75. Слідчий огляд і дослідження зброї та слідів пострілу на місці події.

Виявлення, фіксація, огляд і вилучення слідів застосування вогнепальної зброї та самої зброї мають певну специфіку.

Виявлення вибухової зброї, гільз, куль, патронів, шротинок, пижів тощо передбачає цілеспрямований пошук цих об'єктів серед інших предметів на місці події, а також на інших можливих місцях.

Практиці відомі випадки, коли стріляні гільзи, викинуті з автоматичної зброї, виявлялись у неочікуваних місцях - у кишені того, хто стріляв, потерпілого, за кабелями зовнішньої електропроводки, на шафах, за картинами, в абажурах, усередині порожніх пляшок тощо.

Кулі зазвичай залишаються в перепоні або, подолавши її та втративши кінетичну енергію, виявляються на підлозі або ґрунті тощо.

Особливу увагу треба приділяти одягові потерпілої особи, бо куля на виході з тіла може залишитися між шарами одягу.

Під час пошуку дрібних об'єктів (куль, гільз тощо) у траві, снігу, серед каміння чи в сипучому просторі - треба використовувати спеціальні засоби і методи:

якщо є достовірні припущення про те, що об'єкт перебуває під шаром снігу, в траві, рідкому бруді, воді, використовують міношукачі, металошукачі, магнітні підіймальники;

виявляти дрібні об'єкти допомагає просіювання снігу, різних порошкуватих речовин, а також розтоплювання снігу чи льоду і проціджування отриманої води;

якщо в процесі огляду буде знайдено місце, з якого проводилися постріли з автоматичної зброї (сліди взуття, недопалки, загублені патрони тощо), а також установлено напрям польоту кулі, тоді пошуки необхідно проводити з урахуванням напряму і дальності викидання стріляних гільз зі зброї певної системи.

Виявлення слідів пострілу на різних перешкодах проводиться через з'ясування їхньої природи, тобто під кутом зору морфологічних ознак вогнепальних пошкоджень у різних матеріалах, а також наявності й характеру слідів додаткових чинників пострілу.

Для фіксації слідів пострілу використовують, насамперед фотографування вузла місця події, де виявлено той чи інший слід застосування вогнепальної зброї.

Потім виготовляється детальний вимірювальний (масштабний) фотознімок об'єкта вогнепального характеру.

Після цього об'єкт оглядають, а результати огляду детально описують у протоколі слідчої дії.

Загальним для опису всіх об'єктів і слідів є обов'язкове зазначення у протоколі положення (розташування) об'єкта чи сліду на місці виявлення з прив'язкою до не менше двох орієнтирів.

Вогнепальну зброю описують за такими позиціями: вид, система, модель зброї (якщо вони відомі слідчому), наявні маркування, положення ударно-спускового механізму, стан каналу дула під час огляду на просвіт, наявність чи відсутність запаху пороху з каналу, наявність і характер інших слідів на зброї.

Вистрілену гільзу описують у такій послідовності: вид, матеріал, колір і форма, розміри, спосіб кріплення кулі, наявність кільцевої проточки або фланця денця гільзи, маркувальні позначення, конструкція і колір капсуля, колір антикорозійного лаку, наявність і розміщення слідів вогнепальної зброї (слідів пострілу) та інших слідів.

Під час описування кулі в протоколі відображають: її вид, конструкцію, колір поверхні, сліди закріплення в гільзі, маркування (якщо вони є), наявність і характер слідів каналу дула, інших слідів.

Сліди пострілі/ на перешкоді описують за комплексом ознак: форма і розміри пошкодження, характер країв пошкодження і наявність "мінуса матеріалу", стан каналу пошкодження (якщо є можливість оглянути його на просвіт); наявність і характер слідів, наслідків дії додаткових чинників пострілу, якщо такі будуть.

Патрони, пижі, прокладки тощо оглядають й описують так само, як і попередні об'єкти.

У протоколі обов'язково зазначають спосіб вилучення й характер упакування об'єктів, через що складення протоколу відбувається паралельно з подальшою роботою над слідами.

Важливим під час огляду місця події, пов'язаного із застосуванням вогнепальної зброї, є складання планів місцевості або приміщення, оскільки план сприяє зведенню в єдину систему різних слідів, які часто перебувають на значному віддаленні між собою, а також створює умови для встановлення місця, з якого стріляли, чи місця перебування потерпілого, використовуючи розрахунково-графічний спосіб.

У разі виявлення па нетранспортабельних і нероздільних об'єктах слідів, що нагадують вогнепальні, після їх фотографування, з країв об'єкта беруть зразки для проведення майбутніх необхідних лабораторних досліджень.

У деяких випадках на місці події використовують метод кольорового відтиску (контактно-дифузійний метод) для встановлення наявності слідів того чи іншого металу у складі кіптяви чи пояска обтирання.

Важливо виготовити копію (зліпок) зі сліпого пошкодження після фотографування та описання сліду у протоколі, але до порушення каналу пошкодження під час вилучення із отвору кулі.

