48. Загальна характеристика адміністративного арешту: поняття та порядок виконання.

Адміністративний арешт (ст.32 КпАП). застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до 15 діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом(суддею). Є найбільш суворим з усіх видів адміністративних стягнень. Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп.Адміністративний арешт застосовується лише судом (суддею). Його не може бути застосовано до неповнолітніх, інвалідів першої та другої груп, вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 12 років, до військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.Постанова, винесена судом (суддею), виконується негайно після її винесення. Виконують її органи внутрішніх справ. Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) є остаточною і оскарженню не підлягає, за винятком випадків, передбачених законами України. Особа, щодо якої розглядається справа, повинна бути обов'язково присутньою. В іншому випадку, ОВС здійснюють примусове доставлення особи, що оформляється або рапортом працівника ОВС, або протоколом, або відповідною постановою.ОВС (міліція) діють на підставі закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. та інших нормативно-правових актів. Одним із основних завдань міліції є: охорона і забезпечення громадського порядку і адміністративних стягнень; запобігання правопорушенням та їх припинення. До складу місцевої міліції входять спеціальні приймальники для осіб, підданих адміністративному арешту. Саме в таких спеціальних приймальниках і відбувається строк адміністративного арешту особи, щодо якої винесена відповідна постанова.

49. Видворення за межі України – порядок застосування.

Видворення за межі України як захід адміністративного стягнення застосовується за рішенням органів внутрішніх справ або Служби безпеки України виключно до іноземців, якщо:- їх дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку;- це необхідно для охорони здоров´я, захисту прав і законних інтересів громадян України;- вони грубо порушили законодавство про правовий статус іноземців.. Рішення про видворення іноземця за межі України може бути оскаржено до суду. Оскарження не зупиняє виконання рішення про видворення.Видворення іноземців здійснюється органами внутрішніх справ.З моменту оголошення рішення про видворення з України іноземцю надається право негайно повідомити про це адвоката, дипломатичного представника своєї країни чи іншу особу (на свій розсуд)..Іноземці, які підлягають адміністративному видворенню або юридичні, фізичні особи, які приймають цих іноземців чи влаштовують їх незаконний в'їзд, проживання, працевлаштування і сприяють в ухиленні від виїзду з України після закінчення терміну перебування, відшкодовують витрати пов'язані з адміністративним видворенням і утриманням на період адміністративного затримання, як у національній валюті України, так і в іноземній валюті за курсом Національного банку України на день проведення розрахунків.За відмови іноземця підтвердити пред'явлену йому для відшкодування суму витрат в акті робиться відповідна позначка із зазначенням причин відмови.За відмови іноземця відшкодувати витрати, необхідні для виконання рішення про його адміністративне видворення за межі України, відповідні кошти можуть бути стягнуті з нього у порядку цивільного судочинства. Для забезпечення позову суд може накласти арешт на майно цього іноземця.Документами для примусового стягнення коштів є санкціонована прокурором постанова органу внутрішніх справ про затримання для адміністративного видворення іноземця та кошторис витрат.За відсутності в іноземця коштів, необхідних для відшкодування витрат, пов'язаних з адміністративним видворенням та встановлення факту його в'їзду в Україну без запрошення юридичних чи фізичних осіб, адміністративне видворення може здійснюватися за рахунок відповідного органу внутрішніх справ з наступним відшкодуванням витрат із державного бюджету у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ за погодженням з Міністерством фінансів.