22. Позиції фонем. Алофони. Виділення фонем у слові.

Зазвичай виділяють:

конститутивну: фонеми є тим матеріалом, з допомогою якого творяться одиниці вищих рівнів;

ідентифікаційну: із суцільного потоку мовлення людина розпізнає окремі звуки, а завдяки цьому й окремі слова;

дистинктивну: фонеми розрізняють як зміст слова, так і його форму.

Фонема як певний знак, модель матеріалізується в мовленні у вигляді звуків, серед яких вирізняють головний вияв фонеми (інваріант) та її варіанти (алофони).

Виявлення фонеми в її самостійних ознаках, тобто незалежно від місця в слові, впливу сусідніх звуків, наголошеності й ненаголошеності, індивідуальних фізіологічних особливостей людини називається головним виявом фонеми.

Варіанти фонем є трьох типів:

Під позиційним варіантом розуміють вияв фонеми як звуку тільки в певній означеній позиції в слові. Позиційним варіантом є звуковий вияв фонеми /и / як [и^е] або [е^и] у ненаголошеній позиції.

Комбінаторним варіантом фонеми називають звук, який з'являється замість головного вияву даної фонеми внаслідок змін, що відбуваються в артикуляції під впливом звукового оточення, наприклад, комбінаторним варіантом є реалізація фонеми /т′/ у звукові [д′] під впливом наступного дзвінкого: /молод′ба/.

Факультативним варіантом фонеми називається її не обов'язковий, але можливий у літературній мові звуковий вияв. Наприклад, перед фонемою /і/ звичайна для літературної мови фонема /т′/ /ст′іл/, хоч окремі носії в деяких словах реалізують її в звукові [т] [стіл].

23. Поняття додаткової дистрибуції.

В мовознавстві, дистрибуція (позиційне розподіл) - це множина всіх оточень (контекстів), в яких зустрічається певний елемент, тобто безліч всіх (різних) можливих позицій елемента щодо позицій інших елементів. Поняття дистрибуції відображає властивість мовних одиниць, яке у тому, що сполучуваність кожної одиниці (за винятком пропозиції) з іншими подібними одиницями більш-менш обмежена.

Типи дистрибуції:

додаткова (комплементарна) - два елементи ніколи не зустрічаються в однаковій позиції; цей тип характерний для варіантів однієї і тієї ж одиниці (наприклад, для більш відкритого і більш закритого голосного в рус. дід і діти, перший з яких зустрічається в російській мові перед твердими, а другий - перед м'якими приголосними; обидва голосних є варіантами фонеми е);

Два елементи зустрічаються в одній позиції

контрастна - дистрибуція функціонально різних одиниць, що належать до одного класу. Випадок такий дистрибуції можуть представляти два звуки, заміна одного з яких іншим спричиняє за собою різницю в значенні;

«Вільне чергування» факультативних варіантів однієї і тієї ж одиниці (наприклад, вібруючий [r] і грассірованное [ʁ] у французькій мові, закінчення-ий і-ою в орудному відмінку однини в російській мові);

безліч можливих позицій однієї одиниці включає в себе безліч можливих позицій іншої. Даний випадок є різновидом контрастної дистрибуції і характерний для функціонально протиставлених одиниць, одна з яких зазвичай описується як що володіє позитивною ознакою (маркована), а інша - негативним (немаркированная). Так, дистрибуція російських глухих приголосних ширше дистрибуції дзвінких, так як останні не зустрічаються в позиції кінця фонетичного слова;

безлічі можливих позицій двох одиниць або двох класів одиниць частково перетинаються (наприклад, в чеській мові дистрибуція фонем r і l, що відносяться до класу приголосних, частково перетинається з дистрибуцією голосних, так як вони можуть бути центральним елементом складу, ср vlk - «вовк », prst -« палець »)