11. Мова і мовлення

Мовлення – процес використання мови, практична реалізація її одиниць, зв’язків між ними, правил поєднання та функціонування мовних одиниць.

Якщо мова є засобом спілкування, його історично сформованим знаряддям, то саме спілкування є мовленням.

Терміном «мовлення» прийнято позначати як сам процес говоріння та сприйняття (акт мовлення) чи сукупність таких процесів (мовленнєву діяльність), так і результат процесу говоріння, тобто усний чи письмовий текст.

Мова – це знаряддя спілкування, а мовлення – це процес. Розчленування мови і мовлення пов’язується з іменем Ферденанда де Соссюра.

Хоч мовлення і мова є взаємопов’язаними явищами, однак вони мають певні відмінності:

Мова мовлення

Явище загальне явище конкретне

Явище відносно стабільне, довговічне явище рухливе, унікальне

Явище психічне явище психофізичне

(є характерний тембр, тривалість) (існує у свідомості)

Нелінійне явище Лінійне явище

12. Мислення - узагальнене й абстрактне відображення мозком людини явищ дійсності в поняттях, судженнях й умовиводах, мисленн. властивітакі процеси, як абстракція, узагальнення, аналіз, синтез, постановка певних завдань і знаходження шляхів їх розвязення, висунення гіпотез тощо.

Три невербальних способа мислення:

1) чуттево-образне.

2) технічне (практично-дійове) мислення

3) поняттеве мислення - здійснюєтся за допомогою мови

Оскільки мова є засобом оформлення людської думки, то цілком природно постає питання про співвідношення між мовою і мисленням. Мова і мислення виникли одночасно в процесі розвитку пізнавальної діяльності людини і становлять діалектичну єдність. Це виявляється в тому, що мова можлива тільки в єдності з мисленням. Без неї не може бути оформлена, закріплена й збережена думка. Саме вираження думки, як і розчленування відповідного змісту думки на певні елементи, здійснюється за допомогою слів і мови. Отже, не буває мислення без мови, так само як і мова не може існувати без мислення, а лише в безпосередній єдності з ним.

Мова і мислення хоча й перебувають у діалектичній єдності, проте не є тотожними.

Мова як засіб пізнання навколишнього світу тісно пов’язана зі свідомістю – специфічною формою психічного відображення дійсності, яка охоплює також самопізнання, емоційні та вольові процеси. Мова – є практичною свідомістю. Тобто, мова є формою мислення, а мислення – змістом мови. Історично, мислення виникла раніше, ніж мова.

Як процес спілкування мовна діяльність лише в окремих випадках співпадає з процесом мислення, частіше мова є результатом уже сформованої думки. В межах однієї мови однакова думка може виражатися різними словами і реченнями, а однакові мовні одиниці можуть передавати різні поняття (омоніми).

Отже, мова і мислення є рівноправними, взаємопов’язаними явищами, які впливають один на одного, забезпечують потреби людини у спілкуванні та пізнанні навколишньої дійсності.