Для цього використовують зліпкові маси, достатньо розрід-нені та придатні для заповнення будь-якого каналу пошкодження, міцні та еластичні.

Для забезпечення збереження і придатності для подальшого дослідження об'єкти і сліди з місця події (пострілу) повинні вилучатися й піддаватися консервації.

Огляд вогнепальної зброї вимагає спеціальних заходів безпеки:

• слідкувати, щоб не відбулося пострілу випадковим натиском спускового гачка, для чого треба зброю тримати дулом доверху, не кидати його, не порушувати слідів трасологічного та іншого характеру па поверхні зброї;

• після огляду й завершення дій щодо фіксації слідів вогнепальну зброю (крім револьверів) розряджають, ударно-спусковий механізм ставлять у положення запобігання або на запобіжник.

У револьверів курок обережно опускають у положення запобіжного зводу і роблять відмітку комори барабана, що містилася навпроти ствола на момент виявлення зброї.

Мисливські гвинтівки зі зламними стволами розбирають на частини: ствол (дуло) з цівкою та ложем.

Зріз ствола зброї (а в розібраної мисливської - ще й казенний зріз) покривають паперовою чи матер'яною затичкою або ковпачком, який обв'язують мотузкою (для збереження запаху в каналі).

Кулі й гільзи після їх відшукання вилучають (інколи в літературі пишуть, що вилучають по одному екземпляру - це на практиці не використовують, бо вилучають усі наявні - хіба що їх дуже багато для однієї зброї), і після огляду й фотографування (одна з проекцій - обов'язково з боку денця з маркування) поміщають в окремі пакети або коробки.

На бірці зброї чи упаковці гільз і куль указують: найменування об'єкта, де, коли, під час якої слідчої дії його виявлено. Надпис засвідчується підписами слідчого, понятих, спеціаліста.

Кулі та шротини часто доводиться виймати зі сліпих (нена-скрізних) пошкоджень із порушенням матеріалу перешкоди.

У цих випадках їх треба оберігати від дії інструмента, для чого слід використовувати долітце більшого радіуса, ніж канал пошкодження, або шлямбур більшого діаметра тощо.

З появою методики ідентифікації гладкоствольної зброї за слідами на шротинках виникла потреба у спеціальному поводженні з крайніми шротинами (за розсипом на перепоні).

Кожну таку шротину, яку виймають із пошкодження, поміщають в окремий пакетик, на якому, крім іншого, зазначають місце її розташування згідно з орієнтуванням за годинниковим циферблатом.

Повстяні пижі, картонні прокладки, а також підручні предмети, що використовувались як пижі (шматки паперу, ганчір'я тощо), упаковують окремо в конверти і приєднують до матеріалів справи.

Матер'яні об'єкти з вогнепальними пошкодженнями (одяг, штори, постільна білизна тощо), обшивають з двох боків шматками тканини так, щоб унеможливити взаємний контакт ділянок тканини з пошкодженнями.

Інколи виникає потреба вирізати частини з дерева зі слідами вогнепального пострілу, тоді на цих частинах треба відмічати верх і низ, зовнішню і внутрішню сторони.

Упаковують ці об'єкти в дерев'яні ящики (коробки), на яких роблять відповідні написи.

З метою організації оперативно-розшукових заходів, конструювання слідчих версій та планування розслідування необхідно вчасно отримати інформацію про обставини пострілу.

Тому в кінці огляду проводиться попереднє позапроцесуаль-пе дослідження гільз, куль і пошкоджень.

За допомогою спеціаліста-криміналіста, який бере участь в огляді, на підставі конструктивних особливостей і розмірних даних гільзи (кулі) встановлюється система патрона, частиною якого вона є; визначається коло систем вогнепальної зброї, для яких цей патрон може бути штатним; вивчаються сліди вогнепальної зброї на гільзі (кулі), їх сукупність порівнюється з комплексами слідів, характерних для тих чи інших систем зброї, і за збігами цих комплексів визначають вид, систему (або декілька систем) вогнепальної зброї, із якої було відстріляно (або могла бути такою) гільзу (кулю).

Вивчення форми, розмірів, характеру країв і каналу пошкодження, а також слідів, що нагадують відображення додаткових чинників пострілу, дозволяє зробити припущення про: вогнепальне пошкодження; дистанцію пострілу й напрям проходження снаряда крізь перепону; кількість і послідовність пострілів.

Інколи в ході попереднього дослідження виникає потреба у проведенні візируваиня або застосуванні розрахунково-графічного методу для відтворення траєкторії руху снаряда і встановлення місця знаходження того, хто стріляв (подеколи - потерпілого).

