25. Основи пунктуації. Розділові знаки у кінці речення.

Пунктуація забезпечує потреби писемного спілкування. Вона становить частину графічної системи мови, використовує для писемного членування знаки, які допомагають розуміти зміст написаного. Проте сучасна система розділових знаків не може передати на письмі всього багатства інтонаційних відтінків усного мовлення.

Розділові знаки використовують для такого членування писемного мовлення, яке не може передаватися ні морфологічними засобами, ні порядком розміщення слів.

Пунктуація – це система правил про вживання на письмі розділових знаків; розділ мовознавства про використання розділових знаків. Пунктуацією також називають і самі розділові знаки.

Принципи пунктуації:1. Синтаксичний; 2. Смисловий принцип; 3. Інтонаційний принцип.

Розділові знаки: Крапка ділить текст на речення, вказує на кінець речення.

Знак питання означає питальний характер речення, відмежовує речення.

Знак оклику вказує на емоційний характер речення, відмежовує речення.

Крапка з комою розділяє частини складних багатокомпонентних чи простих ускладнених речень. Кома розділяє однорідні члени речення, частини ССР, СПР і СБР.

Тире ставиться на місці пропущеного члена речення, при зміні подій, наслідку тощо.

Двокрапка пояснює, розвиває те, про що повідомлялося у попередній частині речення.

Крапки вказують на перерваність, незакінченість речення, можуть ставитися на початку, в середині та в кінці речення.

26. Тире між підметом і присудком.

Тире ставиться:

1. Тире між підметом і присудком ставиться, коли останній виражений іменником або кількісним числівником у називному відмінку, а дієслова-зв'язки немає. При цьому присудок може бути як непоширеним, так і поширеним: Бук — дерево.

2. Між підметом і присудком, коли один із цих членів речення (або обидва) є інфінітивом:

Говорити —річ нудна.

3. Перед це (це є), оце, то, ось, (це) значить, якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова, приєднується за допомогою цих слів до підмета: Сміле слово — це наші гармати.

4. На місці пропущеного присудка:

Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними — квітник.

Тире не ставиться:

1. Якщо підмет або присудок виражаються займенником, прикметником, дієприслівником, порядковим числівником: Я син народу (І. Франко)

2. Якщо присудок має порівняльне значення і до його складу входять слова як, ніби, наче, мов, немов: Хата як писанка.

3. Перед заперечним присудком, вираженим іменником у називному відмінку із заперечною часткою не: Серце не камінь.

29.Розділові знаки при однорідних прикладках.

Прикладки відокремлюються тире і відокремлюються комами:

• прикладки постпозитивні поширені, що стосуються або уточнюють іменник і мають додатковий смисловий відтінок: Я голосую за прекрасне право — В людині кожній бачити людину;

• одиничні і поширені постпозитивні, прикладки, що пояснюють особовий займенник: Нема без кореня рослини, А нас, людей, без батьківщини;

• прикладки, що містять у своїй структурі власні розділові знаки: Її — незміряно багату, дзвінку і ніжну, і завзяту, Як день сьогоднішній, чудову — Люблю, люблю вкраїнську мову;

• прикладки, що приєднуються до означуваного слова за допомогою слів на прізвище, на ймення, родом, так званий, як-от, а саме, тобто, або (тоб­то), чи (тобто), наприклад, зокрема, особливо: Більшість, особливо молодь, вбачала у поїздці до Морниці веселу розвагу (І. Вільде);

• прикладки, що стоять у кінці речення: У залі панує творча атмосфера, бо зібралися й обмінюються думками творчі люди — композитори, художники, архіщектори, письменники (3 газ)

• препозитивні прикладки, що характеризуються додатковим самостійним обставинним значенням: Справжній майстер живопису, Шевченко надзвичайно і тонко відчував гармонію природи (М. Шевченко);

• прикладки, що приєднуються за допомогою слова як і характеризуються обставинним відтінком: Як талановитий педагог, Василь Олександрович Сухомлинський умів у дітях не тільки пробудити відчуття кажи, але й прагнення її творити (А. Яна).

Не відокремлюється прикладка, яка означає в ролі кого або чого виступає той чи інший предмет: У цій великій залі вшановували Олеся Гончара як талановитого майстра художнього слова, як справжнього сина свого народу.