- •36. Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення.
- •37.Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення.
- •38. Підстави адміністративної відповідальності.
- •39. Відокремлення адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності.
- •40. Характеристика адміністративних стягнень. Види адміністративних стягнень.
- •41. Попередження як адміністративно-правове стягнення.
- •42. Загальна характеристика штрафу.
- •43. Загальна характеристика оплатного вилучення предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення: поняття та порядок виконання.
- •44. Загальна характеристика конфіскації: поняття та порядок виконання.
- •45. Загальна характеристика громадських робіт: поняття та порядок виконання.
- •46.Загальна характеристика виправних робіт: поняття та порядок виконання.
- •47.Загальна характеристика позбавлення спеціальних прав: поняття та порядок виконання.
- •48. Загальна характеристика адміністративного арешту: поняття та порядок виконання.
- •49. Видворення за межі України – порядок застосування.
- •50. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх правопорушників Стаття 24/1. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх
- •51. Поняття та принципи адміністративного процесу.
- •52. Суб’єкти адміністративного процесу.
- •53. Структура адміністративного процесу.
- •54. Види адміністративних проваджень та їх стадії.
- •55. Спрощений порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •56. Строки в провадженні у справах про адміністративні правопорушення.
- •57. Законність у державному апараті.
- •58. Система способів забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні.
- •59.Класифікація контрольної діяльності.
- •60. Президентський контроль.
- •61. Контроль з боку органів виконавчої влади.
- •62. Контроль з боку органів судової влади.
- •63. Контроль з боку органів місцевого самоврядування.
- •65. Управління системою органів внутрішніх справ.
- •66. Міністерство внутрішніх справ: функції, компетенція, структура. Управління внутрішніх справ – галузеві органи державного управління.
- •67. Служба в органах внутрішніх справ: особливості вступу, проходження та звільнення.
- •68. Міліція як складова частина Міністерства внутрішніх справ України
- •69. Державне управління в галузі юстиції як виконавчо-розпорядча діяльність суб’єктів державного управління.
- •70. Міністерство юстиції України: основні завдання, функції.
61. Контроль з боку органів виконавчої влади.
Цей вид контролю здійснюється Верховною Радою України згідно з Конституцією України і прийнятимивідповідно до неї норма тивними актами з цього питання.Відповідно до Конституції України Верховна Рада здійснює контроль за: виконанням державного бюджету (п. 4 ст. 85); діяльністю Кабінету Міністрів (п. 13 ст. 85, статті 87 і 113); використанням наданих Україні від іноземних держав, банків, міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України (п. 14 ст. 85); додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина (п. 17 ст. 85, ст. 101).Для реалізації контрольних повноважень Верховна Рада використовує постійно діючі та тимчасово діючі структури.До постійно діючих належать Рахункова палата і Уповноважений Верховної Ради з прав людини.Рахункова палата здійснює від імені Верховної Ради контроль за використанням коштів Державного бюджету України (ст. 98 Конституції). Вона діє незалежно від будь-яких органів держави, є підзвітною та підконтрольною Верховній Раді.Уповноважений Верховної Ради з прав людини (ст. 101 Конституції) здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина.До тимчасових структур парламентського контролю належать тимчасові слідчі комісії. Вони утворюються Верховною Радою України згідно зі ст. 89 Конституції для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес.
62. Контроль з боку органів судової влади.
Контроль з боку органів судової влади - це заснована на законі діяльність судів щодо перевірки правомірності актів і дій органів управління, їх посадових осіб із застосуванням, в разі необхідності, правових санкцій. Система органів судової влади, які наділені контрольними функціями складають:А). Конституційний Суд України;Б). суди загальної юрисдикції;В). господарчі суди.Зміст контрольної діяльності перерахованих судів полягає у правовій оцінці, яку дав суд, діям і рішенням органів державного управління та їх посадових осіб, а в разі виявлення порушень закону - вжиття відповідних заходів і притягнення винних до відповідальності.Конституційний Суд України здійснює контрольні функції під час розгляду справ відносно конституційності актів державного управління, що видаються Кабінетом Міністрів України, при розгляді конституційних подань та звернень. Під час здійснення судочинства з кримінальних, цивільних та адміністративних справ, суду загальної юрисдикції водночас дають оцінку Громадський контроль - це діяльність громадських організацій, органів самоорганізації населення, трудових колективів щодо виявлення порушень законності у сфері здійснення виконавчої влади. Даний вид контролю відрізняється від всіх попередніх відсутністю державне - владного змісту в контрольній діяльності суб’єктів громадського контролю. Їх рішення, що приймається за результатами перевірок носять, як правило, рекомендаційний характер.
63. Контроль з боку органів місцевого самоврядування.
Контроль з боку органів місцевого самоврядування щодо діяльності органів виконавчої влади (тобто у сфері державного управління) є складовою конституційних повноважень місцевого самоврядування і характеризується наступними напрямами. Так, відповідно до закону місцеві державні адміністрації є підзвітними відповідним районним, обласним радам у виконанні програм соціально-економічного та культурного розвитку, районних, обласних бюджетів, підзвітними і підконтрольними у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними, обласними радами, а також у виконанні рішень рад з цих питань. Голови місцевих державних адміністрацій щорічно звітують перед відповідними радами з питань виконання бюджету, програм соціально-економічного та культурного розвитку територій і делегованих повноважень. Звідси значний обсяг контрольних повноважень у сфері державного управління мають районні та обласні ради, які виключно на їх пленарних засіданнях:— заслуховують звіти голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень;— приймають рішення про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів;— вносять до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо голови відповідної місцевої державної адміністрації.Контрольними повноваженнями у сфері державного управління наділяються й інші органи місцевого самоврядування. Так, до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено:— заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ про їх діяльність щодо охорони громадського порядку на відповідній території;— порушення перед відповідними органами вищого рівня питання про звільнення з посади керівників цих органів у разі визнання їх діяльності незадовільною. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:— внесення подань до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб (у тому числі органів виконавчої влади), якщо вони ігнорують законні вимоги та рішення рад і їх виконавчих органів, прийняті в межах їх повноважень;— звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Отже, органи та посадові особи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень мають право здійснювати досить значний обсяг контрольної діяльності у сфері державного управління.
64. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі. Статья 3. Закона України Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі Особи, щодо яких встановлюється адміністративний нагляд
Адміністративний нагляд встановлюється щодо повнолітніх осіб:
( Пункт "а" статті 3 виключено на підставі Закону N 1105-IV ( 1105-15 ) від 10.07.2003 )
б) засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства; ( Пункт "б" статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1105-IV ( 1105-15 ) від 10.07.2003 )
в) засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ, систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, вчиняють інші правопорушення; ( Пункт "в" статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1105-IV ( 1105-15 ) від 10.07.2003 )
г) засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. ( Статтю 3 доповнено пунктом "г" згідно із Законом N 64/95-ВР від 15.02.95 )