Є декілька видів візируваиня:

коли є пробоїна в обох склах подвійної віконної рами, в неї поміщають паперову трубку і спостерігають крізь неї в напрямку, протилежному руху кулі;

за наявності пробоїни в одній перепоні і сліпого (нена-скрізпого) в іншій, треба з'єднати обидві пробоїни мотузкою (шпагатом), використовуючи палочки; підставивши опору (палицю, стілець) під шпагат, відрізати його в цьому місці (місці контакту), прив'язати до опори і з боку сліпого пошкодження вести спостереження впродовж залишку мотузки (шпагату), тобто в напрямку, з якого проводився постріл;

- використавши перший або другий спосіб, направити вздовж осі трубки чи лінії шпагата промінь портативного лазера, який яскравою освітленою плямою окреслить імовірне місце перебування того, хто стріляв.

Ще треба пам'ятати, що траєкторія польоту кулі має форму не прямої лінії, а параболи. Тому, коли відстань пострілу з пістолета перевищує 50 м, а пострілу з гвинтівки - 100 м, місце стріляючого виявлятиметься дещо нижче за місце, визначене візируванням.

Для вирішення питання про можливість порушення кримінальної справи за фактом носіння об'єкта, що нагадує собою вогнепальну зброю, інколи проводиться позапроцесуальне лабораторне дослідження (яке нагадує перевіркові дії із залученням відповідних спеціалістів).

Зрозуміло, що після порушення кримінальної справи з цих самих питань буде проводитися судово-балістична експертиза (хоча така експертиза завжди призначається у кримінальних справах, у яких серед вилучених з місця події є об'єкти судово-балістичного дослідження).

У кримінальних справах про злочини, пов'язані із застосуванням вогнепальної зброї, або коли зброя була предметом чи об'єктом злочину, можуть призначатись і проводитися комплексні експертизи, наприклад, судово-балістична та фізико-хі-мічна.

Окрім цього, проводиться перевірка куль і гільз за обліками в кульогільзотеці з місць нерозкритих злочинів, щоб уточнити, чи не використовувалася зброя вчинення того злочину із нині розслідуваним.

76. . Структура криміналістики та загальна характеристика її складових. Криміналістика — це наука про закономірності злочинної діяльності та її відображення в джерелах інформації, які слугують основою для розробки засобів, прийомів і методів збирання, дослідження, оцінки і використання доказів з метою розкриття, розслідування, судового розгляду та попередження злочинів.

Система криміналістики — це її складові розділи (частини), що перебувають у тісних взаємозв’язках. Сучасні уявлення про зміст криміналістики дають змогу вирізнити в її системі чотири розділи:

1. Загальна теорія криміналістики — це її методологічна основа, яка являє собою систему принципів, концепцій, категорій, понять, методів, що відображають предмет криміналістики як ціле. Основні елементи: а) вступ до загальної теорії криміналістики; б) окремі криміналістичні теорії; в) вчення про методи криміналістики; г) вчення про мову криміналістики; ґ) криміналістична систематика.

2. Криміналістична техніка — розділ криміналістики, що є системою наукових положень і розроблюваних на їх основі технічних засобів, прийомів та методів, призначених для збирання, дослідження і використання доказів. Криміналістична техніка виникла внаслідок впровадження досягнень природничих і технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. Система криміналістичної техніки охоплює такі основні галузі: судова фотографія; судовий кіно- і відеозапис; трасологія; судова балістика; криміналістичне дослідження письма; техніко-криміналістичне дослідження документів; криміналістичне ототожнення особи за ознаками зовнішності; кримінальна реєстрація.

3. Криміналістична тактика є інтелектуальним ядром криміналістики. Це розділ криміналістики, який являє собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і планування досудового і судового слідства, визначення лінії поведінки осіб, які здійснюють судове дослідження, щодо прийомів проведення слідчих та судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів, на встановлення обставин, що сприяють вчиненню і приховуванню злочинів. До складу криміналістичної тактики входять: вчення про криміналістичну версію і планування розслідування, концепція слідчої ситуації, тактичного рішення і тактичного ризику, системи тактичних прийомів проведення слідчих і судових дій (тактичні комбінації) та ін. Криміналістична тактика пропонує доцільні прийоми проведення огляду, обшуку, пред’явлення для впізнання, допиту та інших слідчих (судових) дій, вибір моменту їх проведення, послідовність виконання, творчий підхід в конкретній ситуації, обрання напряму розслідування та лінії поведінки.

4. Науково-технічні засоби і тактичні прийоми застосовуються щодо розслідування конкретних видів злочинів. Типізація таких рекомендацій, їх синтез дозволив утворити певні методичні поради. Криміналістична методика (методика розслідування злочинів) — розділ криміналістики, який являє собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і здійснення розслідування та запобігання окремим видам злочинів. Змістом криміналістичної методики є загальні положення (криміналістична класифікація злочинів, криміналістична характеристика злочинів, криміналістичне вчення про розкриття злочинів, проблеми взаємодії під час розслідування та ін.) і окремі криміналістичні методики (методики розслідування крадіжок, грабежів, розбоїв, убивств, зґвалтувань тощо).