- •8 Природа і сутність мови.
- •9. Функції мови
- •10. Мова як особлива знакова система.
- •11. Мова і мовлення
- •13. Структура та система мови. Основні одиниці мови
- •14. Фонетика як лінгвістична дисципліна
- •15. Аспекти вивчення звукової будови мови
- •18. Функціональний аспект у вивченні звуків
- •16. . Класифікація голосних звуків
- •17. Класифікація приголосних звуків
- •19. Фонема. Зміст і обсяг поняття
- •20. Диференційні та інтегральні ознаки фонем
- •22. Позиції фонем. Алофони. Виділення фонем у слові.
- •23. Поняття додаткової дистрибуції.
- •24. Позиційні зміни звуків
- •25. Комбінаторні зміни звуків
- •26. Фонетичні процеси
- •27. Спонтанні зміни звуків.
- •28. Поняття про звуковий закон.
- •31. Письмо у слов’ян.
- •32. Фонетичне членування мови.
- •33. Склад.Теорії пояснення природи складу.
- •34. Типологія наголосу.Функції наголосу.
- •35. Інтонація.Складові елементи.
- •36. Лексична система мови.Види Лексикології.Лексикологічні науки.
- •37.Слово як одиниця мови.Ознаки та функції.Поняття лексеми.
- •38.Лексико-семантичнікатегорії.Загальна характеристика.
- •39. Гіперо-гіпонімія і лексична конверсія.
- •40. Розширення та звуження значень слів.
- •41. Типи змін у лексико-семантичній системі.
- •42. Основні властивості та класифікація фразеологізмів.
- •43. Поняття лексикографії. Типи словників.
- •44. Етимологія. Основні принципи. Поняття
- •47. Граматичні категорії.
- •48. Способи вираження граматичних значень.
- •49. Внутрішня структура слова. Морфеми.
- •50. Види морфем.
- •51. Основа слова. Похідні та непохідні основи.
- •53. Критерії та принципи виділення частин мови.
- •54. Загальна характеристика синтаксичної системи мови.
- •55. Синтаксичні відношення, зв’язки, їх найважливіші типи.
- •56.Основні характеристики речення. Актуальне членування речення.
- •58. Типологічна класифікація мов.
- •59. Синтагматичний та парадигматичний аспекти вивчення мовних явищ.
- •61. Фонетика та фонологія
- •63. Акустичний аспект дослідження звукової природи мови.
- •64. Орфографія і її принципи.
- •67. Синонімія. Види синонімів.
- •68. Антонімія. Види антонімів. Антоніми. Класифікація антонімів.
22. Позиції фонем. Алофони. Виділення фонем у слові.
Зазвичай виділяють:
конститутивну: фонеми є тим матеріалом, з допомогою якого творяться одиниці вищих рівнів;
ідентифікаційну: із суцільного потоку мовлення людина розпізнає окремі звуки, а завдяки цьому й окремі слова;
дистинктивну: фонеми розрізняють як зміст слова, так і його форму.
Фонема як певний знак, модель матеріалізується в мовленні у вигляді звуків, серед яких вирізняють головний вияв фонеми (інваріант) та її варіанти (алофони).
Виявлення фонеми в її самостійних ознаках, тобто незалежно від місця в слові, впливу сусідніх звуків, наголошеності й ненаголошеності, індивідуальних фізіологічних особливостей людини називається головним виявом фонеми.
Варіанти фонем є трьох типів:
Під позиційним варіантом розуміють вияв фонеми як звуку тільки в певній означеній позиції в слові. Позиційним варіантом є звуковий вияв фонеми /и / як [ие] або [еи] у ненаголошеній позиції.
Комбінаторним варіантом фонеми називають звук, який з'являється замість головного вияву даної фонеми внаслідок змін, що відбуваються в артикуляції під впливом звукового оточення, наприклад, комбінаторним варіантом є реалізація фонеми /т′/ у звукові [д′] під впливом наступного дзвінкого: /молод′ба/.
Факультативним варіантом фонеми називається її не обов'язковий, але можливий у літературній мові звуковий вияв. Наприклад, перед фонемою /і/ звичайна для літературної мови фонема /т′/ /ст′іл/, хоч окремі носії в деяких словах реалізують її в звукові [т] [стіл].
23. Поняття додаткової дистрибуції.
В мовознавстві, дистрибуція (позиційне розподіл) - це множина всіх оточень (контекстів), в яких зустрічається певний елемент, тобто безліч всіх (різних) можливих позицій елемента щодо позицій інших елементів. Поняття дистрибуції відображає властивість мовних одиниць, яке у тому, що сполучуваність кожної одиниці (за винятком пропозиції) з іншими подібними одиницями більш-менш обмежена.
Типи дистрибуції:
додаткова (комплементарна) - два елементи ніколи не зустрічаються в однаковій позиції; цей тип характерний для варіантів однієї і тієї ж одиниці (наприклад, для більш відкритого і більш закритого голосного в рус. дід і діти, перший з яких зустрічається в російській мові перед твердими, а другий - перед м'якими приголосними; обидва голосних є варіантами фонеми е);
Два елементи зустрічаються в одній позиції
контрастна - дистрибуція функціонально різних одиниць, що належать до одного класу. Випадок такий дистрибуції можуть представляти два звуки, заміна одного з яких іншим спричиняє за собою різницю в значенні;
«Вільне чергування» факультативних варіантів однієї і тієї ж одиниці (наприклад, вібруючий [r] і грассірованное [ʁ] у французькій мові, закінчення-ий і-ою в орудному відмінку однини в російській мові);
безліч можливих позицій однієї одиниці включає в себе безліч можливих позицій іншої. Даний випадок є різновидом контрастної дистрибуції і характерний для функціонально протиставлених одиниць, одна з яких зазвичай описується як що володіє позитивною ознакою (маркована), а інша - негативним (немаркированная). Так, дистрибуція російських глухих приголосних ширше дистрибуції дзвінких, так як останні не зустрічаються в позиції кінця фонетичного слова;
безлічі можливих позицій двох одиниць або двох класів одиниць частково перетинаються (наприклад, в чеській мові дистрибуція фонем r і l, що відносяться до класу приголосних, частково перетинається з дистрибуцією голосних, так як вони можуть бути центральним елементом складу, ср vlk - «вовк », prst -« палець »)
