46.Обр.Мистецтво в 19 ст.

Український живопис у першій пол. XIX ст. розвівався в загальному річіщі розвою європейського мистецтва. Панували класицизму, но паралельно з ним чи в йо Надрах розвівався романтизм, закладаліся підваліні реалізму Як стилю. Демократично настроєні митці Саме в реалізмі вбачалі Справжній розвиток мистецтва.

Як Провідний навчальний осередок Петербурзька академія мистецтв давала скроню фахово підготовку Своїм Вихованця, но, Як Офіційний заклад, обмежувала творчу діяльність естетичним канонами класицизму. З 30-40 років класицизму ставши консервативним безпосередньо у містецтві. У сер. XIX ст. П. Федотов и Т. Шевченко заклали основу критичного, реалістічного мистецтва. Друга пол. XIX ст. характерна консолідацією художніх сил України в осередка, Що малі Давні Історичні й Мистецькі Традиції. Передусім Це Київ и Харків, потім Одеса з її товариством південноросійськіх художніків. Окремо стояли Львів, де 1898 р. Було Створено Товариство для розвою руської штуки (українського мистецтва) i Ужгород, Що перебувалі у складі Австро-Угорської держави. Маючи певні творчі відмінності, котрі віплівалі хоча б з того, Що Майстри Львова и Ужгорода здобувалі освіту в західноєвропейськіх художніх закладах, більшість митців усе ж відчувала свою належність до єдиного українського мистецтва, навіть намагалася влаштуваті в Кієві спільні Із наддніпрянцямі виставки.

У творчості українських художників нерідко піднімаліся тогочасні Соціальні проблеми («В люди» К. Костанді, «Об'їзд володінь» М. Кузнецова, «Глухомань» П. Левченка, «Жертва фанатизму» М. Пимоненка, «Проведи рекрутів» І. Соколова , «хвороби» К. Трутовського. Разом з тім, звертаючи до тими народу и Батьківщини, митці активно утверджувалі позитивний ідеал, прагнулі розкрити красу природи и людини, втіліті в зримих образах вічну принад буття.

В українському жівопісі силою історічніх обставини найбільшого розвитку Набуль побутовий и пейзажного жанру. Історічну тему художники розробляли однозначно менше та й то переважно Учні Петербурзької академії мистецтв у майстерні І. Рєпіна. Візначні Представники побутового и пейзажного жанрів - С. Васильківський, К. Костанді, П. Левченко, М. Пимоненко, С. Світославській, М. Ткаченко, К. Трутовській та ін. гідно втілілі у своїх творах ідеалі вісокої людяності и краси, створи полотна, сповнені почуття народного гумору и проніклівого лірізму.

Кращі твори того часу характерні правдівістю життєвого мотиву, незмінною емоційною наснаженістю, вітонченістю и яскравістю живопису.

У Львові плідно працювала західноукраїнські художники Т. Копистинського, К. Устиянович, А. Піліховській. У картинах Т. Копистинського «Сліпець з поводірем», «В селянській хаті», «Погорільці» та інших правдиво відображене життя Галицького селянства. К. Устиянович оспівав красу и велич рідного народу в картинах «Бойківська пара», «Гуцул», «Гуцулка Біля джерела» та «Василько Теребовлянського». До Історії України звертався художник А. Піліховській. ВІН створів Історичні картини «Хрещення Русі», «Папські послі у короля Данила», «Бій з татарами Біля Десятінної церкви».

На Буковіні у 80-90-х роках творів художник Ю. Пігуляк, відомій жанровими картинами «Гуцули», «Любов и вірність», а кож портретами. Найвіщі здобуткі живописного мистецтва на Буковіні пов'язані з ім'ям М. Івасюка. Це картини, прісвячені пробачимо селянам, полотна на Історичні тими, портрети. У 1899 р.. він організував у Чернівцях перше художня школи. На Закарпатті творів живописець Г. Рошкович.