Самостійна робота

Тема. Загальні положення по обліку праці та заробітної плати.

Мета:

• вивчити основні термінологічні поняття теми, ознайомитись з основними питаннями теми;

• формувати аналітичне мислення, уміння розвивати волю і самостійність;

• виховувати у студентів охайність, почуття відповідальності, сумлінне ставлення до своїх обов’язків, інтерес до обраної професії

• застосовувати найбільш оптимальні методи організації самостійної роботи студентів поза заняттями;

План вивчення теми

1. Організація оплати праці.

2. Форми, системи та види оплати праці.

3. Облік використання робочого часу.

4. Виплати працівникам за міжнародними стандартами.

5. Нормативна база по нарахуванню заробітної плати, утриманню податку з доходів фізичних осіб, нарахуванню фондів соціального страхування.

Форма контролю

Конспект, відповіді на запитання, виконання завдань.

Опорний конспект

При вивченні теми студентам пропонується засвоїти необхідний мінімум теоретичних знань та звернути особливу увагу на наступне:

Основним нормативно-правовим документом, який визначає економiчнi, правовi та органiзацiйнi засади оплати працi працiвникiв, якi перебувають у трудових вiдносинах, на пiдставi трудового договору з пiдприємствами, установами, органiзацiями усiх форм власностi та господарювання (далi — пiдприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного i договiрного регулювання оплати працi i спрямований на забезпечення вiдтворювальної i стимулюючої функцiй заробiтної плати є Закон України “Про оплату праці” №108/95 – ВР від 24.03.1995 року.

Законом визначено, що заробiтна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразi, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працiвниковi за виконану ним роботу.

Розмiр заробiтної плати залежить вiд складностi та умов виконуваної роботи, професiйно-дiлових якостей працiвника, результатiв його працi та господарської дiяльностi пiдприємства.

В свою чергу заробітна плата складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробiтна плата — це винагорода за виконану роботу вiдповiдно до встановлених норм працi (норми часу, виробiтку, обслуговування, посадовi обов’язки). Вона встановлюється у виглядi тарифних ставок (окладiв) i вiдрядних розцiнок для робiтникiв та посадових окладiв для службовцiв.

Додаткова заробiтна плата — це винагорода за працю понад установленi норми, за трудовi успiхи та винахiдливiсть i за особливi умови працi. Вона включає доплати, надбавки, гарантiйнi i компенсацiйнi виплати, передбаченi чинним законодавством; премiї, пов’язанi з виконанням виробничих завдань i функцiй.

Iншi заохочувальнi та компенсацiйнi виплати. До них належать виплати у формi винагород за пiдсумками роботи за рiк, премiї за спецiальними системами i положеннями, компенсацiйнi та iншi грошовi i матерiальнi виплати, якi не передбаченi актами чинного законодавства або якi провадяться понад встановленi зазначеними

актами норми.

Мiнiмальна заробiтна плата — це законодавчо встановлений розмiр заробiтної плати за просту, неквалiфiковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працiвником мiсячну, погодинну норму працi (обсяг робiт).

До мiнiмальної заробiтної плати не включаються доплати за роботу в надурочний час, у важких, шкiдливих, особливо шкiдливих умовах працi, на роботах з особливими природними географiчними i геологiчними умовами та умовами пiдвищеного ризику для здоров’я, а також премiї до ювiлейних дат, за винаходи та рацiоналiзаторськi

пропозицiї, матерiальна допомога.

У разi, коли працiвниковi, який виконав мiсячну (годинну) норму працi, нарахована заробiтна плата нижче законодавчо встановленого розмiру мiнiмальної заробiтної плати, пiдприємство провадить доплату до її рiвня.

Мiнiмальна заробiтна плата є державною соцiальною гарантiєю, обов’язковою на всiй територiї України для пiдприємств усiх форм власностi i господарювання.

Форми оплати праці поділяють на погодинну і відрядну.

Системи оплати праці є такі: погодинна, погодинно-преміальна, відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна, акордно-преміальна.

При погодинній оплаті праці заробітна плата працівника має пряму залежність від встановленого для відповідного виду праці розміру тарифної ставки та кількості відпрацьованого робочого часу.

Використання погодинно-преміальної оплати праці передбачає отримання працівником окрім тарифного заробітку премії за досягнення кращих результатів.

