Класифікація виробничих витрат

№	Ознаки	Витрати
1	За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат)	Витрати виробництва, цеху, дільниці, технологічного переділу, служби
2	За видами продукції (робіт, послуг)	Витрати на виробництво, типового представника виробів, групу однорідних виробів, виробниче замовлення (одноразове), напівфабрикати, валову, товарну, реалізовану продукцію
3	За однорідним складом витрат	Одноелементні, комплексні
4	За видами витрат	Витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції
5	За способами перенесення вартості на продукцію	Витрати прямі, непрямі
6	За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат	Витрати змінні, постійні
7	За календарними періодами	Витрати поточні, довгострокові, одноразові
8	За доцільністю витрат	Продуктивні, непродуктивні (доцільні, недоцільні)
9	За відношенням до собівартості продукції	Витрати на продукцію, витрати періоду

Залежно від характеру та призначення виробничих процесів структурні підрозділи підприємства (місця виникнення витрат) поділяються на основні, допоміжні (підсобні).

До основних належать виробництва, цехи, дільниці, які безпосередньо беруть участь у виготовленні продукції (заготівельні, механічно-обробні, збиральні тощо).

Допоміжні (підсобні) виробництва призначені для обслуговування основних (енергетичні, ремонтні, транспортні тощо).

Усі витрати виробництва включаються в собівартість окремих об’єктів обміну (окремих виробів, груп однорідних виробів, окремих замовлень).

Одноелементні витрати складаються тільки з одного елемента витрат, а комплексні — з кількох економічних елементів.

Економічний елемент — це економічно однорідний вид витрат; серед них розрізняють:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші витрати.

Склад кожного елемента витрат дається в П(С)БО 16 «Витрати», а групування за елементами показує, що витрачено.

Для визначення собівартості конкретного об’єкта калькулювання витрати виробництва групуються за статтями калькуляції.

Номенклатура статей калькуляції залежить від технологічних і організаційних особливостей підприємства (підрозділу підприємства). Статті калькуляції встановлюються самим підприємством у наказі про облікову політику (або рекомендуються органом управління).

Номенклатура статей калькуляції може бути така:

1. Сировина та основні матеріали.

2. Комплектуючі вироби та купівельні напівфабрикати.

3. Паливо й енергія на технологічні цілі.

4. Зворотні відходи (вираховуються).

5. Основна заробітна плата робітників.

6. Додаткова заробітна плата.

7. Відрахування на соціальне страхування.

8. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування.

9. Загальновиробничі витрати.

10. Втрати від браку.

11. Виробнича собівартість.

Важливим моментом для визначення собівартості є розподіл витрат на прямі та непрямі.

Прямі — це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо на конкретний об’єкт витрат (вид продукції і т. д.) економічно можливим способом.

Непрямими є витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо на певний об’єкт обміну витрат. Ці витрати належать до кількох (багатьох) видів продукції, і їх потрібно розподіляти між об’єктами обліку пропорційно вибраній базі (пряма заробітна плата робітників тощо).

Витрати виробництва групуються і за іншими ознаками, наведеними в табл. 15.1.

Підприємство самостійно визначає об’єкти обліку витрат, об’єкти та одиниці калькулювання.

Облік витрат за елементами передбачає групування витрат за ознакою їх однорідності, незалежно від того, на які конкретно цілі витрати здійснені.

Так, елемент «Матеріальні витрати» включає:

— сировину й основні матеріали;

— купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

— паливо і енергію;

— будівельні матеріали;

— запасні частини;

— тару і тарні матеріали;

— допоміжні та інші матеріали.

До елементу «Витрати на оплату праці» відносяться:

• заробітна плата за окладами й тарифами;

• премії та заохочення;

• компенсаційні виплати;

• оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

Елемент «Відрахування на соціальні заходи» охоплює такі витрати:

• відрахування на пенсійне забезпечення;

• відрахування на соціальне страхування;

• страхові внески на випадок безробіття;

• відрахування на індивідуальне страхування персоналу під­приємства;

• відрахування на інші соціальні заходи.

Елемент «Амортизація» включає:

• амортизацію основних засобів;

• амортизацію нематеріальних активів;

• амортизацію інших необоротних активів.

