- •1. Дослідження Платоном і Аристотилем сутності та форм організації держави
- •3. Погляди н.Макіавеллі на державу і політику. Макіавеллізм у політиці
- •4. Ідеї федералізму та національно-територіальної автономії м.Драгоманова та м.Грушевського
- •5. Державницька ідея Винниченка
- •6. Монархічно-гетьманська концепція в.Липинського
- •7. КонцепціяінтегральногонаціоналізмуД.Донцова
- •8 Т.Гоббс про державу та суспільну угоду
- •9. Дж.Лок про державу та принцип розподілу влад
- •10. Предмет, методи та функції політології
- •11. Політика як суспільне явище та форма діяльності
- •12. Політична соціалізація особи
- •13. Становлення політології як науки та навчальної дисципліни
- •14. Основні напрямки досліджень політичної науки країн Заходу
- •15.Політичний процес, його динамі катаструктура
- •16.Влада як соціальне явище. Концепції влади
- •17. Легітимністьполітичноївлади: типийоцінювальніпоказники
- •18. Фундаментальні ознаки влади як соціальногофеномену. Специфікат а ресурси політичної влади
- •19. Реалізація державної влади. Політичні режими
- •20. Порівняльна характеристика авторитарного і тоталітарного політичних режимів
- •Демократія як форма і спосіб організації суспільного життя
- •Історичні типи демократії. Особистість, група і народ в різних концепціях демократії
- •23. Проблема політичної участі. Переваги та недоліки прямої та представницької форм демократії
- •Сучасні концепції демократії
- •Особливості сучасної плюралістичної демократії
- •Бюрократія й бюрократизм у політичному житті суспільства
- •Концепція раціональності бюрократії м.Вебера
- •28. Поняття та сутність політичної ідеології. Основні ідеологічні доктрини
- •Сутність та еволюція ідеології консерватизму
- •Соціал-демократія як ідейно-політична доктрина
- •31. Фундаментальні положення ідеології лібералізму
- •Анархізм як суспільно-політична течія
- •34. Теорія політичної системи: становлення, структура, функції, типології (д.Істан, г.Алмонд, с.Монсма)
- •33. Порівняльна характеристика основних ідейно-політичних течій
- •35. Держава: поняття, основні ознаки та функції
- •36. Форми державного правління й державно-територіального устрою
- •37. Концепції та ознаки правової соціальної держави
- •38. Сучасні теорії еліт. Типології політичних еліт
- •39. Поняття еліти в класичних концепціях(г.Моска, в.Паретто, р.Міхельс)
- •40. (41) Сутність та функції політичного лідерства
- •42. Політична культура: зміст, структура, типологізація
- •43. Політична свідомість у структурі політичної культури
- •44. Класифікація виборчих систем. Виборча система України
- •45. Роль, функції та класифікація виборів. Поняття та види виборчого цензу
- •46. Демократичні принципи виборчого права
- •47. Процедура та інфраструктура виборчої кампанії
- •48. Партійні системи та їх типологія. Особливості партійної системи
- •49. Політичні партії: ґенеза, походження та функції
- •50. Теорія олігархізації політичних партій (Острогорський, Міхельс)
- •51. Ґенеза багатопартійності в Україні
- •52. Громадські організації та громадського-політичні рухи: сутність та класифікація
- •53. Парламент та парламентаризм: поняття, сутність, функції
- •54. Інститут президентства: конституційний статус й особливості сучасних моделей президентства
- •55. Політичний конфлікт: сутність, стадії розвитку, роль у суспільстві
- •56. Типологізація політичних конфліктів та способи їх врегулювання
- •57. Специфіка політичних конфліктів в Україні
- •58. Політичний менеджмент як інструмент управління політичними процесами
- •59. Менеджмент виборчої кампанії і менеджмент правлячої команди
- •60. Політичний маркетинг - специфічний ринок у системі суспільних відносин
- •61. Політична іміджелогія: поняття «імідж». Загальне й особливе в іміджі організацій та її лідерів
- •62. Технологія формування іміджу організації та політичних лідерів
- •63. Політичне прогнозування: сутність та науково-теоретичні засади
- •64. Принципи та методи політичного прогнозування
- •65. Політичний прогноз і футурологія
- •66. Світовий політичний процес: його сутність та тенденції розвитку
- •67. Суперечності геополітичного вибору України та моделі світового порядку
59. Менеджмент виборчої кампанії і менеджмент правлячої команди
Загальновизнано, що всебічну й універсальну структуру політичних управлінських технологій відтворює менеджмент виборчої кампанії. Основними складниками процесу її проведення є наступні ключові етапи: формування команди, аналіз політичної ситуації, визначення стратегії та тактики, організація агітаційних заходів.