Відрядна форма оплати праці виражає пряму залежність заробітку від кількості та якості виробленої продукції або обсягу виконаних працівниками робіт.

При відрядно-преміальній системі оплати праці, окрім оплати за звичайними розцінками за кількість виробленої продукції або виконаних робіт в межах встановленого завдання, здійснюється преміювання працівників за перевиконання завдання, поліпшення якості продукції, збільшення обсягу виконаних робіт.

Що стосується відрядно-прогресивної оплати праці, то в залежності від обсягу виконаних робіт або кількості отриманої продукції понад установлену норму, на підприємстві можуть застосовуватися прогресивно зростаючі розцінки.

При акордній системі оплати праці заробіток працівників визначається, виходячи із загального обсягу здійснюваних робіт, єдиних норм часу і відповідних погодинних ставок, а також умов терміновості завершення робіт.

Органiзацiя оплати працi здiйснюється на пiдставi: законодавчих та iнших нормативних актiв; генеральної угоди на державному рiвнi; галузевих, регiональних угод; колективних договорiв; трудових договорiв.

Суб’єктами органiзацiї оплати працi є: органи державної влади та мiсцевого самоврядування; власники, об’єднання власникiв або їх представницькi органи; професiйнi спiлки, об’єднання професiйних спiлок або їх представницькi органи; працiвники.

Основою органiзацiї оплати працi є тарифна система, яка включає: тарифнi сiтки, тарифнi ставки, схеми посадових окладiв i тарифно-квалiфiкацiйнi характеристики (довiдники).

Тарифна система оплати працi використовується для розподiлу робiт залежно вiд їх складностi, а працiвникiв — залежно вiд їх квалiфiкацiї та за розрядами тарифної сiтки. Вона є основою формування та диференцiацiї розмiрiв заробiтної плати.

Тарифна сiтка (схема посадових окладiв) формується на основi:

− тарифної ставки робiтника першого розряду, що встановлюється у розмiрi, не нижчому, нiж визначений генеральною (галузевою) угодою;

− мiжквалiфiкацiйних (мiжпосадових) спiввiдношень розмiрiв тарифних ставок (посадових окладiв).

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку після сплати обов’язкових платежів. Забороняється будь-яке зниження розмiрiв оплати працi залежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расової та

нацiональної належностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, членства у професiйнiй спiлцi чи iншому об’єднаннi громадян, роду i характеру занять, мiсця проживання.

Нормальна тривалiсть робочого часу працiвникiв не може перевищувати 40 годин на тиждень. Пiдприємства i органiзацiї при укладеннi колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалостi робочого часу, нiж передбачено законом.

Скорочена тривалiсть робочого часу встановлюється:

1) для працiвникiв вiком вiд 16 до 18 рокiв — 36 годин на тиждень, для осiб вiком вiд 15 до 16 рокiв (учнiв вiком вiд 14 до 15 рокiв, якi працюють в перiод канiкул) — 24 години на тиждень. Тривалiсть робочого часу учнiв, якi працюють протягом навчального року у вiльний вiд навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалостi робочого часу, передбаченої в попередньому абзацi для осiб вiдповiдного вiку;

2) для працiвникiв, зайнятих на роботах з шкiдливими умовами працi, — не бiльше, як 36 годин на тиждень.

Час початку i закiнчення щоденної роботи (змiни) передбачається правилами внутрiшнього трудового розпорядку i графiками змiнностi у вiдповiдностi з законодавством. Для працiвникiв установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихiдними днями. При п’ятиденному робочому тижнi тривалiсть щоденної роботи (змiни) визначається правилами внутрiшнього трудового розпорядку або графiками змiнностi, якi затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспiлковим комiтетом пiдприємства, установи, органiзацiї з додержанням установленої тривалостi робочого тижня. На тих пiдприємствах, в установах, органiзацiях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцiльним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихiдним днем. При шестиденному робочому

тижнi тривалiсть щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневiй нормi 40 годин, 6 годин при тижневiй нормi 36 годин i 4 години при тижневiй нормi 24 години.

Напередоднi святкових i неробочих днiв тривалiсть роботи працiвникiв, крiм працiвникiв із скороченою тривалість робочого часу, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так i при шестиденному робочому тижнi. Напередоднi вихiдних днiв тривалiсть роботи при шестиденному робочому тижнi не може перевищувати 5 годин.