Елемент «Інші операційні витрати» включає:

• витрати на відрядження;

• послуги зв’язку;

• матеріальну допомогу;

• плату за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Для обліку витрат за елементами у плані рахунків бухгалтерського обліку передбачені рахунки класу 8 «Витрати за елементами». За дебетом цих рахунків протягом звітного періо­ду здійснюється відображення витрат по мірі їх виникнення, а за кредитом списання у кінці звітного періоду на дебет рахунка 79 «Фінансові результати», або на дебет рахунків класу 9 «Витрати діяльності», якщо облік витрат на підприємстві ведеться за схемою розгорнутого обліку. Рахунки класу 8 залишків не мають.

На рис. 15.1—15.6. наведений зміст записів за дебетом і кредитом рахунків класу 8 «Витрати за елементами».

Дебет	Рахунок 80 «Матеріальні витрати»		Кредит
Матеріальні витрати, здійснені протягом звітного періоду		Списання на рахунки класу 9 Списання на рахунок 79 «Фінансовий результат», якщо рахунки класу 9 не ведуться Списання на рахунок 23 «Виробницт­во», якщо ці витрати включаються до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг

Рис. 15.1. Зміст записів за рахунком 80 «Матеріальні витрати»

Дебет	Рахунок 81 «Витрати на оплату праці»		Кредит
Витрати на оплату праці, здійснені протягом звітного періоду		Списання на рахунки класу 9 Списання на рахунок 79 «Фінансовий результат», якщо рахунки класу 9 не ведуться Списання на рахунок 23 «Виробницт­во», якщо ці витрати включаються до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг

Рис. 15.2. Зміст записів за рахунком 81 «Витрати на оплату праці»

Дебет	Рахунок 82 «Відрахування на соціальні заходи»		Кредит
Відрахування на соціальні заходи за їх видами, здійснені протягом звітного періоду		Списання на рахунки класу 9 Списання на рахунок 79 «Фінансовий результат», якщо рахунки класу 9 не ведуться Списання на рахунок 23 «Виробництво», якщо ці витрати включаються до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг

Рис. 15.3. Зміст записів за рахунком 82 «Відрахування на соціальні заходи»

Дебет	Рахунок 83 «Амортизація»		Кредит
Сума амортизації, нарахована протягом звітного періоду		Списання на рахунки класу 9 Списання на рахунок 79 «Фінансовий результат», якщо рахунки класу 9 не ведуться Списання на рахунок 23 «Виробництво», якщо ці витрати включаються до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг

Рис. 15.4. Зміст записів за рахунком 83 «Амортизація»

Дебет	Рахунок 84 «Інші операційні витрати»		Кредит
Накопичення понесених витрат протягом звітного періоду		Списання на рахунки класу 9 Списання на рахунок 79 «Фінансовий результат», якщо рахунки класу 9 не ведуться Списання на рахунок 23 «Виробництво», якщо ці витрати включаються до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг

Рис. 15.5. Зміст записів за рахунком 84 «Інші операційні витрати»

Дебет	Рахунок 85 «Інші затрати»		Кредит
Накопичення витрат, які виникають в процесі інвестиційної та фінансової діяль­ності підприємства, від надзвичайних подій та пов’язаних із нарахуванням податків на прибуток		Списання на рахунки класу 9 Списання на рахунок 79 «Фінансовий результат», якщо рахунки класу 9 не ведуться

Рис. 15.6. Зміст записів за рахунком 85 «Інші витрати»

Облік витрат лише на рахунках класу 8 без використання рахунків класу 9, тобто облік витрат за елементами без групування їх за видами діяльності, широко застосовується на підприємствах малого бізнесу та на інших підприємствах за їх власним вибором.

Використовуються наступні методи її калькулювання собівартості продукції:

• нормативний;

• позамовний;

• попередільний .

Сутність нормативного методу полягає в тому, що фактичні витрати в поточному обліку підрозділяються на витрати в межах виробничих норм та відхилення від норм (економія, перевитрати). Окремо відображається вплив змін норм. Алгебраїчний підсумок цих складових показує суму фактичних витрат. Застосування цього методу (або його елементів) дає змогу оперативного контролю за формуванням собівартості продукції.

Нормативний метод може застосовуватися в будь-якій галузі та на будь-якому підприємстві, де є витрати виробництва.

Попередільний метод застосовується на підприємствах, де виробничий процес організується за переділами, стадіями, фазами і на цих переділах виробляються напівфабрикати, які потім використовуються для виготовлення продукції на цьому самому підприємстві або реалізуються на сторону.