Процес організації й проведення виборчої кампанії політичного лідера (президента чи депутата законодавчого органу) надзвичайно складний. Він потребує не тільки значних матеріальних та фінансових ресурсів, відповідного політичного й інтелектуального потенціалу кандидата, а й добре зорганізованої команди професіоналів, що повною мірою володіють усіма технологіями політичного менеджменту.
До початку передвиборної кампанії важливо мати об´єктивну, ґрунтовну інформацію про політичну ситуацію в країні і в передбачуваному виборчому окрузі.
Для всебічної оцінки ситуації у виборчому окрузі важливо мати інформацію про таке - історичні та географічні особливості округу;
- соціально-демографічний портрет округу;
- соціально-економічну структуру, стан, проблеми й перспективи розвитку промисловості, сільського господарства, сфери обслуговування та ін.;
- транспортну мережу;
- діяльність політичних партій, суспільних організацій, груп тиску, неформальних структур тощо;
- межі виборчих дільниць, кварталів, вулиць із зазначенням кількості виборців (карту округу);
- типологію виборців;
- політичні традиції голосування виборців на попередніх виборах, референдумах, опитуваннях громадської думки та ін.;
- наявність впливових, авторитетних осіб — неформальних лідерів;
- найвпливовіші засоби масової інформації, їх адреси, телефони;
- конкурентів тощо.
Під терміном «правляча команда» слід розуміти такі центри приймання рішень, як адміністрація президента, національний або регіональний уряд (кабінет міністрів, міністерство, відомство, виконком тощо). Аналогічні критерії можна використовувати і щодо правління політичної партії або громадсько-політичної організації, керівництва фірми, банку, компанії тощо.
Аналізуючи процес створення правлячої команди, слід розглядати його внутрішні і зовнішні аспекти. Внутрішні полягають у логіці передвиборних угод з політичними силами всередині передвиборчої кампанії, а зовнішні — у міркуваннях щодо розширення соціальної бази підтримки правлячої команди. Отже, при формуванні правлячого кабінету лідер, який добився на виборах або в інший спосіб такого права, мусить керуватися при доборі кадрів своєї команди професійними, політичними і психологічними критеріями.
Уклавши на передвиборному етапі угоди з окремими політичними силами і лідерами, переможець мусить розрахуватися з ними керівними портфелями своєї адміністрації. Це — аксіома, забувши яку, годі й сподіватися на підтримку в майбутньому.
Але якщо керуватися лише політичними міркуваннями, забувши про професійну підготовленість членів правлячого кабінету, на успіх не можна розраховувати. Як би там не було, члени урядової команди мусять бути професіоналами в даній справі. У зв'язку з цим виникає питання співвідношення в складі правлячого кабінету політичних і кар'єрних чиновників (останніх у нас здебільшого іменують апаратникми). Варто зауважити, що загальної формули (або конкретних процентів необхідної кількості, скажімо, апаратників) ніхто не дасть насамперед через надзвичайну делікатність цієї справи, її залежність як від політичної обстановки в суспільстві в цілому, так і від конкретного впливу окремих соціальних груп і їхніх лідерів на лідера правлячого кабінету.
