23. Інформаційні, нормативні, ідентифікуючі, культуротворчі функції масової комунікації. (вопрос очень специфический. Что смогла, то написала)

Інформаційна функція полягає в наданні масовому читачу, слухачу і глядачу актуальної інформації про різноманітні сфери діяльності людей ділову, науково-технічну, політичну, юридичну, медичну тощо. При цьому зміст інформації багато в чому визначається запитом аудиторії. Одержуючи великий обсяг інформації, люди недільки розширюють свої пізнавальні можливості, але і збільшують свій творчий потенціал. Знання інформації дає можливість прогнозувати свої дії, заощаджує час. У цьому розумінні дана функцій сприяє оптимізації корисної діяльності суспільства й індивіда. Особливо важлива ця функція в сфері культури, де щодня створюються нові твори і з'являються нові імена.

Нормативна функція проявляється в тому, що медіакультура несе відповідальність за процес соціалізації особистості, засвоєння нею соціального досвіду, знань, норм, ідеалів, відповідних даному суспільству, даній соціальній групі. Сюди ж відноситься законодавство, звичаї і традиції, етикет - все те, що в сукупності утворює більш складні комплекси, такі як право, мораль, ідеологія.

Ідентифікуюча функція полягає у створені і підтримані позитивного групового «Ми-образу».

Культуротворча – (Культурологічна функція виконує не тільки своє основне, пізнавальне завдання - ознайомлення з досягненнями культури і мистецтва, вона сприяє усвідомленню суспільством необхідності наступності культури, збереження культурних традицій. )

24. Особливості масової комунікації як суспільного інституту.

Масова комунікація як різновид людського спілкування, безумовно, має певні специфічні особливості, які накладають свій відбиток на сам процес спілкування і на його структурні компоненти. Слід підкреслити особливу роль каналу в масовій комунікації, оскільки саме опосередкованість спілкування технічними засобами задає, зумовлює основні специфічні особливості масової комунікації як різновиду людського спілкування.

Однією з відмінних особливостей масової комунікації, що випливає з цього міжгрупового виду спілкування, є її яскраво виражена соціальна спрямованість.

Діяльність засобів масової комунікації організовується і управляється спеціальними установами - редакціями газет, радіо, телебачення, інакше кажучи, соціальними інститутами, які в кінцевому підсумку реалізують інтереси тієї чи іншої соціальної групи, перш за все інтереси правлячих класів суспільства. У цьому знаходить відображення той факт, що масова комунікація є по суті спілкуванням великих соціальних груп. Наступна важлива особливість масової комунікації полягає в тому, що через опосередкованість технічними засобами в ній відсутній безпосередній контакт комунікатора й аудиторії. Інакше кажучи, у масовій комунікації відсутній безпосередній зворотний зв'язок. Треба відзначити і таку особливість спілкування в умовах масової комунікації, як підвищену вимогливість у суспільстві до норм спілкування у порівнянні з міжособистісним спілкуванням. Це диктується тим, що передані повідомлення повинні бути максимально чіткими і зрозумілими для найширшої аудиторії. Крім того, відсутність безпосереднього зворотного зв'язку, як правило, не дає можливість відразу помітити і виправити допущену неточність або помилку. Комунікатор набуває в масовій комунікації як би колективного характеру. Це пояснюється тим, що у спілкуванні великих соціальних груп, чим, по суті, є масова комунікація, кожен комунікатор, усвідомлює він це, чи ні, об'єктивно виступає не тільки і не стільки від свого імені, скільки від імені групи, яку він представляє. Отже, якщо підсумувати особливості спілкування в умовах масової комунікації і порівняти з особливостями міжособистісного спілкування, то можна відзначити суттєві відмінності. Природно, що всі вищевказані особливості ніколи не виступають у чистому вигляді, і між масовою комунікацією і міжособистісним спілкуванням безліч проміжних форм.