61.Український постмодерн

Як вписується Україна в постмодерн? Ми звикли вважати свій уряд сильним, адже переважна більшість населення складають колишні або нинішні «бюджетники». Уряд керує силовими структурами, встановлює рамки економічної діяльності, розробляє освітні програми ... Але це ілюзія, який ми заповнили своє життя. Насправді чи не абсолютна більшість українців задіяно у приватному бізнесі, своєму, чужому, легальному чи не дуже. Адже силові структури мають внутрішню культуру, власну ідеологію, інтереси. Адже є школи та університети хороші і погані, багаті чи бідні, а відповідно - і їх продукт. Адже вдала економічна політика сьогодні - це результат інтуїції, професійної здатності вгадати хід думок транснаціональних магнатів ...

Інструмент впливу на пост-модерн - це бренд, торгова марка. Слово-символ, яке все ж асоціюється з певною територією, викликає до неї увагу медіа та фінансів. Що стосується України - це Кличко, Шевченко, «Руслан», «Мрія», харківські танки. Сотні й тисячі талановитих художників і вчених. Це - карта Європи, яка була, є і буде неповноцінною без Північного Причорномор'я. Це - карта Азії, на якій мерехтять лінії караванних маршрутів, які не можуть зупинитися на нашому східному кордоні, або обійти її - ніколи і ні за що. Бренди дозволяють маніпулювати світом, в якому глобалізація зупиняється, засинає, впадає в марення віртуальної реальності.

Що заважає Україні швидко адаптуватися до нової епохи історії людства? Це громіздкість системи управління, низькі темпи мобільності адміністраторів, жорстка вертикаль. У спадщину від СРСР нам залишилася абсурдна традиція почесних звань та знаків престижу, логічна для планової економіки, але аж ніяк не для ринкової, або сверхриночной культури, яку пропонує (і іноді зброя) пост-модерн. Ще не було в Україні приклад того, як занепадає звільнене від державного диктату виробниче простір. Ще не було прикладу банкрутства практика-ентузіаста, хоча серед шахраїв і байдужих до життя рульових таких прикладів - безліч.

Вивільнення продуктивної енергії української нації, звільнення з-під ярма ніким не шанованих і нікому не потрібних інструкцій і нескінченних стягнень, здатних погасити будь-який вогонь. Вогонь, який тлів всі роки депресії і сьогодні, на хвилі загального зростання - має стати нашим власним джерелом енергії. Вже не для зростання. Для підйому. Підйом над руїною спадщини, над інтригами конкурентів, над згарищем застарілих ідей.

62.Розвиток к-ри нац.Меншин в сучасній Україні

Національні меншини України отримали широку можливість задовольняти свої культурні запити. Виникли національні культурні товариства євреїв, греків, німців. Наприклад, радіо в Маріуполі регулярно веде передачі грецькою мовою (в Донецькій області понад 100 тисяч греків), створено грецький національний університет. Відбувається обмін культурними делегаціями. Відкрилися школи з польською, румунською, угорською та іншими мовами викладання. Особливої уваги вимагає проблема розвитку культури кримськотатарського населення.

Зник державний контроль, який багато років тяжів над творчою інтелігенцією. Розширилися можливості гастрольної діяльності. Однак багато театрів, творчих колективів через скорочення державного фінансування виявилися у складній ситуації. Відбувається, з одного боку, усвідомлення необхідності їх підтримки органами влади, в тому числі місцевої, з іншого боку, йде пошук спонсорів, меценатів. Прикладом може служити Донецький оперний театр імені А. Солов'яненка, художнім керівником якого є В. Писарєв. Тут не припиняються прем'єри спектаклів, з успіхом проходять зарубіжні гастролі, організовуються національні і міжнародні фестивалі.

Нові можливості відкриваються перед українською культурою в зв'язку з формуванням в Україні громадянського суспільства. Новий громадський (так званий «третій» — на відміну від перших двох — державного та комерційного, бізнесового) суспільний сектор — це сума недержавних неприбуткових організацій, які сьогодні вже здатні впливати на хід суспільних, зокрема культурних процесів.

Принципово змінилися відносини держави і церкви. Конституція України гарантує громадянам свободу совісті і віросповідання, зберігаючи відокремлення церкви від держави і школи від церкви. Ці положення законодавства з тих, що декларуються, перетворилися на реальні. В Україні за станом на 1 січня 2000 р. діяло близько 22 тисяч релігійних організацій, які входять до 80 конфесій, течій і напрямів.

XX сторіччя в історії української культури, як і у всьому світі, повне протиріч, досягнень і втрат. Особливістю розвитку національної культури є визначальна роль політичного чинника. Основні його етапи збігаються з основними етапами політичної історії. Нові можливості відкриває перед культурою утворення української незалежної держави. Однак досі (до кінця XX століття) їх використання було утруднене кризою. Вихід з неї — завдання не тільки економіки, але й культури.