50. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх правопорушників Стаття 24/1. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх

За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи виливу:1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;2) попередження;3) догана або сувора догана;4)   передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання Відповідно до статті 24-1 КУАП, за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;2) попередження;3) догана або сувора догана;4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.(2)  Порядок їх застосування законодавством чітко не врегульовано. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх, застосовуються на розсуд та за рішенням органу (посадової особи), що вирішує справу про адміністративне правопорушення. Застосування таких заходів є правом, а не обов'язком цього органу (посадової особи).(3)     Заходи впливу, передбачені цією статтею, не є адміністративними стягненнями в розумінні статті 23 цього Кодексу. Вони є альтернативними заходами виховного впливу, які можуть бути застосовані тоді, коли виховання неповнолітнього правопорушника є можливим без накладення адміністративного стягнення у загальному порядку, передбаченому КУАП. Водночас рішення про застосування цих заходів можна вважати одним з можливих наслідків врахування органом (посадовою особою), що вирішує справу про адмінправопорушення, такої пом'якшуючої обставини, яка враховується при вирішенні питання про адміністративну відповідальність особи, як вчинення правопорушення неповнолітнім.

51. Поняття та принципи адміністративного процесу.

Адміністративний процес - це врегульований адміністративно-процесуальними нормами порядок здійснення суб'єктами адміністративного права виконавчої влади та вирішення індивідуальних адміністративних справ відповідними органами, їх посадовими особами, а також спорів, що виникають між органами виконавчої влади та іншими суб'єктами адміністративно-правових відносин.Говорячи про принципи адміністративного процесу, доцільно керуватися необхідністю їх розподілу на дві групи: 1) загальні; 2) спеціальні.Основними є такі принципи адміністративного процесу (адміністративно-процесуальної діяльності):– законності;– правовоїрівності;– охорони інтересів держави та особи;– публічності (офіційності);– об’єктивної істини;– гласності;– обов’язковості державної мови і забезпечення права користування рідною мовою;– швидкості й економічності;– самостійності в ухваленні рішень;– дотримання правових презумпцій адміністративного процесу.Принцип законності є найважливішим принципом адміністративного процесу і характеризується як режим відповідності суспільних відносин, що виникають у цій сфері, вимогам законів та інших актів законодавства.Принцип правової рівності грунтується на конституційному положенні щодо рівноправності громадян перед законом.принципу охорони інтересів держави та особи. Невипадково законодавець закріпив за державними органами як найважливіші завдання охорони суспільного ладу держави, встановленого порядку управління, державного і громадського порядку. Вони реалізуються з метою охорони інтересів держави, оскільки в демократичному суспільстві дотримання інтересів держави є запорукою дотримання інтересів усіх законослухняних членів суспільства.Принцип публічності (офіційності) адміністративного процесу виявляється у закріпленні обов’язку державних органів, їх посадових осіб здійснювати розгляд і розв’язання індивідуально-конкретних справ і пов’язані з цим дії (підбір необхідних матеріалів і доказів) від імені держави і, як правило, за державний рахунок.Принцип об’єктивної істини спрямований на максимально можливе виключення з адміністративного процесу проявів суб’єктивізму, однобічності в аналізі дій суб’єктів.Принцип гласності адміністративного процесу зумовлений необхідністю широкої поінформованості суспільства про діяльність державних органів, їх посадових осіб щодо виконання покладених на них функцій.Принцип обов’язковості державної мови і забезпечення права користування рідною мовою кожному з громадян, котрі беруть участь у процесі, означає, що розгляд конкретних справ ведеться державною мовою України; якщо громадянин, який бере участь у процесі, не володіє українською, він може користуватися своєю рідною мовою. Принцип швидкості й економічності адміністративного процесу зумовлений вимогами щодо оперативності управлінської діяльності державних органів.Принцип самостійності в ухваленні рішень виключає будь-яке втручання інших органів і посадових осіб в адміністративно-процесуальну діяльність суб’єктів, уповноважених проводити таку діяльність. Принцип дотримання правових презумпцій адміністративного процесу.