Тема 2 кредитний ризик

Кредитний ризик – ймовірність фінансових втрат внаслідок неповернення (несвоєчасного повернення) кредиторові основного боргу та несплати процентів за наданий кредит.

Кредитний ризик щодо позичальника відображає міру (ступінь) того, що позичальник може не виконати своїх зобов’язань перед бан­ком щодо повернення боргу згідно з умовами кредитного договору з урахуванням впливу керованих і некерованих чинників.

Кредитний ризик щодо способу забезпечення позики відображає міру (ступінь) того, що банку не вдасться своєчасно та в повному обсязі скористатися забезпеченням позики для покриття можливих втрат від неї.

Кредитний ризик щодо кредитної угоди відоб­ражає міру (ступінь) того, що позичальник може не виконати своїх зобов’язань перед банком щодо повернення боргу згідно з умовами кредитного договору.

Чинники, що ведуть до появи кредитного ризику:

• надмірна централізація або децентралізація керівництва щодо кредитування;

• недостатній (неадекватний) аналіз ризиків за кредитною угодою;

• поверхневий аналіз фінансового стану позичальників;

• завищена вартість застави;

• невміння ефективно контролювати та аудитувати кредитний процес.

Одним з основних питань мінімізації ризиків є оцінка якості та ступеня ризиків активів банку і, зокрема, кредитних ризиків.

Ступінь кредитного ризику банків залежить від таких факторів:

- ступінь концентрації кредитної діяльності банку в будь-якій сфері, яка чуттєва до змін в економіці, тобто має еластичний попит на свою продукцію, що виражається ступенем концентрації клієнтів банку в певних галузях чи географічних зонах, які особливо наражені на кон'юнктурні зміни;

- питома вага кредитів і інших банківських контрактів стосується клієнтів, які терплять певні специфічні труднощі;

- внесення частих та суттєвих змін до політики банку на надання кредитів, формування портфеля цінних паперів

Кількісний аналіз кредитного ризику комерційного банку здійснюється з використанням методу фінансових коефіцієнтів, статистичних та експертних методів.

Система управління кредитним ризиком передбачає:

а) визначення методу оцінки кредитного ризику;

б) аналіз структури кредитного портфеля банку, який визначається з прийнятих банком методів його оцінки;

в) використання різноманітних методів регулювання (страхування) кредитного ризику.

Методи зниження кредитного ризику ба­нку, то їх можна поділяють на дві групи: зовнішні та внутрішні.

У разі застосування зовнішніх способів зниження кредитного ризику банк прагне перерозподілити ризик, перекладаючи його частини на інших суб'єктів та/чи об'єкти.

Найпоширенішими зовнішніми способами зниження кредит­ного ризику комерційного банку є застава, гарантія (порука) та страхування.

Сенс застави в тому, що в разі невиконання позичальником забезпеченого заставою зобов'язання банк має право повернути собі борг за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставлено­го майна, маючи при цьому пріоритет перед іншими кредитора­ми.

Гарантія (порука) – це зобов'язання гаранта (поручителя) перед кредитором боржника (позичальника) відповідати за вико­нання боржником свого зобов'язання у повному обсязі або част­ково.

Сутність страхування полягає у повній передачі ризику стра­ховій установі. Суть внутрішніх способів зниження кредитного ризику коме­рційного банку полягає в самострахуванні банком можливих втрат. Основними внутрішніми способами є лімітування, дивер­сифікація та створення резервів.

Лімітування – це встановлення ліміту, тобто граничних сум здійснюваних кредитних операцій.

Диверсифікація – передбачає дивер­сифікацію за такими ознаками: групи позичальників (юридичні, фізичні особи); організаційно-правова форма підприємства; галу­зі національного господарства; розмір, строки, види відсоткових ставок; способи забезпечення повернення кредитів; географічне положення.

Ще одним внутрішнім методом зниження кредитного ризику банку є створення резервів на покриття можливих втрат.