4. Подвоєння Букв на позначення приголосних в українській мові

Найчастіше приголосні подвоюються при словотворенні, коли збігаються кінцеві та початкові букви різних частин слова. Збіг на межі морфем:

• префікс + корінь : роз+зброїти, від+даль, без+змістовний, перед+день, Над+дніпрянщина, з+заду, від+дзеркалений, об+бити;

• префікс + префікс : на+в+ви+передки, без+за+стережний, воз+з’+єднати;

• корінь + суфікс : осін+ній, родин+ний, безсон+ний, цін+ний, рослин+ний, вітамін+ний, годин+ник;

• основа дієслова на -с -І- частка (постфікс) -ся ( -с.+ ся ): розріс+ся, возніс+ся, проніс+ся,

тряс+ся, пас+ся, підніс+ся,

але:

піднось+ся (наказовий спосіб дієслова). Збіг приголосних на межі основ у складноскорочених словах

• юннат — юний натураліст, заввідділу — завідувач відділу, спеццех — спеціальний цех.

У прикметниках з наголошеними суфіксами -екн-, -анн- (-янн-), якщо слова вказують на неможливість виконання дії або збільшену міру вияву ознаки: нездоланний, незрівнянний, непримиренний, нескінченний, широченний, височенний, здоровенний, але: буквений, пореформений (бо наголос падає на корінь); гречаний, вівсяний, дерев’яний (бо слово не вказує на збільшену міру вияву ознаки).

Треба розрізняти правопис прикметників з наголошеними суфіксами і дієприкметників, утворених від тих самих дієслівних основ.

У прикметниках старослов’янського походження (їх треба запам’ятати): священний (але священик), огненний (але вогняний), благословенний блаженний, мерзенний, окаянний.

У деяких прикметниках: старанний, прит ам анний, суверенний, захланний.

Унаслідок різних збігів подвоюються приголосні у словах: Ганна, бовван, ввесь (увесь), овва (вигук), лляний (і льняний), ссати та похідних — бовваніти, ссавці.

5. Чергування приголосних при словозміні і словотворенні.

Чергування [г], [к], [х] із [ж], [ч], [ш] дуже давнє. Воно властиве всім слов’янським мовам. Приголосні [г], [к], [х] колись були твердими і не могли пом’якшуватися, тому вони могли стояти тільки перед голосними заднього ряду [а], [о], [у], [-&] (йор). Коли ж ці приголосні потрапляли в позицію перед голосними переднього ряду [е], [и], [і], [ь] (єр), які вимагали пом’якшення попередніх приголосних, то вони відповідно змінювалися на [ж’], [ч’], [ш’], які на українському ґрунті стверділи і перейшли в [ж], [ч], [ш]. Так виникло чергування [г], [к], [х] із [ж], [ч], [ш].

Зміни [г], [к], [х] на [ж], [ч], [ш] перед голосними переднього ряду називають першим перехідним пом’якшенням.

Зміна [г], [к], [х] на [з"], [Ц], [С] відбулася також у спільнослов’янський період, але пізніше. Це чергування зветься другим перехідним пом’якшенням, оскільки воно пов’язане з пом’якшенням приголосних перед [й].

Приклади

[г], [ж], [з] ; -ськ-, -ств-, -зьк-, -зтв-

убогий — убозтво, Париж — паризький

[к], [ч], [ц]; -ськ-, -ств-, -цьк-, -цтв-

козак — козацтво, ткач — ткацький

[х], [с], [ш]; -ськ-, -ств-, -ськ-, -ств-

товариш — товариство, чех — чеський

[с]; -ш-

[шч] (-Щ-)

високий — вищий

[г], [з], [ж]; -ш-, -жч-

низький — нижчий, дорогий — дорожчий

[ц'к]; -ин-, -чч-

німецький — Німеччина, вояцький — вояччина

[с' к], [ск]; -ин-, -ан-, [шч] (-Щ-)

черкаський —Черкащина, пісок —піщаний

[ск], [ст]; -а-; [шч] (-Щ-)

вереск — верещати, простити — прощати

[зк]; -а-, -жч-

брязкіт — бряжчати

з с; -енк-, -ук-; [шч] (-Щ-) -жч-

Васько — Ващук Палазя — Палажченко

[к], -н-, -чн-

рука — ручний

[ц], -ч-, -чн-

Сонце — сонячний