- •2. Уживання мякого знака у власне українських і чужомовних словах.
- •3. Чергування у-в,і-й,з-із-зі як засіб милозвучності мови.
- •4. Подвоєння Букв на позначення приголосних в українській мові
- •5. Чергування приголосних при словозміні і словотворенні.
- •6. Правопис найуживаніших префіксів і суфіксів
- •7. Основні правила написання великої літери
- •8. Правопис власних особових назв.
- •9. Правопис та відмінювання власних географічних назв і прикметникових утворень від них.
- •10. Правопис складних слів.
- •11. Особливості написання відмінкових закінчень іменників і та іі відмін.
- •12. Особливості написання відмінкових закінчень іменників ііІі IV відмін.
- •13. Правопис складних іменників разом.
- •14. Правопис складних іменників через дефіс.
- •15. Прикметники твердої і мякої групи, правопис відмінкових закінчення. Написання складних прикметників разом.
- •16. Написання складних прикметників через дефіс.
- •17. Відмінювання і правопис кількісних числівників.
- •18. Відмінювання і правопис дробових і складених числівників.
- •19. Написання особових закінчень дієслів і та іі дієвідмін.
- •20. Написання прислівників разом
- •21. Написання прислівників через дефіс.
- •22. Написання прийменників і сполучників.
- •23. Правопис часток.
- •24. Написання не,ні з різними частинами мови.
- •25. Основи пунктуації. Розділові знаки у кінці речення.
- •26. Тире між підметом і присудком.
- •29.Розділові знаки при однорідних прикладках.
- •30. Розділові знаки при відокремлених узгоджених і неузгоджених означеннях.
- •31. Розділові знаки при відокремлених узгоджених і неузгоджених прикладках.
- •32. Розділові знаки при відокремлених обставинах.
- •33. Розділові знаки при уточнювальних,пояснювальних,приєднувальних словах.
- •34. Розділові знаки при звертанні.
- •35. Кома,тире,дужки при вставних і встановлених конструкціях.
- •36. Кома перед словами як,мов,наче,ніби
- •37. Розділові знаки у складносурядному реченні.
- •38. Розділові знаки у складнопідрядному реченні.
- •39. Кома, крапка з комою у безсполучниковому реченні.
- •40. Двокрапка у безсполучниковому реченні.
- •41. Тире у безсполучниковому реченні.
- •42. Розділові знаки при прямій мові та цитатах.
8. Правопис власних особових назв.
Українські прізвища передаються на письмі відповідно до вимови за загальними нормами українського правопису: Березівський, Біловерхий, Ведмедів.
1. Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників I відміни, відмінюються як відповідні іменники I відміни, а прізвища із закінченнями іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників II відміни:
Гнатюк — Гнатюка, Гнатюкові (Гнатюку) й т. д.;
2. Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються як відповідні прикметники чол. та жін. роду (твердої чи м’якої групи):
Авдієвський — Авдієвського, Авдієвському й т. д.;
3. Жіночі прізвища на приголосний та о не відмінюються: Марії Сеник, Надії Балій, з Ніною Байко. Аналогічні чоловічі прізвища відмінюються як відповідні іменники: Василя Сеника, Михайлові Балієві, з Андрієм Байком.
4. Українські чоловічі та жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на -а, -я, відмінюються як відповідні іменники I відміни:
Однина
Н. Микола
Р. Миколи
Д. Миколі
Зн. Миколу
Ор. Миколою
М. Миколі
Кл.Миколо
5. Українські чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний та о, відмінюються як відповідні іменники II відміни.
6. Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний, відмінюються як відповідні іменники III відміни.
9. Правопис та відмінювання власних географічних назв і прикметникових утворень від них.
1. У суфіксах -инськ(ий), -інськ(ий) прикметників, утворених від географічних назв і назв народів, що мають у своїй основі суфікси -ин, -ін, -инськ, -інськ, зберігається той самий голосний (и або і), що й в основній назві: Камишин – камишинський, Ніжин — ніжинський, Пенжино – пенжинський, Тульчин — тульчинський.
2. У суфіксах -овськ(ий) [-ьовськ(ий)], евськ(ий) [-євськ(ий)], -івськ(ий) [-ївськ(ий)] прикметників, утворених від географічних назв, що мають у своїй основі -ов (-ьов), ев (-єв), -ів (-їв), зберігається той самий голосний (о, е, є, і, ї), що й в основній назві: Дніпропетровськ – дніпропетровський, Тамбов — тамбовський, Карачев — карачевський, Колгуєв — колгуєвський; Кишинів — кишинівський, Львів – львівський.
При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ(ий) від географічних назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні зміни:
а) Г, ж, з (дз) + -ськ(ий) — -зьк(ий) [-дзьк(ий)]: Буг — бузький, Ветлуга — ветлузький, Виборг – виборзький.
б) К, ц, ч + -ськ(ий) — -цьк(іий): Баскунчак — баскунчацький. Великі Луки — великолуцький. Вишній Волочок — вишньоволоцький, Владивосток — владивостоцький. в) С, х, ш + -ськ(ий) – -ськ(ий): Арзамас – арзамаський, Одеса — одеський, Тбілісі — тбіліський, тунгус — тунгуський, Черкаси — черкаський.
Примітка. Деякі слова, узвичаєні без зміни приголосних основ, передаються з ними і на письмі: баски — баскський, казах – казахський.
10. Правопис складних слів.
Складні слова можуть утворюватися за допомогою сполучних звуків і без них. 1. Коли перша частина складного слова – прикметник, то сполучним словом виступає О (важкоатлет); 2) Коли перша частина складного слова – іменник або займенник, то сполучним звуком буває: а) після твердого приголосного, зокрема після шиплячого, звук О; б) після м.якого приголосного, яким закінчується основа іменника мякої групи, пишеться Е; в) після Й, яким закінчується основа іменника мякої групи, пишеться Є; 3) Складні слова можуть утворюватися без сполучного звука – шляхом безпосереднього приєднання основи до основи. При цьому перша основа може закінчуватися: а) на голосний звук; б) на приголосний звук. 4) Складні слова можуть писатися разом і через дефіс;
Пишуться разом:
1. Усі складноскорочені слова й похідні від них: держбанк, колгосп, міськом, держстрах, універмаг; колгоспний, комсомольський.
Сюди належать і всі складноскорочені слова з першими частинами авіа-, авто-, біо-, зоо-, водо?, газо-, гідро-, електро-, мета-, метео-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фото- й подібні: стереосистема, газопостачання, метеослужба, агрокомплекс.
2. Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник: двобічний, трипроцентний, сімдесятиріччя.
Через дефіс пишуться:
1. Повторення того самого слова з метою підсилення його повного значення: писав-писав; у прикметниках і прислівниках для вираження великої міри, ознаки: білий-білий.
2. Поєднання синонімічних слів: гидко-бридко, зроду-віку, тишком-нишком.
3. Поєднання слів, що означають приблизність: день-другий, година-дві.
4. Складні вигуки та звуконаслідування: гей-гей, ого-го, бом-бом.
5. Звуки в словах, що вимовляються протяжно: По-о-лк, стій!
6. Літерні найменування паралельних класів у школах: 7-А, 10-В.
7. Літерні скорочення складних слів, які пишуться разом або через дефіс: с.-г. — сільськогосподарський;
