- •1.Види криміналістичної ідентифікації.
- •2. Види слідів знарядь зламу, особливості їх виявлення, фіксації та вилучення
- •3. Види слідів ніг і їх значення у розслідуванні злочинів.
- •4. Види слідів транспортних засобів. Особливості їх виявлення та фіксації.
- •6. Використання науково-технічних засобів при огляді місця події.
- •7. Використання спеціальних знань у розслідуванні злочинів
- •8. Елементи криміналістичної характеристики економічних злочинів.
- •10.Загальні положення і наукові основи методики розслідування злочинів
- •12. Засоби криміналістичної тактики
- •15. Криміналістична характеристика посадових злочинів.
- •17. Криміналістична характеристика злочинів проти життя.
- •1. Знаряддя, що були принесені з собою (спеціально виготовлені чи обладнані), або "свої знаряддя”.
- •2. Використане як знаряддя злочину обладнання та інші предмети обстановки.
- •23. Методика криміналістичного дослідження письмової мови та почерку.
- •25. Організація і тактика призначення судових експертиз.
- •27. Особливості криміналістичного дослідження зброї, боєприпасів та слідів пострілу.
- •28. Особливості побудови та перевірки слідчих версій.
- •1) Аналіз фактичного матеріалу;
- •2) Висловлення припущення (саме версії);
- •3) Виведення наслідків версії;
- •30. Особливості початкового етапу розслідування грабежів.
- •1) Мав місце грабіж чи розбійницький напад;
- •2) Злочин вчинено підозрюваною чи іншою особою;
- •3) Злочину не було, повідомлення неправдиве.
- •31. Особливості початкового етапу розслідування економічних злочинів.
- •33. Особливості початкового етапу розслідування розбоїв та грабежів.(див пит.30)
- •36. Особливості призначення експертиз при розслідуванні економічних злочинів.
- •38. Особливості розслідування злочинів, що вчиняються неповнолітніми.(див пит. 37)
- •42. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі.
- •44. Письмо як об’єкт криміналістичного дослідження.
- •1) Індивідуальну тотожність об’єкта, яким утворений слід (ідентифікувати об’єкт);
- •2) Групову належність об’єктів (тип, клас, рід, вид, різновид);
- •3) Механізм і умови виникнення слідів, слідоутворення (вид сліду, напрямок і кут взаємодії об’єктів тощо);
- •51. Поняття і класифікація слідчих ситуацій
- •52. Поняття і принципи планування розслідування
- •56. Поняття криміналістичної характеристики та її значення для методики розслідування злочинів. (див пит. 50)
- •59. Поняття та елементи доріжки слідів ніг та її криміналістичне значення.(див пит. 48)
- •61. Поняття та класифікація слідчих ситуацій.(див пит. 51)
- •63. Поняття та структура криміналістичної техніки
- •66. Почерк як об’єкт криміналістичного дослідження
- •68. Призначення експертиз при розслідуванні хуліганства
- •69. Процесуальні та криміналістичні особливості пред’явлення для впізнання
- •74 Система тактичних прийомів проведення допиту та їх класифікація.
- •75. Слідчий огляд і дослідження зброї та слідів пострілу на місці події.
- •77. Структура методики розслідування злочинів.(див пит. 9)
- •79. Тактика допиту в конфліктній ситуації.
- •80. Тактика допиту підозрюваного, що заявив про алібі.
- •83. Тактика проведення огляду місця події при розслідуванні економічних злочинів.
- •90. Характеристика засобів криміналістичної тактики (див пит. 12)
79. Тактика допиту в конфліктній ситуації.
Конфліктні ситуації передбачають наявність двох ситуацій: 1) відмови допитуваного від показань; 2) повідомлення неправди у показаннях.
Припустимо, що під час встановлення психологічного контакту необхідний рівень його не було досягнуто і виникла конфліктна ситуація. У такому разі є необхідність у використанні системи тактичних прийомів, спрямованої на спонукання до давання показань («Спонукання»). Реалізація такої системи передбачає перехід у блок безконфліктних ситуацій. Однак можливий перехід й в іншу — конфліктну ситуацію у вигляді повідомлення неправди, що змушує до використання системи тактичних прийомів, спрямованої на викриття неправди в показаннях («Викриття неправди»)
Конфліктна слідча ситуація є особливою різновидністю складної слідчої ситуації в процесі розслідування кримінальної справи про злочин. Конфліктна слідча ситуація характеризується певним станом міжособистісних відносин двох або більше суб'єктів, учасників криміналістичної діяльності. Указані особи мають інтереси, які не збігаються, а також прагнуть до досягнення протилежної мети. При цьому вони керуються індивідуальними планами і намірами. У конфліктній слідчій ситуації тактика допиту підозрюваних, обвинувачених має свої особливості, тобто ті процесуально-криміналістичні способи проведення відповідної слідчої дії засновані на психолого-криміналістичному механізмі їх реалізації, що мають своїм завданням доказування чи спростування обставин. Підозрюваний і обвинувачений пам'ятають обставини злочину, і це тому, що особа постійно думає про вчинений нею злочин. Але події злочину вони перекручують. Завдання слідчого полягає не в тому, щоб допитуваний визнав свою вину, а в тому, щоб він розповів правду, повно й об'єктивно. У разі застосування слідчим обвинувального ухилу, допитувана особа - підозрюваний, обвинувачений відразу ж виявлять це. Слідчий не має обурюватися позицією допитуваного (замовчуванням, перекрученням фактів, відмовою давати показання). Завдання слідчого - наполегливо, стримано, культурно, поводитися з допитуваним. Перший тактичний прийом слідчого - виявлення мотивів того, чому допитуваний дає свідомо неправдиве показання. Необхідно усунути відповідні мотиви, якими, зокрема є: уникнення відповідальності; досягнення ліберального покарання; боязливість помсти співучасників. Слідчий повинен переконати допитуваного, що уникнути відповідальності йому не вдасться, оскільки вина його буде доказана, а застосоване покарання буде більш жорстким (ст. 51 КК України). Слідчий повинен нагадати допитуваному, що кожний зі співучасників піклується про себе, захищає власні інтереси і не пожаліє допитуваного. Така позиція слідчого може посприяти тому, що допитуваний відмовиться від установки на неправдиві показання. Потрібно, щоб допитуваний в деталях розповів про подію злочину, про те, що було напередодні й після вчинення злочину. Якщо допитуваний дає неправдиві показання, він може легко заплутатися в деталях. Деталізовані показання можна перевіряти і спростовувати, пред'явивши при повторному допиті відповідні докази.
Слідчий може стимулювати позитивні якості підозрюваного чи обвинуваченого. З цією метою він має виявити і активізувати такі риси допитуваного, як сміливість, гуманність та ін. Це може допомогти отримати правдиві показання. Основний прийом, який слідчий має застосувати при допиті підозрюваного, обвинуваченого в конфліктній ситуації,- пред'явлення доказів. Докази можна пред 'являти двома способами: від "слабких" до вагоміших; розпочати з вагоміших. Коли вагомих доказів мало, слідчі використовують перший спосіб. У такому випадку необхідно з анархічної системи доказів побудувати стрункий, закономірний ланцюг і переконати допитуваного, що давати неправдиві показання - нерозумно. Другий спосіб застосовується слідчим, коли доказів достатньо. З них потрібно вибрати такі, які допитуваний не підготовлений спростувати на даному етапі. Застосовувана слідчим тактика допиту підозрюваних, обвинувачених у конфліктній ситуації буде мати позитивний результат тоді, коли слідчий може налагодити з допитуваним психологічний контакт.