфологія включає в себе:
вчення про словоизменении в мові, парадигмах, словозмінних типах. Це обов'язкова складова морфології, і саме з складання парадигм (таблицьвідмінювання і дієвідміни) історично почалася лінгвістика взагалі (в древньому Вавилоні).
вчення про структуру слова ( морфеміки, або морфологію у вузькому сенсі). Існують морфологічні концепції (Стівен Р. Андерсон та інші), які відмовляються від членування слова на морфеми.
граматичну семантику, тобто вчення про граматичних значеннях. Традиційно (наприклад, в XIX столітті) граматична семантика не включалася в морфологію; в розділі граматик "морфологія" наводилися лише способи утворення форм і зразки парадигм, а відомості про семантику ("вживанні" форм) ставилися до синтаксису. В XX столітті граматична семантика є вже невід'ємною частиною морфології.
вчення про частини мови, при виділенні яких задіяні не тільки морфологічні (у вузькому сенсі), а й синтаксичні та семантичні критерії.
вчення про словотворенні, що стоїть на кордоні морфології і лексикології.
загальні поняття про морфологію
морфологічну типологію.
