Поняття комунікативної дії (ю. Хабермас).

Основним  предметом  розгляду  Габермаса є  комунікативна дія. Вільна  та  відкрита  комунікація – основа його  поглядів  та  політична  мета.

Габермас виокремлює інструментальну та комунікативну дії. Втіленням  інструментальної дії для Габермаса є сфера  праці, оскільки тут  дія  грунтується на  правилах, які в своїй основі мають емпіричний досвід. Під комунікативною дією  Габермас розуміє взаємодію щонайменше двох індивідів, яка упорядковується відповідно  до  норм, які прийняли  за  основу  всі  сторони. Якщо  інструментальна  дія  направлена  на  успіх, то  комунікативна  дія  на  взаємопорозуміння  діючих  індивідів, їх  консенсус.

     Ці  типи дії Габермас  вважає  за  доцільне  розглядати  в  контексті  раціональності:

-         інструментальна раціональність – це  рівень раціонального розв’язання  технічних  завдань  залежний  від  емпіричного знання;

-         стратегічна  раціональність – поступове розв’язання на користь тих чи тих можливостей  вибору;

-         нормативна  раціональність – раціональне  розв’язання  практичних  завдань  в  рамках  моралі  та  визначених “правил  гри”;

-         раціональність  “експресивної дії” – поняття раціональності  визначається  відповідно  до типології  дії.

На  основі  цієї  типології  можна  сформулювати  висновок, що характеристикою  концепції  раціональності  Габермаса  є  включення  та  синтез  ставлення  особи  до  світу  та  до  інших  людей  одночасно. А звідси Габермас робить висновок, що поняття  комунікативної  дії  потребує,  щоб  дійових  осіб  розглядали  як  суб’єктів, що  “говорять  і слухають”одночасно. Тому ставлення окремих суб’єктів до світу завжди  опосередковане  через  можливість  комунікації  з  іншими  людьми.

Сумуючи  основні  підходи  теорії  комунікативної  раціональності  Габермаса,  можна  виокремити низку  положень:

1)             опираючись  на  концепцію  раціоналізації,  Габермас  здійснює  десубстанціалізацію  та  деміфологізацію  розуму;

2)             подолання  суб’єктивістської  тенденції  трансцедентальної  філософії;

3)             свою  мету  Габермас  бачить  у  переплетенні  «діяльнісного» підходу, в  дослідженні  розуму  як  конкретної  раціональності  дії, у  вивченні  інтерсуб’єктивних, комунікативних  вимірах  дії.

Найефективніше комунікативна дія виявляється в дискурсі. Сьогодні чи не  найуживанішим терміном є «дискурс». Етимологічно  він  пов’язаний  зі  сферою лінгвістики. Під  дискурсом  сьогодні  розу­міють в лінгвістиці зв’язний текст у контексті багатьох конституюючи та  екстралінгвістичних чинників – соціокультурних, прагматичних, психологічних, тощо. Коротко  кажучи, дискурс – це  «занурений  в  життя текст».

53. Комунікативна компетентність (ю. Хабермас).

Дискурс – это больше, чем свободный разговор, в котором собеседники не думают о соблюдении правил речевой коммуникации.  Дискурс – это диалог, ведущийся с помощью аргументов, позволяющих выявить общезначимое, нормативное в высказываниях. И если обнаружена нормативность высказываний, то тем самым задана и нормативность поступков. Дискурс обеспечивает коммуникативную компетентность. Вне дискурса она отсутствует.

Коммуникативная компетентность—-это знание правил ведения дискурса и возможность на основе этого участвовать в нем, выдвигая собственные претензии (притязания) на общезначимость своих суждений.