7. Використання спеціальних знань у розслідуванні злочинів

У криміналістиці форму використання спеціальних знань потрібно розуміти як зовнішній прояв їх суті, що обумовлена їх змістом та знаходить своє практичне вираження при розслідуванні злочинів.

Більше половини науковців серед форм використання спеціальних знань називають консультацію у фахівців. Консультація може бути як складовою частиною зазначених вище двох форм, так і самостійною дією.

46 % криміналістів до форм використання спеціальних знань відносять ревізію. Дійсно, проведення такої дії передбачено кримінально-процесуальним законодавством, а для її здійснення необхідні особливі знання.

Інші форми використання таких знань згадуються із такою частотою:

- отримання довідкової інформації у спеціалістів - 29 % авторів;

- попереднє дослідження речових доказів у рамках проведення слідчих дій - 23 %;

- здійснення аудиторських та інших перевірок, ревізій, не передбачених ст. 66 КПК - 17%; -участь різних фахівців в слідчих діях, за винятком ст. 1281 КПК (особи, що розуміє знаки

глухого, німого, перекладача, педагога тощо) - 14 %;

- надання технічної допомоги спеціалістом слідчому - 11 %;

- проведення відомчого розслідування - 11 %;

- так зване доекспертне дослідження - 9 %;

- використання спеціальних знань у ході здійснення оперативно-розшукових заходів - 9 %;

- перевірка за криміналістичними обліками - 6 %;

- витребування документів - 3 %;

- допит експертів, спеціалістів - 2 %;

- застосування спеціальних знань у роботі паспортних апаратів, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, дільничних інспекторів міліції- 1 %;

- залучення спеціалістів до аналізу причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів - 1 %;

- залучення спеціаліста до удосконалення та розробки нових науково-технічних засобів та методів виявлення, дослідження, вилучення та закріплення речових доказів - 1 %.

Незважаючи на те, що деякі науковці як окрему форму виділяють використання спеціальних знань у роботі паспортних апаратів, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, дільничних інспекторів міліції доцільно віднести зазначене до використання цих знань у ході здійснення оперативно-розшукових заходів.

У сучасній криміналістичній літературі широкого розповсюдження набуло віднесення форм використання спеціальних знань у залежності від доказовості результатів їх застосування. Так говорять про процесуальні та непроцесуальні форми.

Хотілось би зупинитись на дискусії щодо допустимості існування поняття "непроцесуальні форми використання спеціальних знань'.

На заперечення цієї позиції можна сказати, що непроцесуальні форми не можуть існувати і використовуватись при встановленні істини по справі, адже розслідування злочинів є кримінально-процесуальною діяльністю.

Із таким спростуванням можна погодитись, однак лише частково. Дійсно, такий елемент класифікації є недопустимим з точки зору кримінального процесу, адже в даному випадку використання спеціальних знань, яке не передбачено кримінально-процесуальним законодавством, виходить за межі дії кримінального процесу.

Вважаємо, що у криміналістиці такі форми мають право на існування:

- по-перше, те що такий термін відсутній у кримінальному процесі, це ще не значить, що він недопустимий у криміналістиці. Незважаючи на те, що ці дві науки дуже споріднені, між ними все-таки є різниця;

- по-друге, саме завдяки тому, що на практиці розслідування злочинів застосовувались певні здобутки людської діяльності і криміналістикою були розроблені рекомендації щодо їх використання у боротьбі зі злочинністю, - вони знайшли своє законодавче закріплення і почались вивчатись наукою кримінального процесу (мова йде про використання відеозапису при провадженні слідчих дій, проведенні відтворення обстановки і обставин події, слідчого експерименту та уточнення показань на місці). Не виключено, що така ж доля може чекати і на так звані непроцесуальні форми використання спеціальних знань;

- по-третє, законодавчо просто неможливо охопити всі елементи, що пов'язані із розслідуванням злочинів. Можливо в цьому і немає потреби. Адже важливішим є те, щоб вони не суперечили кримінально-процесуальним нормам. Ми не претендуємо на те, щоб результати застосування і процесуальних, і непроцесуальних форм мали однакове доказове значення. Реалізація непроцесуальних форм передує, створює умови для процесуального впровадження спеціальних знань у процес розслідування.

Важко погодитись із існуючою точкою зору, що використання слідчим консультації у спеціаліста і т.п. є одним із способів набуття ним (слідчим) спеціальних знань . У даному випадку точніше буде зазначити, що слідчий опосередковано через спеціаліста залучає спеціальні знання, а не сам набуває їх. До того ж дещо небезпечним є ствердження того, що слідчий лише набуває певні знання тоді, коли їх йому вже необхідно використовувати, тобто вчиться розслідувати злочин під час самого розслідування.

Заслуговує на увагу позиція БукаєваМ.М., який серед групи непроцесуальних форм виділяє таку, як несудова експертиза, зазначаючи при цьому, що вона призначається не у зв'язку з кримінальною справою . Викликає сумнів віднесення такої експертизи до форм використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів.

Щодо подальшого розгляду систематизації форм, то зазначимо, що деякі криміналісти пропонують не здійснювати суттєвого розмежування між слідчою та судовою непроцесуаль-ними формами використання спеціальних знань

Схожим на систематизацію форм на процесуальні та непроцесуальні є виділення:

- форм зазначених і регульованих законом;

- зазначеної в КПК форми, але такої, що проводиться поза слідчими діями; -невказаних і не регламентованих законом .

Крім вищевикладеного, існує систематизація форм використання спеціальних знань стосовно суб'єкта пізнання: безпосередня та опосередкована

Вважаємо, що також можна виділити обов'язкові та факультативні форми використання спеціальних знань. Причому зазначимо, що обов'язковість визначається як законом (наприклад обов'язкове призначення експертизи, обов'язкова участь педагога), так і слідчою ситуацією.

Підводячи підсумок, зазначимо, що формами використання спеціальних знань можна вважати дії, які проводяться при розслідуванні злочинів, і для здійснення яких необхідне використання цих знань.

Велика різноманітність таких форм потребує певної систематизації, яка може здійснюватись за такими критеріями, як регламентація у кримінально-процесуальному законодавстві, обов'язковість проведення та ін.

З'ясування форм використання спеціальних знань та їх систематизації буде вирішенням однієї із проблем криміналістичної науки та дозволить більш грамотно здійснювати розгляд питання застосування конкретної форми при розслідуванні певного виду злочинів.