Тема 4 процентний ризик

Процентний ризик пов’язується з можливістю перевищення процентних ставок за залученими кошта­ми над ставками за наданими кредитами, що призведе до можливості отримання банком втрат. Як правило, цей ризик є наслідком незбалансованості активів і пасивів з плаваючою від­сотковою ставкою.

Чинники процентного ризику поділяються на внутрішні і зовнішні.

До зовнішніх чинників належать:

• нестабільність ринкової кон’юнктури в частині процентного ризику;

• правове регулювання процентного ризику;

• конкуренція на ринку банківських послуг;

• взаємовідносини з партнерами і клієнтами;

• міжнародні події.

До внутрішніх чинників процентного ризику належать:

• відсутність чіткої стратегії банку у сфері управління процентним ризиком;

• недоліки в плануванні і прогнозуванні розвитку банку;

• помилки персоналу при здійсненні операцій.

Розрізняють два види процентного ризику:

Позиційний процентний ризик – це ризик однієї операції, пов’язаний зі зміною процентних ставок.

Стру­ктурний процентний ризик – це загальний ризик банку і відповідно його балансу внаслідок коливань процентних ставок.

За джерелами виникнення процентний ризик поділяють на такі види:

1. Ризик зміни ціни активів і пасивів.

2. Ризик зміни кривої прибутковості.

3. Базовий ризик.

4. Опціонні ризики.

Виділяються такі методи управління процентним ризиком:

• метод управління процентною маржею;

• метод управління роз­ривом (або гепом);

• хеджування.

Для управління процентною маржею необхідний постійний аналіз динаміки процентних ставок, здійснення балансування активів і пасивів банку за строками, що дає змогу фіксувати процентний серед (різниця між відсотковими ставками) і відповідно нейтралізувати вплив процентного ризику. При цьому має враховуватися вплив ряду факторів: динаміка зміни процентних ставок, співвідношення активів з фіксованою і плаваючою ставкою, зміна структури активів і пасивів.

Управління розривом (гепом) пере­дбачає управління активами і пасивами, чутливи­ми до зміни процентних ставок. Під розривом розуміється незбалансованість активів і пасивів з плаваючою та фіксованою ставкою. Величина процентного ризику залежить від величини розриву, його спрямованості, а також від динаміки зміни процентних ставок.

Використати такого методу управління процентним ризиком, як хеджування дозволяє повністю або частково нейтралізувати ризик зміни вартості активів чи пасивів у майбутньому за допомогою договору з третьою стороною, згідно з яким операція з придбання активів або пасивів нейтралізується проведенням протилежної операції. При цьому досить широко використовуються інструменти грошового ринку: процентні ф’ючерсні контракти і процентні свопи.

Основними методами зменшення процентного ризику комер­ційного банку є управління гепом, імунізація портфеля (приве­дення у відповідність середньозваженої модифікованої дюрації активів та середньозваженої модифікованої дюрації пасивів бан­ку), а також похідні інструменти. Кожен із похідних інструментів використовується, щоб знизити специфічним чином відсотковий ризик, зафіксувати відсоткову ставку за запозиченнями або вкла­деннями, а також для регулювання співвідношення запозичень і вкладень за фіксованою та плаваючою відсотковими ставками у портфелі комерційного банку. Крім того, процентний ризик банку можна зменшувати за до­помогою страхування, яке передбачає повну передачу відповід­ного ризику страховим компаніям.