- •Предмет, об’єкт соціології комунікації.
- •Основні поняття соціології комунікації («спілкування», «мовна діяльність», «комунікація», «інтеракція», «інформація»).
- •Соціологія комунікацій як спеціальна галузь соціології.
- •Специфіка соціологічного аналізу комунікації.
- •Методи соціологічного дослідження комунікації
- •Онтологічний, гносеологічний, методологічний аспекти теорії соціальної комунікації.
- •Соціобіологія. Е.Уілсон.
- •Характеристика комунікативних революцій.
- •Соціолінгвістика.
- •Теорія мовного дефіциту б.Бернстайна.
- •Міфологічно-фольклорна, вербальна та аудіовізуальна стадії розвитку способів комунікації.
- •21. Джерело (відравник), повідомлення, канал, отримувач, зворотній зв’язок як основні елементи комунікаційного процесу.
- •22. Модель кодування / декодування інформації с.Холла.
- •23. Гіперреальність та симулякри (ж.Бодрійяр).
- •24. Код як система організації знаків.
- •25. Семантичний трикутник. Денотація і коннотація.
- •26. Бар’єри соціальної комунікації.
- •27. Лінійні моделі комунікації.
- •28. Циркулярні моделі комунікації.
- •29. Структурні моделі комунікації.
- •Модель комунікації г.Лассуела, недоліки лінійної моделі комунікації г.Лассуела.
- •31. Семіотична концепція комунікації. Праці ч. Пірса, ф. Соссюра
- •32. Синтактика. Семантика. Прагматика
- •33. Розуміючий підхід до вивчення комунікативних феноменів: витоки, основні принципи.
- •34. Розуміння як тлумачення тексту, реконструкція задуму автора (ф. Шлейєрмахер, в.Дільтей).
- •35. Місце природної мови серед інших знакових систем.
- •36. Усномовна комунікація.
- •37. Письмовомовна комунікація: властивості, види, функції.
- •38. Відмінність суспільств усної та письмової культури за г. Маклюеном.
- •40. Кінесика: жести, пози, міміка, погляди.
- •Проксеміка: дослідження просторових чинників комунікації.
- •Час як чинник комунікації. Пауза і ритм.
- •Психологічні особливості в процесі міжособистісної комунікації.
- •Аксіоми міжособистісної комунікації.
- •Психологічні і ситуаційні передумови міжособистісної комунікації.
- •Когнітивний та інтерактивний рівні масової комунікації.
- •Буденні типізації і запас наявного знання (а. Щюц).
- •Повсякденність як реальність особливого роду.
- •Міжособистісна взаємодія у символічному інтеракціонізмі. Концепція Дж. Міда.
- •Концепція міжособистісної комунікації е.Берна.
- •52. «Гарфінкелінг» як руйнування типових зразків взаємодії (г. Гарфінкель).
- •Поняття комунікативної дії (ю. Хабермас).
- •Комунікативна компетентність (ю. Хабермас).
- •Сутність, характеристики малої групи.
- •Комунікативна структура малої групи.
- •Сім’я як комунікативна група.
- •Види комунікації у групі: «коло», «ланцюг», «хрест».
- •Експерименти а.Бейвеласа.
- •Централізовані комунікативні структури: фронтальна, радіальна, ієрархічна.
- •Сутність масової комунікації.
- •Концепція інформаційного суспільства о. Тоффлера.
- •Інформаційні, нормативні, ідентифікуючі, культуротворчі функції масової комунікації. (вопрос очень специфический. Что смогла, то написала)
- •Особливості масової комунікації як суспільного інституту.
- •Концепція інформаційного суспільства р. Белла.
- •Розуміння масового суспільства і масової культури в межах провідних соціологічних теорій.
- •Форми та характеристики масової культури.
- •Особливості прояву масової та елітарної культури.
- •Характеристика праці Ортеги – і – Гассета «Бунт мас».
- •Поняття масового суспільства та масової культури в критичній теорії (франкфуртська школа).
- •Масова комунікація як соціальний інститут.
- •Змк і держава.
- •Роль змк у політиці (четверта влада).
- •Віртуалізація соціальних відносин.
- •Глобальна мережа: соціальні та культурні функції.
- •Змк як індустрія.
- •Роль економічних чинників у функціонуванні змк.
- •Аналіз праці п.Бурдьє «Про телебачення і журналістику»
- •Сутність реклами.
- •Соціальна реклама в змк.
- •Реклама як маніпуляція свідомістю.
Психологічні особливості в процесі міжособистісної комунікації.
Аксіоми міжособистісної комунікації.
Американським психологам Полу Вацлавік і Грегорі Бейтсон належить заслуга опису деяких властивостей комунікації, що мають велике прикладне значення в контексті міжособистісної взаємодії та названих ними аксіомами людської комунікації. Володіння даних властивостей дозволяє пояснити те, що дослідник назвав патологічної комунікацією, тобто ускладнення, здатні привести до тупикам в міжособистісному спілкуванні, а також до психічних розладів.