У випадку, коли святковий або неробочий день збiгається з вихiдним днем, вихiдний день переноситься на наступний пiсля святкового або неробочого.

Kодексом законів про працю України встановлено наступні святковi днi:

1 сiчня — Новий рiк;

7 сiчня — Рiздво Христове;

8 березня — Мiжнародний жiночий день;

1 i 2 травня — День мiжнародної солiдарностi трудящих;

9 травня — День Перемоги;

28 червня — День Kонституцiї України;

24 серпня — День незалежностi України.

Робота також не провадиться в днi релiгiйних свят:

7 сiчня — Рiздво Христове;

один день (недiля) — Пасха (Великдень);

один день (недiля) — Трiйця.

За погодинною системою оплати працi робота в надурочний час оплачується в подвiйному розмiрi годинної ставки.

За вiдрядною системою оплати працi за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмiрi 100 вiдсоткiв тарифної ставки працiвника вiдповiдної квалiфiкацiї, оплата працi якого здiйснюється за погодинною системою, — за всi вiдпрацьованi надурочнi години.

На виконання заходів по реалізації Державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики Міністерством статистики України № 253 від 09.10.1995 р. затверджено і введено в дію з 01.01.1996 р. наступні типові форми первинного обліку використання робочого часу:

• П-12 “Табель облiку використання робочого часу та розрахунку заробiтної плати”;

• П-13 “Табель облiку використання робочого часу”;

• П-14 “Табель облiку використання робочого часу”;

• П-15 “Список осiб, якi працювали в надурочний час”;

• П-16 “Листок облiку простоїв”.

Для обліку обсягів виконаних робіт, затрат робочого часу і нарахованої заробітної плати членам бригади, оплата праці яких здійснюється за відрядною формою оплати праці, у первинних виробничих підрозділах використовують “Наряд на відрядну роботу(для бригади)” . Наряд виписують строком до одного місяця в одному екземплярі. В ньому на протязі місяця поряд із обсягами виконаних бригадою робіт, на зворотній стороні щоденно відмічається також кількість відпрацьованого часу кожним працівником бригади. Для обліку обсягів виконаних робіт, затрат робочого часу і

нарахованої заробітної плати працівників — відрядників використовується також “Наряд на відрядну роботу (індивідуальний)”, який відкривається на кожного працівника у розрахунку на календарний місяць. Для нарахування заробітної плати водіям вантажних автомобілів використовується “Подорожній лист вантажного авто-

мобіля”, зокрема: типова форма № 1 (міжнародна) і типова форма №

2 — в межах України . Подорожній лист виписується у розрахунку на кожен день (при далеких рейсах у розрахунку на один рейс). Для нарахування оплати праці водіям легкових автомобілів використовуються “Подорожній лист службового легково-

го автомобіля” (типова форма № 3). Враховуючи особливості окремих галузей економіки, відповідним галузевим міністерствам надано право запроваджувати також

інші спеціалізовані форми первинних документів по обліку праці та її оплати.

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань. Наказом Міністерства статистики України № 144 від

22.05.1996 р. введені в дію з липня 1996 р. типові форми з обліку розрахунків з робітниками і службовцями по заробітній платі:

• П-49 “Розрахунково-платiжна вiдомiсть”;

• П-50 “Розрахункова вiдомiсть”;

• П-51 “Розрахункова вiдомiсть”;

• П-52 “Розрахунок заробiтної плати”;

• П-53 “Платiжна вiдомiсть”;

• П-54 “Особовий рахунок”;

• П-54а “Особовий рахунок”;

• П-55 “Накопичувальна картка виробiтку i заробiтної плати”;

• П-56 “Накопичувальна картка облiку заробiтної плати”

Аналітичний облік не можна нічим замінити при визначенні розміру оплати праці та утримань з неї за кожною особою окремо, за нарахуваннями на заробітну плату та при віднесенні витрат на рахунки, субрахунки, статті витрат на виробництво. Аналітичний облік дає необхідну інформацію для операційного менеджменту з метою поліпшення організації праці та її оплати, а також для аналізу резервів зниження витрат на оплату праці, підвищення продуктивності праці.

