I. Адміністративні:

1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

4) надання рекомендацій щодо діяльності банків;

5) організація нагляду за діяльністю банків.

II. Індикативні:

1) встановлення обов’язкових економічних нормативів;

2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;

3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

4) визначення процентної політики;

5) рефінансування банків;

6) регулювання кореспондентських відносин;

7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

8) регулювання операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

9) регулювання імпорту та експорту капіталу.

Об’єкти банківського нагляду можна згрупувати у три форми залежно від того, на якому етапі життєвого циклу банку вони контролюються.

1. Вступний контроль.

2. Пруденційний на­гляд.

3. Поточний контроль.

Базельський комітет з банківського нагляду створений наприкінці 1974 року при Банку міжнародних розра­хунків у місті Базель (Швейцарія) керівниками централь­них банків таких держав: США, Канада, Японія, Велика Британія, Німеччина, Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія, Швейцарія, Люксембург, Швеція. На сьогодні до них приєдналися Ірландія та Іспанія (всього 14 країн).

Комітет є наднаціональним наглядовим органом, підзвітним Комітету керуючих центральними банками. Завданням Базельського комітету є гармонізація світової практики регулювання банківського бізнесу. Воно вирішується шляхом дотримання двох основних принципів:

1) жодне банківське утворення не повинне уникнути нагляду;

2) нагляд має бути адекватним, надійним.

Для реалізації цих принципів Базельським комітетом з початку свого створення було прийнято ряд послідовних директив. Основними з них стали перша та друга угода про капітал, а також основні принципи ефективного банківського нагляду.

Принципи ефективного банківського нагляду розкривають:

• передумови ефективного банківського нагляду (принцип 1);

• ліцензування та правовий контроль за капіталом та інвестиціями банків (принципи 2-5);

• пруденційні правила та вимоги (принципи 6-16);

• організація внутрішнього банківського контролю (принципи 17-18);

• форми та методи нагляду (19-21);

• вимоги щодо інформації (принцип 22);

• офіційні повноваження наглядових органів (принцип 23);

• консолідований характер банківського нагляду (принципи 24-25).

До складу структури системи банківського нагляду в Україні входять:

* на рівні Національного банку України:

1. Комісія НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків.

2. Дирекція з банківського регулювання та нагляду, яка включає:

• департамент банківського регулювання і нагляду;

• департамент методології банківського регулювання і нагляду;

• департамент реєстрації та ліцензування банків;

• департамент з питань запобігання використанню банківської системи для легалізації кримінальних доходів та фінансування тероризму.

* на рівні територіального управління НБУ:

• відділ банківського нагляду територіального управління НБУ;

• комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків при територіальному управлінні НБУ;

• начальник відділу банківського нагляду;

• сектор реєстрації та ліцензування банків;

• сектор інспекційних перевірок банківських установ;

• сектор моніторингу банків.

До основних повноважень Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків належить:

– проведення комплексної оцінки фінансово-еконо­мічного стану банківської системи в цілому та надання пропозицій Правлінню щодо адекватного реагування;

– підготовка необхідних висновків для Правління Національного банку України про відкликання ліцензії на всі види банківських операцій;

– надання комерційним банкам рекомендацій щодо усунення порушень в їх діяльності з питань, які не потребують розгляду на засіданні Правління;

– надання пропозицій Правлінню щодо прийняття рішень про застосування санкцій у разі виявлення фактів порушення законодавства.

Заступник Голови НБУ:

– координує дії департаментів банківського нагляду і відділів банківського нагляду територіальних управлінь;

– затверджує плани контрольно-інспекційної роботи банківського нагляду;

– приймає рішення про проведення позапланових інспекцій комерційних банків та їх установ.

Департаменти банківського нагляду готують та пода­ють на розгляд заступнику Голови НБУ матеріали з таких питань:

– проведення спільних нарад з членами спостережної ради та виконавчого органу комерційного банку;

– підготовка матеріалів для винесення на розгляд Комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків Національного банку України, зокрема про відкликання банківської ліцензії.

Начальник територіального управління Національ­ного банку України бере участь у процесі реагування з боку банківського нагляду на порушення в діяльності банків шляхом:

– проведення спільних нарад з керівництвом банків­ської установи щодо проблемних питань;

• видання розпорядження щодо усунення керівництва банківської установи від управління.

Департаменти банківського нагляду Національного банку України проводять детальний аналіз матеріалів, наданих територіальним управлінням Національного банку України та отриманих з інших джерел, про наявність недоліків і порушень у діяльності комерційного банку та готують для Комісії з питань нагляду і регулю­вання діяльності банків та Правління Національного банку України пропозиції щодо необхідності застосуван­ня таких заходів:

– проведення інспекції у комерційному банку та його установах, метою якої є отримання інформації про фінансовий стан банку в цілому, систему його внутріш­нього контролю, підтвердження достовірності звітних документів, перевірку законності банківських операцій та ліквідності банку тощо;

– призначення тимчасової адміністрації для управ­ління комерційним банком;

– відкликання ліцензій на здійснення окремих або всіх видів банківських операцій;

– припинення діяльності банку, його реорганізацію чи ліквідацію;

• виключення банку з книги реєстрації банків у зв'язку з їх реорганізацією чи ліквідацією.