Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекции ПС с компетd.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
804 Кб
Скачать
☆
  1. Поняття «особистість».

Терміном «особистість» користувалися ще з часів Давній Греції та Риму. Це поняття спочатку мало відношення до театральної маски, якою актор грецької драми керувався на сцені. Пізніше особистістю називався безпосередньо актор, який виконував певну роль. І тільки потім цим терміном став називатися вільний громадянин.

Процес становлення людини як носія соціальних цінностей давно цікавив філософів та вчених, зокрема Платона, Шекспіра.

У наш час є актуальними рольові теорії особистості (Я.Морено), які відстоюють значення рольової поведінки в процесі формування особистості. Ці теорії пояснюють доцільність різної поведінки людей, які належать до різних соціальних груп, але виконують певні функції.

Визначено, що людина народжується представником тваринного світу виду Нomo Sapiens («людина розумна»). Як і тварина, людина як індивід є носієм конкретного генотипу. Тому індивід - це і доросла людина, і народжена дитина, і хвора, і здорова.

Існує багато наукових теорій особистості:

1. Прагматична теорія особистості (була народжена в 20-х р.р. ХХ ст., автор - У.Джеймс). Представники цієї теорії акцентують увагу на значенні майнового стану людини, що живе в суспільстві, та визначають цей фактор для статусу «особистість» головуючим. Тому, згідно цієї теорії, особистістю вважається лише та людина, яка має певний капітал.

2. Біологізаторська теорія ( автор - З.Фрейд). Її представники доводять, що сутність поняття «особистість» треба шукати ні в свідомому відношенні особи до дійсності, а в її підсвідомості.

3. Гуманістична теорія (розповсюджені в США у 50 – 70-ти роки нашого століття, автори - К.Роджерс, А.Маслоу). Представники цієї теорії доводять значення в процесі формування особистості таких характеристики особи, духовність, моральність, творчість, суспільна активність, цілеспрямованість, інше.

4. Вітчизняні теорії особистості (представники: К.Платонов, А.Г.Ковальов, А.Н.Леонтьев та інші). Вчені, що стоять на позиціях цієї теорії, аргументують значущість в процесі формування особистості її соціальних якостей, а також її зв’язок з суспільством.

В межах наукової психології доводиться, що «людина» - це поняття видове, а «особистість» - людина, що є соціалізованою, а також розвиненою, в першу чергу, психічно. Вчені доводять органічну єдність особистості та суспільства, оскільки поза суспільства та мовного середовища людини не може формуватися як особистість. Лише при умові забезпечення мовного середовища у дитини на підставі сприйняття слів як звукових сигналів поступове формується свідомий рівень психіки, розвивається мислення, дитина починає оволодівати мовою.

Індивідуальність - це неповторна сукупність властивостей конкретної особи. Одні з властивостей надаються людині від народження. Інші – набуваються в процесі соціалізації, виховання та трудової діяльності. В якості прикладу можна навести належні кожному з нас форму та кольорі очей, волосся, зріст, вигляд обличчя, певні здібності, якості, індивідуальні риси характеру, інше. Тому явище «особистість» поєднує в собі і соціальне, і біологічне. Передбачається, що особистість повинна бути активною, оскільки вона є суб’єктом пізнання та активної перебудови соціального та природного середовища.

Вчені пояснюють закономірності прояву активності людини в межах закону буття, закону циклічності та закону вдосконалення.

Активність людини - емоційна, вольова, фізична, - проявляється у її діяльності, яка, як правило, спрямована на задоволення певних потреб. Вчені визначають види діяльності, окрема фізичну, естетичну, трудову, моральну. Сучасна психологія стверджує, що поза діяльністю немає повноцінного розвитку і формування особистості (Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, А.Н.Леонтьев, А.Р.Лурія, А.В.Запорожець, П.Я.Гальперін та інші). В психології визначаються основні фактори активності людини, зокрема потреби, інтерес, переконання, психологічні установки, погляди, ідеали.

Тому сучасний моряк повинен звертати увагу на проблему удосконалення своєї особистості як професіонала. Йому необхідно ознайомитися з класичною структурою особистості. Так, вчений К.К.Платонов доводить, що структуру особистості складають два основних рівня. Перший (основний) охоплює чотири основних підструктурних елемента:

  • соціально зумовлена підструктура спрямованості собистості;

  • підструктура досвіду;

- підструктура психічних пізнавальних процесів;

- підструктура біопсихічних властивостей особистості.

До другого рівня мають відношення характер та здібності.

В межах проблеми формування особистості моряка є необхідним розібратися в сутності та значенні кожного підструктурного компонента явища «особистість».