Для аналітичного обліку необхідно організувати документооборот таким чином, щоби первинні документи з виробіткусвоєчасно надходили з підрозділів та служб підприємства на обробку. Якісне складання документів на виробіток продукції та невідпрацьований час забезпечує своєчасність і точність інформації, яка фіксується в аналітичному обліку. Завданням бухгалтерії є перевірка правильності даних у первинних документах і нарахування заробітної плати, документи щодо якої обробляються в певному порядку за окремими підрозділами та службами;

Документи групуються в розрізі табельних номерів, а їх дані враховуються при складанні розрахункових відомостей.

Розрахункові або розрахунково-платіжні відомості складають за кожною одиницею підприємства (цехи, допоміжні та підсобні служби, відділи апарату управління) у розрізі категорій персо­налу і табельних номерів працівників.

Розрахункові відомості мають таку будову:

• у лівій частині вказується ідентифікаційний номер працівника, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, кількість дітей та нарахування заробітної плати за окремими видами - нараховано погодинно, відрядникам, за нічні, надурочні, святкові дні чи години, пільгові години підлітків та матерів, що годують немовлят, премії за видами, гарантії та компенсації. Оскільки нарахувань за видами дуже багато, то в розрахунковій відомості відведено відповідну кіль­кість граф для відображення даних та загальної суми нарахованої заробітної плати;

• у правій частині вказуються: утримання із заробітної плати, прибутковий податок, внески у фонди, за виконавчими листами, за заявами працівників та загальна сума утримань.

• в кінці відомості визначається сума до виплати (від суми нарахованої заробітної плати вираховується сума утримань).

У розрахунково-платіжній відомості, крім названих, є графа «розписка в отриманні грошей», тому цей регістр обліку є комбінованим, в якому сполучаються розрахункова і платіжна відомості. Розрахунково-платіжні відомості доцільно складати на підприємствах з обмеженою чисельністю працівників (до 200-300 осіб). Якщо їх чисельність перевищує 300 осіб, то доцільно складати два регістри - розрахункову відомість і платіжну відомість на видачу заробітної плати.

Для складання розрахункових відомостей необхідно викорис­товувати:

• табелі використання робочого часу (для розрахунку погодинної

• заробітної плати та інших доплат - нічні, надурочні, простої за

• час непрацездатності тощо);

• нагромалжувальні картки заробітної плати (для відрядників);

• довідки-розрахунки бухгалтерії (на додаткову заробітну плату);

• розрахункові відомості за минулий місяць (для розрахунку прибуткового податку);

• виконавчі листи (на утримання за рішенням судових органів);

• заяви працівників (на утримання та перерахування частини заробітної плати);

• платіжні відомості (на видачу авансів);

• інші документи.

Кожний запис у розрахунковій відомості повинен бути обгрунтований первинними документами. Після її складання відкривають платіжну відомість, в яку переносять суму до видачі. Відомість містить такі дані: ідентифікаційний номер працівника, прізвище, ім'я, по батькові, суму до видачі, розписку особи про отримання грошей. На відомості є розпорядчий напис про видачу грошей та зазначена загальна сума до видачі. її підписує керівник підприємства та головний бухгалтер, вказується строк виплати (як правило протягом 3-х днів). Після його закінчення касир зобов'язаний перевірити підписи, суми виданої і невиданої (депонованої) заробітної плати, а проти прізвищ працівників, які не отримали заробітної плати, у графі підпис поставити штамп або записати «депоновано».

Касир закриває відомість підсумковим записом, зазначаючи яку суму видано і депоновано. Депоновані суми необхідно записати в реєстр депонованої заробітної плати, в якому зазначається табельний номер, найменування цеху (відділу), номер платіжної відомості, прізвище, ім'я, по батькові, дата виникнення заборго­ваності, сума, відмітка про списання (дата, № документа). Реєстр підписує касир та головний бухгалтер.

На суму виданої заробітної плати виписується видатковий касовий ордер з відображенням його у касовій книзі. Суми депо­нованої заробітної плати необхідно здати в банк для зарахування на поточний рахунок, при цьому в об'яві на внесення готівки вказується «депоновані суми», що важливо для банку, оскільки він зобов'язаний цю суму видати клієнту на його вимогу.

Видача депонованої суми оформляється видатковим ордером із відображенням факту видачі в реєстрі депонованої заробітної плати (№ касового ордера, дата). Депонована заробітна плата збері­гається протягом 3-х років, після чого перераховується в бюджет.

Порядок утримання податку з доходів фізичних осіб, утримань та нарахувань до фондів соціального страхування розглянуто у практичній роботі №13.