8. Правопис власних особових назв.

Українські прізвища передаються на письмі відповідно до вимови за загальними нормами українського правопису: Березівський, Біловерхий, Ведмедів.

1. Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників I відміни, відмінюються як відповідні іменники I відміни, а прізвища із закінченнями іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників II відміни:

Гнатюк — Гнатюка, Гнатюкові (Гнатюку) й т. д.;

2. Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються як відповідні прикметники чол. та жін. роду (твердої чи м’якої групи):

Авдієвський — Авдієвського, Авдієвському й т. д.;

3. Жіночі прізвища на приголосний та о не відмінюються: Марії Сеник, Надії Балій, з Ніною Байко. Аналогічні чоловічі прізвища відмінюються як відповідні іменники: Василя Сеника, Михайлові Балієві, з Андрієм Байком.

4. Українські чоловічі та жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на -а, -я, відмінюються як відповідні іменники I відміни:

Однина

Н. Микола

Р. Миколи

Д. Миколі

Зн. Миколу

Ор. Миколою

М. Миколі

Кл.Миколо

5. Українські чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний та о, відмінюються як відповідні іменники II відміни.

6. Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний, відмінюються як відповідні іменники III відміни.

9. Правопис та відмінювання власних географічних назв і прикметникових утворень від них.

1. У суфіксах -инськ(ий), -інськ(ий) прикметників, утворених від географічних назв і назв народів, що мають у своїй основі суфікси -ин, -ін, -инськ, -інськ, зберігається той самий голосний (и або і), що й в основній назві: Камишин – камишинський, Ніжин — ніжинський, Пенжино – пенжинський, Тульчин — тульчинський.

2. У суфіксах -овськ(ий) [-ьовськ(ий)], евськ(ий) [-євськ(ий)], -івськ(ий) [-ївськ(ий)] прикметників, утворених від географічних назв, що мають у своїй основі -ов (-ьов), ев (-єв), -ів (-їв), зберігається той самий голосний (о, е, є, і, ї), що й в основній назві: Дніпропетровськ – дніпропетровський, Тамбов — тамбовський, Карачев — карачевський, Колгуєв — колгуєвський; Кишинів — кишинівський, Львів – львівський.

При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ(ий) від географічних назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні зміни:

а) Г, ж, з (дз) + -ськ(ий) — -зьк(ий) [-дзьк(ий)]: Буг — бузький, Ветлуга — ветлузький, Виборг – виборзький.

б) К, ц, ч + -ськ(ий) — -цьк(іий): Баскунчак — баскунчацький. Великі Луки — великолуцький. Вишній Волочок — вишньоволоцький, Владивосток — владивостоцький. в) С, х, ш + -ськ(ий) – -ськ(ий): Арзамас – арзамаський, Одеса — одеський, Тбілісі — тбіліський, тунгус — тунгуський, Черкаси — черкаський.

Примітка. Деякі слова, узвичаєні без зміни приголосних основ, передаються з ними і на письмі: баски — баскський, казах – казахський.

10. Правопис складних слів.

Складні слова можуть утворюватися за допомогою сполучних звуків і без них. 1. Коли перша частина складного слова – прикметник, то сполучним словом виступає О (важкоатлет); 2) Коли перша частина складного слова – іменник або займенник, то сполучним звуком буває: а) після твердого приголосного, зокрема після шиплячого, звук О; б) після м.якого приголосного, яким закінчується основа іменника мякої групи, пишеться Е; в) після Й, яким закінчується основа іменника мякої групи, пишеться Є; 3) Складні слова можуть утворюватися без сполучного звука – шляхом безпосереднього приєднання основи до основи. При цьому перша основа може закінчуватися: а) на голосний звук; б) на приголосний звук. 4) Складні слова можуть писатися разом і через дефіс;

Пишуться разом:

1. Усі складноскорочені слова й похідні від них: держбанк, колгосп, міськом, держстрах, універмаг; колгоспний, комсомольський.

Сюди належать і всі складноскорочені слова з першими частинами авіа-, авто-, біо-, зоо-, водо?, газо-, гідро-, електро-, мета-, метео-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фото- й подібні: стереосистема, газопостачання, метеослужба, агрокомплекс.

2. Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник: двобічний, трипроцентний, сімдесятиріччя.

Через дефіс пишуться:

1. Повторення того самого слова з метою підсилення його повного значення: писав-писав; у прикметниках і прислівниках для вираження великої міри, ознаки: білий-білий.

2. Поєднання синонімічних слів: гидко-бридко, зроду-віку, тишком-нишком.

3. Поєднання слів, що означають приблизність: день-другий, година-дві.

4. Складні вигуки та звуконаслідування: гей-гей, ого-го, бом-бом.

5. Звуки в словах, що вимовляються протяжно: По-о-лк, стій!

6. Літерні найменування паралельних класів у школах: 7-А, 10-В.

7. Літерні скорочення складних слів, які пишуться разом або через дефіс: с.-г. — сільськогосподарський;