Аксіома 1. Неможливість уникнути комунікації
Якщо визнати, що будь-яка поведінка в ситуації взаємодії володіє інформаційною цінністю, тобто є комунікацією, стає очевидним, що як би людина не прагнула, вона не може не вступати в комунікацію. Активність чи пасивність, слова або мовчання — все це передає інформацію: впливає на інших людей, які, в свою чергу, не можуть не відповісти на цю комунікацію і, отже, самі в неї вступають.
Можна виділити ряд стратегій відходу від спілкування (або повідомлень про небажання вступати в комунікацію):
Пряма демонстрація (у більш-менш грубій формі) небажання спілкуватися.
Стратегія найменшого опору, коли один з партнерів неохоче підтакує іншому або з усім погоджується.
Дискваліфікація комунікації, коли один з партнерів діє так, що зводить нанівець як власні повідомлення, так і повідомлення іншої людини
Таким чином, неможливість не вступати в комунікацію робить всі ситуації, в які включені два або більше людини, міжособистісними, комунікаційними.
Аксіома 2. Будь-яка комунікація має рівень вмісту і рівень відносин
У процесі комунікації не тільки передається інформація, але одночасно визначається характер відносин між комунікаторами. Рівень вмісту — це та інформація, яка передається в повідомленні. При цьому неважливо, чи є дана інформація правдивою, помилковою, надійної, неправильної або нерозв’язною. На рівні відносин передається те, як це повідомлення повинно бути сприйнято.
Це свого роду метакомунікація по відношенню до самої комунікації, тобто те, що визначає ставлення до того, що передається на змістовному рівні. Ставлення може бути виражене як мовними прийомами, так і невербально за допомогою інтонації, посмішки або інших способів. Обраний спосіб вираження містить повідомлення про те, якими бачать партнери свої взаємини: доброзичливими або ворожими; рівними у соціальному відношенні або один з них знаходиться в прямій залежності від іншого; почувають себе спокійно і комфортно або переживають стан тривоги і хвилювання і т.д.
Змішання рівня змісту і рівня відношення нерідко призводить до порушення комунікації.
Аксіома 3. Пунктуація послідовності подій
Люди організовують свою взаємодію, спираючись на власне уявлення про важливий і неважливому, причини і наслідки вчинків, на інтерпретацію змісту що відбуває. Ці смислові домінанти організують поведінкові події, роблячи істотний вплив на події взаємодія
Незгода щодо пунктуації послідовності подій лежить в основі виникнення нескінченних проблем у взаєминах. Ми не можемо бути впевнені ні в тому, що інший володіє тим же об’ємом інформації, ні в тому, що він зробить такі ж висновки з цієї інформації. Вирішення питання про те, що є важливим, а що ні, зовсім по-різному відбувається у різних людей. У всіх випадках рассогласовани комунікаційної організації зазвичай можна спостерігати конфлікт щодо того, що є причиною, а що наслідком спостережуваного події.
Аксіома 4. Цифровий і аналоговий рівень комунікації
Людина — єдиний організм, який використовує обидва види комунікації: цифровий та аналоговий. Під цифровим рівнем комунікації розуміють передачу конкретних звуків, що утворюють слова і подразумевающих під собою певні об’єкти, явища і пр. Аналоговий рівень — фактично невербальна інформація, яка має на увазі не тільки рухи тіла, пози, жести, вирази обличчя, інтонацію голосу, послідовність, ритм і модуляції слів, а й також контекст, в якому відбувається комунікація.
Ці два аспекти взаємно доповнюють один одного, так цифровий рівень несе фактичну інформацію, але йому не дістає семантики (сенсу) в області відносин, у той час як у аналогового мови є семантика, але немає адекватного синтаксису (конкретного змісту) для недвозначною характеристики взаємин.
Аксіома 5. Симетрична і комплементарна взаємодія
Відносини між людьми базуються або на рівності, або на відміну. У першому випадку партнери намагаються скопіювати поведінку один одного, тому їх відносини можна назвати симетричними. Комунікація в такому випадку має єдиний вектор спрямованості. Наприклад, два хвалька, спілкуючись один з одним і все більше перебільшуючи свої досягнення, потенціюють один одного в одному напрямку. У другому випадку поведінка одного партнера доповнює поведінку іншого, такий тип взаємодії називається компліментарних.
Аксіома 6. Комунікація необоротна
Іноді і хотілося б повернути час, виправити слова або вчинки, але, на жаль, це неможливо. Наступні пояснення з партнером можуть щось виправити, вибачення можуть пом'якшити образу, однак створене враження змінити дуже складно.
